Північновірджинська кампанія, відома також як Друга кампанія при Булл-Рані або Друга Манассаська кампанія — серія битв під час Громадянської війни у США, яка розгорнулася у штаті Вірджинія між 19 липня і 1 вересня 1862 року. Під час цієї кампанії Північновірджинська армія конфедератів генерала Роберта Едварда Лі розгромила Вірджинську армію федералів генерала Джона Поупа. Завдяки цій перемозі Лі зміг перенести бойові дії на територію Півночі.

Передісторія У червні 1862 року Роберт Лі завдав поразки федеральній Потомацькій армії генерала Макклеллана у Семиденній битві. Таким чином спроба федеральних військ захопити столицю КША Річмонд провалилася. Розчарований діями Макклеллан президент Лінкольн викликав із Західного театру бойових дій генерала Джона Поупа, який вже встиг здобути декілька перемог. Президент вважав що Поуп зможе переламати хід подій на Сході. 26 червня 1862 року з трьох корпусів було сформовано Вірджинську армію (51 тисяча чоловік), яку й очолив Поуп. Поуп отримав наказ прикривати Вашингтон від можливих атак противника і одночасно розгорнути наступальні операції у Вірджинії. Вже в ході кампанії Поуп отримав підкріплення з Потомацької армії і чисельність його війська зросла до 77 тисяч чоловік.

Початок кампанії

На початку липня 1862 року Поуп розпочав наступ у Вірджинії. Для початку він відправив кавалерію щоб вона захопила важливий залізничний вузол Гордонсвілл. У цей же час Потомацька армія Союзу генерала Джорджа Макклеллана діяла пасивно і тому командувач Північновірджинської армії конфедератів генерал Лі наважився розділити свої сили і направив загін генерала Джексона проти Поупа. 19 липня Поуп зайняв Гордонсвілл і це стало початком Північновірджинської кампанії.

Під час бойових дій у Вірджинії Поуп мав ще одне завдання. Вперше з початку війни армія Союзу мала чинити тиск на цивільне населення Конфедерації, перенісши частину труднощів війни безпосередньо на цивільних Півдня. Поуп щодо цього видав три загальні накази своїй армії. Загальний наказ № 5 наказував армії «існувати за рахунок країни», відшкодовуючи фермерам ваучери, які після війни виплачувалися лише «вірним громадянам Сполучених Штатів». Для деяких солдатів це стало неофіційним дозволом на грабунок та крадіжки. Загальні накази № 7 та № 11 стосувалися постійних проблем партизанів Конфедерації, що діяли в тилу Союзу. Поуп наказував спалювати будь-який будинок, з якого вели вогонь по військах Союзу, а мешканців вважати військовополоненими. Офіцерам Союзу було наказано «заарештувати всіх невірних громадян чоловічої статі в межах своїх ліній або в межах їхньої досяжності». Влада Конфедерації була обурена, а Роберт Лі назвав Поупа «негідником».

Ґрунтуючись на своєму досвіді Семиденної битви Лі дійшов висновку, що Макклеллан не атакуватиме, і таким чином він зможе перемістити більшу частину своєї армії подалі від Річмонда. Це дозволило йому перемістити Джексона до Гордонсвілла, щоб блокувати Поупа та захистити центральну Вірджинію. Однак, Лі мав набагато масштабніші плани. Оскільки армія Союзу була розділена між Макклелланом і Поупом, і вони були сильно роз'єднані, Лі побачив можливість знищити Поупа, перш ніж той зможе отримати допомогу від Макклеллана.

27 липня 1862 року Лі відправив на допомогу Джексону 12 тисяч чоловік генерала Емброуза Хілла. Тимчасом 3 серпня головнокомандувач армії Союзу генерал Галлек наказав Макклеллану евакуювати Потомацьку армію з півострова річки Йорк. Однак, Макклеллан саботував цей наказ і лише 14 серпня почав евакуацію.

Битви кампанії

Кедрова гора 9 серпня корпус Натаніеля Бенкса з армії Поупа атакував Джексона біля Кедрової гори і спочатку діяв успішно. Бригадний генерал Конфедерації Чарльз С. Віндер був убитий, а його дивізія розгромлена. Конфедерати в результаті контратаки під керівництвом генерал-майора Емброуза Хілла відкинули Бенкса через Кедровий струмок. Однак просування Джексона було зупинено дивізією Союзу бригадного генерала Джеймса Б. Рікеттса. На той час Джексон дізнався, що інші корпуси Поупа зібралися разом, що зірвало його план розгромити кожен корпус по одиниці. Він залишався на позиції до 12 серпня, а потім відступив до Гордонсвілла.

Раппаганок 13 серпня Лі відправив Лонгстріта на допомогу Джексону, а наступного дня Лі відправив половину своїх сил, що залишилися (залишивши чотири дивізії), після того, як був впевнений, що Макклеллан залишає півострів. Лі прибув до Гордонсвілла, щоб прийняти командування 15 серпня. Він зібрав Армію Північної Вірджинії на південь від гори Кларка та спланував поворотний маневр, щоб розгромити Поупа, перш ніж армія Макклеллана зможе прибути на виручку. Його план полягав у тому, щоб 18 серпня відправити свою кавалерію під командуванням Стюарта, а за нею всю свою армію, на північ до річки Рапідан, приховані від поля зору горою Кларка. Стюарт мав перетнути та зруйнувати залізничний міст у Сомервілл-Форд, а потім обійти лівий фланг Поупа в тил федералів, знищуючи припаси та блокуючи їхні можливі шляхи відступу. Логістичні труднощі та затримки з пересуванням кавалерії призвели до відмови від плану.

20–21 серпня Поуп відступив до лінії річки Раппаганнок. Він знав про план Лі, оскільки під час рейду кавалерії Союзу було захоплено копію письмового наказу. Стюарта ледь не взяли в полон під час цього рейду. 22 серпня Стюарт відповів на це нападом на штаб-квартиру Поупа на станції Кетлетт, захопивши парадну форму командувача Союзу. Рейд Стюарта продемонстрував, що правий фланг Союзу вразливий до флангового удару, хоча розливи річок, спричинені сильними дощами, ускладнили б його здійснення. Він також розкрив плани щодо посилення армії Поупа, що зрештою мало довести її чисельність до 130 000 осіб, що більш ніж удвічі перевищувало чисельність Північновірджинської армії.

22–25 серпня дві армії провели серію незначних боїв вздовж річки Раппаганнок, включаючи міст Ватерлоо, Лі-Спрінгс, Фріменс-Форд та Сульфур-Спрінгс, що призвело до кількох сотень жертв. Сильні дощі розлили річку, і Лі не зміг форсувати її. Поуп розглядав можливість атаки через річку, щоб завдати удару по правому флангу Лі, але його також зупинила висока вода. На цей час з півострова прибули підкріплення з Потомацької армії: III корпус генерал-майора Семюеля П. Хайнцельмана, V корпус генерал-майора Фітц-Джона Портера та частини VI корпусу під командуванням бригадного генерала Джорджа В. Тейлора. Новий план Лі з огляду на всі ці додаткові сили, що переважали його чисельністю, полягав у тому, щоб відправити Джексона та Стюарта з половиною армії у фланговий марш, щоб перерізати лінію комунікації Поупа — залізницю Оранж-Александрія. Поуп був би змушений відступити і міг би бути розбитий під час руху та вразливим. Джексон вирушив 25 серпня і тієї ж ночі досяг Салема (сучасний Маршалл).

Рейд на станцію Манассас Увечері 26 серпня, обійшовши правий фланг Поупа через Троуфер-Геп, корпус Джексона вдарив по залізниці Орандж-Александрія біля станції Брісто і до світанку 27 серпня пішов в атаку, щоб захопити та знищити величезний склад постачання Союзу в Манассас-Джанкшен. Цей несподіваний рух змусив Поупа різко відступити зі своєї оборонної лінії вздовж Раппаганнока. 27 серпня Джексон розгромив Нью-Джерсійську бригаду VI корпусу біля мосту Булл-Ран, смертельно поранивши її командира Джорджа В. Тейлора. Дивізія Конфедерації генерал-майора Річарда Юелла вела жвавий ар'єргардний бій проти дивізії генерал-майора Джозефа Гукера біля Кеттл-Ран, в результаті чого втрати склали близько 600 осіб. Юелл стримував сили Союзу до темряви. В ніч з 27 на 28 серпня Джексон провів свої дивізії на північ до поля бою біля Першої дороги Булл-Ран (Манассас), де зайняв позицію за незавершеною залізничною колією. У цей же час Поуп не знав, куди подівся Джексон.

Битва за Торфорфер-Геп Після сутички біля Чепменс-Мілл у Торфорфер-Геп, дивізія Рікеттса з Юніона 28 серпня була оточена колоною Конфедерації, яка проходила через Хоупвелл-Геп за кілька миль на північ, та військами, які утримували височину в Торфорфер-Геп. Рікеттс відступив, а крило армії Лонгстріта пройшло через проміжок, щоб приєднатися до Джексона. Ця, здавалося б, незначна дія практично забезпечила поразку Поупа під час битв 29–30 серпня, оскільки дозволила двом крилам армії Лі об'єднатися на полі бою в Манассасі. Рікеттс відступив через Гейнсвілл до Манассас-Джанкшен.

Друга битва при Булл-Рані

Найзначніша битва кампанії, Друга битва при Булл-Рані (Друга битва при Манассасі), відбулася 28–30 серпня. Щоб втягнути армію Поупа в бій, Джексон наказав атакувати колону федералів, яка проходила через його фронт на шосе Воррентон 28 серпня, попередивши Поупа про його позицію. Бої на фермі Браунера тривали кілька годин і призвели до глухого кута.

Поуп переконався, що він заманив Джексона в пастку, і зосередив проти нього основну частину своєї армії. 29 серпня Поуп розпочав серію штурмів позицій Джексона вздовж незавершеної залізничної колії. Атаки були відбиті з великими втратами з обох сторін. Опівдні Лонгстріт прибув на поле з Торфорфер-Геп і зайняв позицію на правому фланзі Джексона.

30 серпня Поуп відновив свої атаки, не підозрюючи, що Лонгстріт перебуває на полі бою. Коли масована артилерія Конфедерації придушила наступ корпусу Портера, крило Лонгстріта з 28 000 бійців контратакувало в найбільшому одночасному масованому наступі війни. Лівий фланг Союзу був розгромлений, а армія відкинута до Булл-Ран. Лише ефективні дії ар'єргарду Союзу запобігли повторенню катастрофи, що сталася під час першої битви при Булл-Рані. Проте відступ Поупа до Сентрвілля був стрімким. Наступного дня Лі наказав своїй армії переслідувати відступаючу армію Союзу.

Битва при Шантійї Здійснюючи широкий фланговий марш, Джексон сподівався відрізати шлях відступу Союзу з Булл-Ран. 1 вересня, за плантацією Шантійї на шосе Літтл-Рівер, поблизу Окс-Гілл, Джексон направив свої дивізії проти двох дивізій Союзу під командуванням генерал-майорів Філіпа Кірні та Ісаака Стівенса. Атаки Конфедерації були зупинені запеклими боями під час сильної грози. Генерали Союзу Стівенс і Кірні загинули. Визнаючи, що його армія все ще перебуває в небезпеці біля будівлі суду Ферфакса, Поуп наказав продовжити відступ до Вашингтона.

Наслідки Кампанія в Північній Вірджинії була кривавою для обох сторін, хоча менша армія Лі витрачала свої ресурси більш обережно. Втрати Союзу склали 16 054 (1724 вбитих, 8372 поранених, 5958 зниклих безвісти або взятих у полон) з приблизно 75 000 брала участь, що приблизно рівні втратам двома місяцями раніше в Семиденній битві; втрати Конфедерації склали 9 197 (1481 вбитий, 7627 поранених, 89 зниклих безвісти або взятих у полон) з 48 500.

Після поразки у Другій битві при Булл-Рані Поуп був знятий з командування. Вірджинська армія була розформована, а її рештки були передані Потомацькій армії. Розвиваючи свій успіх Лі вторгся в Меріленд і розпочав Мерілендську кампанію.

Примітки

Джерела

Anthony, Nicholas J. (1984). Lee Takes Command: From Seven Days to Second Bull Run. The Civil War (1st edition (January 1, 1984) ed.). Alexandria, VA: Time Life Books. ISBN 9780809448043. OCLC 733726003 Dyer, Frederick H (1908). A Compendium of the War of the Rebellion. Des Moines, IA: Dyer Pub. Co. ASIN B01BUFJ76Q. OCLC 8697590. Greene, A. Wilson (1995). The Second Battle of Manassas. National Park Service Civil War Series (1st edition (January 1, 1995) ed.). Fort Washington, PA: Eastern National Park and Monument Association. p. 55. ISBN 091599285X. OCLC 33147466. Kennedy, Frances H., ed. (1998). The Civil War Battlefield Guide (2nd ed.). Boston, MA: Houghton Mifflin Co. ISBN 0395740126. Stackpole, Edward J. (1959). From Cedar Mountain to Antietam (Hardcover) (1st edition (January 1, 1959) ed.). Harrisburg, PA: The Stackpole Company. p. 466. ISBN 9780811724388. OCLC 814411747