Ньяї Роро Кідул (також Ньї Роро Кідул або Ньяї Рара Кідул) — надприродна істота в індонезійському фольклорі. У міфології сунданців та яванців вона постає як Володарка (Королева) Південного моря (Індійського океану).
У яванській міфології Кандженг Рату Кідул є творінням божества Дева Капінг Телу — проявом вищого божества у деяких космологічних версіях (іноді асоціюється з індуїстською Трімурті), який створив Рату Кідул для керування силами природи. Вона наповнює земне царство як богиня врожаю та природи. Натомість Ньяї Роро Кідул спочатку була єдиною донькою короля Сунди, яку батько вигнав з палацу через підступи мачухи
Дехто ототожнює Ньяї Роро Кідул із Кандженг Рату Кідул, хоча в традиційних яванських віруваннях (Кеджавен) вважається, що Ньяї Роро Кідул є вірною підлеглою (помічницею) Кандженг Рату Кідул.
Статус Ньяї Роро Кідул як Примарної королеви Яви є популярним мотивом у фольклорі та міфології; її образ також традиційно асоціюється з еталонною вродою сунданських принцес.
Етимологія Ньяї Роро Кідул відома під багатьма іменами, що відображають різноманітність історій її походження, легенд та переказів, які передаються з покоління в покоління. Найчастіше її називають Рату Лаут Селатан (Королева Південного моря) та Густі Кандженг Рату Кідул. Відповідно до яванських звичаїв, для вияву поваги до неї вживаються такі почесні титули, як Ньяї, Кандженг та Густі.
Іноді її також називають Ньяї Лоро Кідул. У яванській мові слово «лоро» є омографом, що може означати «два», а також «біль» або «страждання». Водночас яванське «рара» (або «роро») перекладається як «дівчина». Голландський орфограф припустив, що відбулася трансформація давньояванського «роро» у новояванське «лоро», що призвело до зміни значення з імені «прекрасна дівчина» на «хвора людина»(та, що страждає)Jordaan, Roy E. Tara and Nyai Lara Kidul - Asian Folklore Studies, Volume 56, 1997: pp 303.
Походження та історія Легенда про Ньяї Рара Кідул походить із сунданського королівства Паджаджаран XV століття, що робить її давнішою за перекази ісламського султанату Матарам XVIII століття. Проте дослідження в галузі культурної антропології яванців та сунданців свідчать, що коріння легенди про Королеву Південного моря може сягати набагато давніших доісторичних анімістичних вірувань у богиню океану доіндуїстського та добуддійського періодів. Потужні хвилі Індійського океану біля південного узбережжя Яви, шторми, а подекуди й цунамі, ймовірно, викликали почуття благоговіння та страху перед силами природи. Ці стихії почали сприйматися як духовне царство богів та предків, що населяють південні моря під проводом своєї королеви-богині, яку згодом ідентифікували як Рату Кідул
Деві Кадіта Одна із сунданських народних казок оповідає про Деві Кадіту, прекрасну принцесу королівства Сунда, яка втекла до південного океану після того, як була спотворена закляттям шамана, накладеним на замовлення її суперниці в палаці. Кинувшись в океан у спробі самогубства, вона натомість зцілилася і повернула свою вроду. Після цього духи проголосили її легендарною Примарною королевою Південного моряMeijboom, Jos — Javaansche sagen mythen en legenden, Zutphen — W.J. Thieme & Cie, 1924 pp 204—243, ISBN 90-03-91270-X.
Схожа версія оповідає про Кадіту, єдину доньку короля Мундінга Вангі з королівства Галух Пакуан. Через її надзвичайну вроду її називали Деві Сренґенґе («Богиня Сонця»). Попри наявність прекрасної доньки, король Мундінг Вангі сумував через відсутність сина, який міг би стати його спадкоємцем на престолі. Згодом король одружився з Деві Мутіарою, яка народила йому сина.
Деві Мутіара прагнула, щоб її син став королем без жодних перешкод у майбутньому, тому вирішила позбутися Кадіти. Вона звернулася до короля з вимогою вигнати доньку з палацу, проте король відхилив це прохання.
Наступного дня, ще до сходу сонця, Деві Мутіара відправила свого слугу за шаманом, наказавши йому накласти на Кадіту прокляття. Вже до вечора тіло принцеси вкрилося коростою, наривами та почало виділяти сморід. Король скликав багатьох цілителів, щоб вилікувати доньку, але невдовзі збагнув: хвороба має надприродне походження і є наслідком чаклунства. Тоді Деві Мутіара змусила короля вигнати Кадіту, стверджуючи, що її присутність принесе нещастя всьому королівству.
Кадіта блукала наодинці, не маючи мети. Вона не тримала зла на мачуху, лише благала божество Сангх'ян Керса супроводжувати її в стражданнях. Майже через сім днів і сім ночей вона зрештою дісталася берега Південного моря, де почула надприродний голос, що наказав їй стрибнути у воду. Вона пірнула в море, і його води миттєво зцілили її тіло від наривів, не залишивши жодного сліду та зробивши принцесу ще вродливішою. Кадіта здобула владу над Південним морем і стала безсмертною богинею на ім'я Ньяї Роро Кідул. Затока Палабуханрату вважається місцем, що найтісніше пов'язане з цією легендою.
Принцеса Банью Бенінг Геланг Кенчана Інша сунданська народна казка згадує про Баню Бенінг (що означає «чиста вода»), яка стала королевою царства Джоджо Кулон. Вона страждала на проказу і згодом вирушила на південь, де була підхоплена велетенською хвилею та назавжди зникла в океаніNjai Loro Kidoel by Inten Bayan aka Rene Adeboi, Moesson, The Hague 1967.
Легенда та віра Ньяї Роро Кідул іноді зображують у вигляді русалки з нижньою частиною тіла як у змії чи риби, а іноді — як надзвичайно вродливу жінку. Згідно з повір'ями, вона здатна забирати душі тих, кого забажаєBecker, Judith. Die Meereskönigin des Südens, Ratu Kidul. hal. 142, Nyi Blorong, die Schlangenfrau — ISBN 3-496-02657-X. Її візуалізація в образі змії може походити з легенди про принцесу Паджаджарана, яка страждала на проказу: ймовірно, хворобливе лущення шкіри асоціювалося зі зміною шкіри у змійJordaan, Roy E. Tara and Nyai Lara Kidul — Asian Folklore Studies, Volume 56, 1997: 285—312.
Повелителька армії Південного моря Ньяї Роро Кідул вважається повелителькою Кандженг Рату Кідула, який очолює армію примар у Південному морі. Кіаї Іман Сампурно з Блітара, Східна Ява (XIX століття), пророкував, що Ньяї Роро Кідул та Сунан Лаву очолять свої армії та поширять чуму серед людей, які поводяться неналежним чином.
Заборона на зелений одяг Існує місцеве повір'я, що носіння зеленого одягу приносить лихо, оскільки зелений — це улюблений колір Ньяї Роро КідулLegend of Borobudur, hal. 114: Dr. C.W. Wormser — Het Hooge Heiligdom — Uitgeverij W. Van Hoeve Deventer, N.V. Maatschappij Vorkink Bandoeng. Колір морської хвилі (гадхунг м'латхі яванською) є її улюбленим, тому ніхто не повинен одягати його на південному узбережжі ЯвиRobson, Stuart. The Kraton, KITLV Press 2003, Leiden, ISBN 90-6718-131-5. Відвідувачів південного берега попереджають не носити зелені речі. Згідно з міфом, вони можуть стати ціллю для Ньяї Рара Кідул, яка забере їх у своє військо як солдатів або рабів.
У Серат Чентіні згадується, що Густі Кандженг Ньяї Рара Кідул має кампух гадунг млаті, або довгу зелену тканину додот із білим центром, оздоблену золотистими відтінками.
Ластівчині гнізда Їстівні пташині гнізда, які вживаються у формі супу з пташиних гнізд або саранг бурунг, мають попит на ринках Таїланду, Малайзії та Сінгапуру і присвячуються Ньяї Роро Кідул, як повідомляв султан Агунг.
Існує три періоди збору врожаю, відомі як Ундуан-Кесонго, Ундуан-Телор та Ундуан-Кепат, які проходять у квітні, наприкінці серпня та в грудні. Ронгкоб і Каранг-Болонг уздовж південного узбережжя Центральної Яви славляться своїми їстівними пташиними гніздами, які будують так звані малі морські ластівки (Collocalia fuciphaga, яких називають Саланген). Ці жнива відомі виставами ваянг та яванськими ритуальними танцями, що супроводжуються музикою гамелан.
Ці вистави відбуваються в печері (Каранг-Болонг), а після їхнього завершення у спеціальній споруді підносяться заздалегідь підготовлені дари, у місці, відомому як «Ранджанг Ньяї Роро Кідул» (Ліжко Ньяї Роро Кідул). Над цією реліквією розвішують гарний шовковий одяг батик, а біля зелених подушок ліжка ставлять дзеркало для вмиванняDe Cock Wheatley, Ch. In the Realms of a Mystic Queen, Inter-Ocean, 12–13, 1931–'32 — KITLV Leiden Holland pp 205—210.
Ньяї Роро Кідул є богинею-покровителькою збирачів пташиних гнізд Південної Яви. Збирачі спускаються прямовисною скелею на мотузках із кокосового волокна до виступу приблизно в десяти метрах над водою, де побудована бамбукова платформа. Звідти вони мають дочекатися хвилі, стрибнути в неї, і вода занесе їх під виступ у печеру. Там вони шукають гнізда в повній темряві. Повернення назад вимагає надзвичайно точного розрахунку часу, щоб не помилитися з припливом і не впасти в розбурхані хвиліBlair, Lawrence and Lorne. Ring of Fire an Indonesian Odyssey, Park Street Press Hongkong 1991 .
Палабуханрату Палабуханрату, невелике рибальське містечко в Західній Яві, Індонезія, щороку 6 квітня відзначає свято на її честь. Місцеві рибалки щорічно проводять церемонію седека-лаут, підносячи дари та жертви: від рису, овочів і сільськогосподарської продукції до курей, тканин батик та косметики, які пускають на воду (ларунг), щоб зрештою вони зникли в морі задля умиротворення королеви. Місцеві рибалки вірять, що ця церемонія втішить Королеву Південного моря, а вона натомість забезпечить багаті улови риби та благословить навколишні райони кращою погодою з меншою кількістю штормів і буревіїв.
Ньяї Роро Кідул також пов'язана з Парангтрітісом, Парангкусумо, Пангандараном, Каранг-Болонгом, Нглієпом, Пугером, Банювангі та іншими місцями вздовж південного узбережжя Яви. Існує місцеве повір'я, що носіння в цих районах зеленого одягу замість синього, пурпурового, лавандового, мадженти, рожевого або фіолетового розгніває її та принесе нещастя власникові, оскільки зелений — її священний колірLegend of Borobudur, pp 114: Dr. C.W. Wormser — Het Hooge Heiligdom — Uitgeverij W. Van Hoeve Deventer, N.V. Maatschappij Vorkink Bandoeng.
Готель Самудра Біч Готель Самудра Біч у Палабуханрату, Західна Ява, утримує номер 308, що оформлений у зелених кольорах і зарезервований для Ньяї Лоро Кідул. Перший президент Індонезії Сукарно брав безпоредню участь у визначенні місця розташування та ідеї готелю Samudra Beach. Перед номером 308 росте одне дерево кетапанг, під яким Сукарно отримував духовне натхнення. У цій кімнаті експонується картина із зображенням Ньяї Рара Кідул пензля Басукі Абдулли, відомого індонезійського художника.
Джок'якарта та Центральна Ява Легенда про Королеву Кідул часто пов'язується з пляжами Джок'якарти, особливо з Парангкусумо та Парангтрітісом. Парангкусумо вважається особливим місцем, оскільки саме тут, за повір'ями, відбулася перша духовна зустріч королеви з Панембаханом Сенопаті. Легенди розповідають про її кохання до Сенопаті та Султана Агунга з Матараму, що й донині відтворюється в ритуальному танці Бедхая королівською династією Суракарти. Її вшановують сусухунани Соло (Суракарти) та султани Джок'якарти в Центральній Яві. Коли 3 жовтня 1988 року помер Шрі Султан Хаменгкубувоно IX, новинний журнал Tempo повідомив про її появу перед палацовими слугами, які були впевнені, що вона прийшла віддати останню шану покійному монарху.
Кандженг Рату Кідул Ньяї Роро Кідул часто ототожнюють із Кандженг Рату Кідул, хоча це різні постаті.
Кандженг Рату Кідул часто зображують у вигляді русалки з хвостом та нижньою частиною тіла риби. Стверджується, що ця міфічна істота здатна забирати душу будь-кого, кого забажаєBecker, Judith. Die Meereskönigin des Südens, Ratu Kidul. pp 142, Nyi Blorong, die Schlangenfrau — . Згідно з місцевими народними повір'ями прибережних сіл Південної Яви, Королева часто забирає життя рибалок або відвідувачів, які купаються на пляжі, причому зазвичай вона віддає перевагу вродливим молодим чоловікам.