Андреа Чезальпіно ( лат. як Andreas Cæsalpinus ) (1524/1525 – 23 лютого 1603) — флорентійський лікар, філософ і ботанік .

У своїх працях вчений класифікував рослини за будовою їхніх плодів та насіння, а не за алфавітом чи за лікувальними властивостями. У 1555 році він змінив Луку Гіні на посаді директора ботанічного саду у Пізі . Ботанік П'єтро Кастеллі був одним з його учнів. Чезальпіно також виконав обмежену роботу в галузі фізіології рослин і тварин. У медицині він уявляв собі «хімічний кровообіг», що полягає в багаторазовому випаровуванні та конденсації крові, і з цієї причини історики вважають його попередником Вільяма Гарвея (1578–1657), який у 1628 році теоретизував «фізичний кровообіг».

Біографія

Андреа Чезальпіно народився у муніципалітеті Ареццо,у Тоскані. Як повідомляють Джузеппе Лаїс та Уго Вівіані разом із низкою важливих джерел,він, ймовірно, народився восени 1524 року на околиці Ареццо.

Філософські праці Усі твори Чезальпіно демонструють геніальність і грунтовну глибину мислителя. Його стиль письма часто важкий для сприйняття, проте, незважаючи на схоластичну форму, у якій написані його твори, часто трапляються уривки надзвичайної краси. Сучасні ботаніки та фізіологи, які не знайомі з працями Арістотеля, вважають книги Чезальпіно незрозумілими; їхня нездатність зрозуміти їх часто вводила їх у оману у судженні про його досягненнь.

Не було опубліковано жодного вичерпного підсумку результатів досліджень Чезальпіно, заснованого на критичному вивченні всіх його праць, як і повного видання його творів. Сім з них достовірно відомі, і більшість із семи були надруковані кілька разів, хоча жодна з них не з'являлася з XVII століття. У наступному списку вказана дата публікації — це дата першого видання.

Його найважливішою філософською працею є «Questionum peripateticarum libri V » (1571). У ній Чезальпіно доводить, що він один із найвидатніших та найоригінальніших учнів Арістотеля у XVI столітті. Однак у його працях простежуються сліди впливу Аверроеса, отже, він є аверроїстським арістотеліанцем; очевидно, він також схилявся до пантеїзму, тому пізніше його зарахували до спінозистів до Спінози. Протестантський опонент арістотелівських поглядів, Ніколаус Таурелл, кілька разів писав проти Чезальпіно. Праця Таурелла під назвою «Альпи Цезарів тощо» (1597) повністю присвячена боротьбі з думками Чезальпіно, як показує гра імен Цезальпін. Майже сто років по тому погляди Чезальпіно знову були розкритиковані Семюелем Паркером у праці під назвою «Disputationes de Deo et providentia divina » (1678).

Чезальпіно неодноразово стверджував про непохитність своїх католицьких принципів та готовність визнати хибність будь-яких філософських думок, викладених ним як арістотелівська доктрина, яка повинна суперечити одкровенню.

Медичні та фізіологічні праці Фізіологічні дослідження Чезальпіно щодо кровообігу добре відомі, але навіть дотепер їх часто переоцінювали , так само як і недооцінювали. Вивчення різних уривків у його працях, що стосуються цього питання, показує, що хоча слід сказати, що Чезальпіно проник у таємницю кровообігу глибше, ніж будь-який інший фізіолог до Вільяма Гарвея, він все ж не досяг ґрунтовних знань, заснованих на анатомічних дослідженнях, про весь рух крові. Окрім вже згаданої праці «Quæstionum peripateticarum», слід згадати «Questionum medicarum libri duo » (1593).

Ботанічні праці Його найважливішою публікацією була «De plantis libri XVI» (1583). Праця присвячена великому герцогу Франческо I Медічі. На відміну від « травників» того періоду, вона не містить ілюстрацій. Перший розділ, що включає тридцять сторінок праці, є найважливішою частиною для ботаніки загалом. З початку XVII століття і до наших днів ботаніки погоджуються на думці, що Чезальпіно в цій праці, в якій він орієнтувався на Арістотеля, заклав основи морфології та фізіології рослин і створив першу наукову класифікацію квіткових рослин. Три речі, перш за все, надають книзі відбиток індивідуальності:

1)велика кількість оригінальних, гострих спостережень, особливо над квітами, плодами та насінням, зроблених, до того ж, до винаходу мікроскопа;

2) відбір органів плодоношення для основи його ботанічної системи;

3) винахідливе і водночас суворо філософське оброблення багатого матеріалу, зібраного шляхом спостережень.

Вибір Чезальпіно насіння та насіннєвих приміщень як основних критеріїв класифікації рослин сильно вплинув на класифікаційну роботу Джона Рея, видатного британського натураліста сімнадцятого століття. Після його смерті було опубліковано неповне доповнення до цієї роботи під назвою «Додаток до книг рослин та насіннєвих досліджень» (1603).

Чезальпіно також відомий в історії ботаніки як один з перших ботаніків, який створив гербарій; одним із найстаріших гербаріїв, що досі існують, є той, який він склав у 1563 році для єпископа Альфонсо Торнабуоні. Після багатьох змін гербарій зараз знаходиться у Музеї природної історії Флоренції у Флоренції. Він складається з 260 сторінок, складених у трьох томах, оправлених у червону шкіру і містить гербарії 768 видів рослин.

Також вчений опублікував цінну для хімії, мінералогії та геології працю під назвою «De metallicis libri tres» (Рим, 1596). Вона здебільшого спирається на Ватиканську металотеку і була підготовлена Меркаті, який не зміг завершити її через свою ранню смерть. Деякий зміст нагадує відкриття, зроблені наприкінці вісімнадцятого століття, такі як відкриття Антуана Лавуазьє та Рене Жюста Гауї, а також демонструє правильне розуміння скам'янілостей .

Францисканець Шарль Плюм'є дав назву роду рослин Цезальпінія на честь Чезальпіно, і Лінней зберіг її у своїй системі. На сьогоднішній день цей рід включає приблизно 10 видів і належить до родини Fabaceae, підродини Cæsalpinioideae, яка містить велику кількість корисних рослин. Лінней у своїх працях часто цитує свого великого попередника в науці ботаніки та вихваляє Чезальпіно в таких рядках:

Quisquis hic exstiterit primos concedat honores Cæsalpine tibi primaque certa dabit.(«Хто б тут не з’явився, нехай віддасть тобі, Чезальпіно, найвищу шану і визнає за тобою безперечну першість».)

Геологія Як згадувалося вище, праця «De metallicis libri tres» (Рим, 1596) була цінною для мінералогії та геології, демонструючи правильне розуміння скам'янілостей. У книзі Чарльза Лайєлла «Основи геології» стверджується, що в 1596 році Чезальпіно, відомий ботанік, вважав, що скам'янілі мушлі були залишені на суші морем і забетоновані у камінь під час ущільнення ґрунту. </blockquote>

Джерела

Додаткова інформація

Зовнішні посилання

Деякі місця та спогади, пов'язані з Андреа Чезальпіно на Хіметопі – Топографічна база даних з історії медицини De plantis, 1583, у Google Books.

«De Metallicis Libri Tres» – повне цифрове факсиміле в бібліотеці Лінди Холл