КМ (скор. від рос. «Корабль-Макет»), також відомий під прізвиськом «Каспійське морське чудовисько» (), — експериментальний екраноплан розроблений у Радянському Союзі в 1960-х роках. КМ був введений в експлуатацію у 1966 році та регулярно випробовувався ВМС СРСР в Каспійському морі поки в 1980 році не затонув.
З 1966 по 1988 рік КМ був найбільшим і найважчим літаком у світі. Несподіване відкриття його існування Сполученими Штатами та подальші спроби визначити його призначення стали значною подією у сфері шпигунства під час Холодної війни.
Дизайн і розробка
КМ був створений з 1964 по 1966, коли Радянський Союз виявляв інтерес до екранопланів — літальних апаратів, що використовують для польотів на висоті кількох метрів над поверхнею, переважно водною. Апарат був розроблений у головним конструктором Ростиславом Алексєєвим та провідним інженером В. Єфімовим і виготовлений на заводі «Червоне Сормово» в Горькому.
КМ був одним із найперших великих проєктів екранопланів і відрізнявся своїми масивними розмірами та корисним навантаженням, після завершення в 1966 ставши найбільшим літаком у світі. Розмах крила КМ становив 37,6 м, довжина — 92 м, максимальна злітна маса — 544 т. Екранний ефект дозволяв апарату літати на висоті 5–10 м. Літак мав десять турбореактивних двигунів Добриніна , два основних встановлених на хвості, і вісім допоміжних на крилі, які вмикали лише на час злету.
Завдяки висоті польоту, нижчу за , КМ був непомітним для радарів, а виявлення за допомогою гідролокатора було б неможливим через відсутність контакту апарата з водою.
Технічно це був літальний апарат, але влада вважала його ближчим до човна і призначила до ВМС СРСР, хоча керували ним льотчики-випробувачі з повітряних сил. КМ був задокументований як морське судно, і перед першим польотом об його ніс церемоніально розбили пляшку шампанського, що є традицією для спуску на воду судна.
Історія експлуатації 22 червня 1966 року готовий КМ почали транспортувати з Горького по річці Волщі до випробувального полігону на Каспійському морі поблизу міста Каспійськ. Його перевозили таємно, в камуфляжі та рухаючись лише вночі.
Перший політ апарату відбувся 16 жовтня 1966 року, його виконали Володимир Логінов та сам Ростислав Алексєєв, що було дуже незвично, оскільки більшість радянських авіаконструкторів ніколи не пілотували власні творіння. Усі роботи проводилися під патронажем Міністерства суднобудівної промисловості. Випробування показали, що КМ має оптимальну (економну з точки зору витрат палива) крейсерську швидкість 430 км/год та максимальну експлуатаційну швидкість 500 км/год. Максимальна досягнута швидкість склала 650 км/год, хоча деякі джерела стверджують про 740 км/год.
Спочатку КМ розглядали як перспективний транспортний засіб, спеціалізований для використання військовими (для перевезення військ або як носій ракет середньої дальності), а також рятувальниками, але його конструкція викликала багато труднощів; прогрес уповільнився, і Алексєєв перейшов до інших проєктів екранопланів.
КМ випробовували на Каспійському морі до 1980 року, коли був знищений внаслідок аварії, спричиненої , який очевидно, намагався злетіти з недостатньою тягою, через що екраноплан вдарився об поверхню води. Люди не постраждали, але екраноплан був пошкоджений. Жодних спроб врятувати його не було зроблено, і він дрейфував, перш ніж зрештою затонув через тиждень. КМ визнали занадто важким для підйому, і з того часу він залишається під водою на місці аварії. Жодних планів щодо будівництва другого прототипу не було.
У 1980-х роках на основі КМ Центральне конструкторське бюро суден на підводних крилах розробило екраноплан класу «Лунь» один з яких, МД-160, надійшов на озброєння радянських, а потім російських ВМС, перш ніж був виведений з експлуатації наприкінці 1990-х років.
КМ залишався найбільшим літаком у світі протягом усього свого існування та є другим за величиною літаком з коли-небудь побудованих, поступаючись Ан-225 «Мрія», який вперше піднявся в повітря у 1988 році, через вісім років після знищення КМ.
Офіційно вважається що було побудовано лише один КМ, але існують припущення, що їх могло бути до восьми, хоча доказів цьому немає. Судячи з усього, це припущення пов'язане з нумерацією на фотографіях (01, 02, 04, 07 та 08), яка означає різні фази випробувань одного й того ж апарату.
Технічні дані
Дані з енциклопедії російських літаків «Osprey 1875—1995, Russia's Ekranoplans: The Caspian Sea Monster and other WiG Craft». Слід зазначити, що протягом своєї історії KM неодноразово модифікувався, в результаті чого його розміри становили від 92 до 106 метрів у довжину та від 32 до 40 метрів у ширину.
Загальні характеристики Екіпаж: 5 Місткість: 50 осіб Довжина: 92 м Розмах крил: 37,6 м Розмах хвостового стабілізатора: 37 м Висота: 21,80 м Площа крила: 662,50 м² Вага у порожньому стані: 240 т Максимальна злітна вага: 544 т Силова установка: 10 × турбореактивних двигунів Добриніна РД-7 (два хвостові, вісім — над кабіною) тягою 127,53 кН коженПродуктивність Максимальна швидкість: 500 км/год Крейсерська швидкість: 430 км/год Дальність польоту: 1500 км Висота екранного ефекту: 4–14 м Максимальне хвилювання моря:''' 1,2 м
Примітки