Сан-Мігель (мовами чумашів: Tuqan) — найзахідніший із Канальних островів Каліфорнії, розташований через протоку Санта-Барбара в Тихому океані, у межах округу Санта-Барбара, штат Каліфорнія. Сан-Мігель є шостим за площею серед восьми Канальних островів — 3,774 га разом із прибережними острівцями та скелями. Острів Принс, розташований за 700 м від північно-східного узбережжя, має площу 14 га. Максимальна довжина острова становить 13 км, а ширина — 6,0 км.

Острів Сан-Мігель перебуває у власності Міністерства військово-морських сил США та входить до складу . Майже вся територія острова (0,03626 км²) також визначена як археологічний район і внесена до Національного реєстру історичних місць. Цей найзахідніший із Канальних островів зазнає впливу північно-західних вітрів і суворих погодних умов із боку відкритого океану. Холодні й багаті на поживні речовини води навколо острова є оселищем різноманітних морських організмів, яких не зустрічають на південніших островах архіпелагу.

Острів є незаселеним.[https://www.census.gov|b=50|l=en|t=4001|zf=0.0|ms=sel_00dec|dw=0.3599341050264767|dh=0.22748226131046756|dt=gov.census.aff.domain.map.EnglishMapExtent|if=gif|cx=-118.42426637496948|cy=33.37146458057821|zl=5|pz=5|bo=318:317:316:315:314:313:323:319|bl=362:393:392:358:357:356:355:354|ft=350:349:335:389:388:332:331|fl=381:403:204:380:369:379:368|g=05000US36061&-PANEL_ID=p_dt_geo_map&-_lang=en&-geo_id=100$10000US060830029103010&-CONTEXT=dt&-format=&-search_results=01000US&-ds_name=DEC_2000_SF1_U&-keyword= Block 3010, Block Group 3, Census Tract 29.10, Santa Barbara County] United States Census Bureau Найвища точка — пагорб Сан-Мігель заввишки 253 м.

Громадський пасажирський доступ до острова Сан-Мігель забезпечує поромна служба Island Packers із гавані Вентура.

Історія Колонії давніх тупиків розташовувались на острові в пізньому плейстоцені. Також знайдено викопні рештки гігантської миші та карликового мамонта того ж періоду.

Археологічні дослідження показали, що острів Сан-Мігель уперше заселений людьми близько 13 000 років тому, коли він ще був частиною більшого острова Санта-Роза, розташованого ближче до узбережжя й об’єднував північні Канальні острови в період нижчого рівня моря наприкінці останнього льодовикового максимуму. Оскільки північні Канальні острови в новітній геологічній історії не були з’єднані з материком, палеоіндіанці, які першими заселили острів, безперечно, володіли човнами та іншими морськими технологіями.Erlandson, J.M., T.C. Rick, T.J. Braje, M. Casperson, B. Culleton, B. Fulfrost, T. Garcia, D. Guthrie, N. Jew, D. Kennett, M.L. Moss, L.. Reeder, C. Skinner, J. Watts, & L. Willis 2011 Paleoindian seafaring, maritime technologies, and coastal foraging on California's Channel Islands. Science 441:1181–1185. Багато тисячоліть Сан-Мігель був заселений предками народу чумашів, які розвинули складну й багату морську культуру, засновану на морському рибальстві, полюванні та збиральництві. Бурхливе море та небезпечні висадки на берег не зупиняли чумашів. Вони називали острів Tuqan мовою і протягом століть будували та використовували складні каное, відомі як томоли, виготовлені зі зшитих дощок, ущільнених природним асфальтом (бітумом). На томолах вони рибалили й полювали в прибережних водах острова та активно торгували з сусідами на інших островах і материку.

Туканська людина Череп і кістки чоловіка, похованого 9 800 — 10 200 роками тому (що встановлено за допомогою радіовуглецевого датування та аналізу супровідних артефактів), були оголені внаслідок й виявлені у 2005 році археологами з університету Орегону. Рештки було досліджено, однак виділити ДНК не вдалося, попри застосування дедалі сучасніших методів аналізу. Перед поверненням на острів останки вивчалися, але процес затримався через вирішення питань племінної ідентифікації та права власності, пов’язаних із прецедентною справою з у штаті Вашингтон. Згідно закону , у травні 2018 року рештки передали племені чумашів, яке заявило на них право, для перепоховання на острові.[https://www.vcstar.com/story/news/special-reports/outdoors/2018/06/13/ancient-remains-discovered-reburied-san-miguel-island-tuqan-man-channel-islands-santa-ynez-chumash/670609002/ Tuqan Man, human remains buried 10,000 years ago, found on the Channel Islands], Ventura County Star, Cheri Carlson, June 13, 2018. Retrieved June 15, 2018.

На острові Санта-Роза ще існувала популяція карликового мамонта, що походив від колумбійського мамонта, коли його вперше відвідали палеоіндіанці. Проте ці мамонти, ймовірно, вимерли приблизно за три тисячоліття до смерті Туканської людини.[https://repository.si.edu/bitstream/handle/10088/21566/nzp_Rick_et_al_WorldArchaeol2012.pdf Flightless ducks, giant mice and pygmy mammoths: Late Quaternary extinctions on California's Channel Islands], World Archaeology, Volume 44, 2012 – Issue 1: Faunal Extinctions and Introductions, Torben C. Rick, Courtney A. Hofman, Todd J. Braje, Jesus E. Maldonado, T. Scott Sillett, Kevin Danchisko and Jon M. Erlandson, 2012. Retrieved June 16, 2018.

Купа мушел у є найдавнішою прибережною мушляною пам’яткою в Північній Америці. Найраніше людське заселення цієї місцевості датується приблизно 11 500 роками тому.Rick, Torben C., J.M. Erlandson, & R. Vellanoweth (2001) Paleocoastal Marine Fishing on the Pacific Coast of the Americas: Perspectives from Daisy Cave, California. American Antiquity 66:595–614. У печері знайдено п’ясткову кістку короткомордого ведмедя. Ймовірно, її заніс із материка птах, оскільки інших доказів існування цього ведмедя на островах не виявлено.

Села чумашів Існують свідчення високої майстерності місцевих мешканців у рибальстві з використанням їхніх томолів, а також сіток, списів, вудок, жилок і гачків. Під час візиту Хуана Родрігеса Кабрільйо у 1542 році на кораблі «Сан-Мігель» на острові діяли два поселення чумашів із приблизно 100 мешканцями.

Назву «Сан-Мігель» острову дав Джордж Ванкувер на своїй мапі 1793 року. Ванкувер запозичив її з іспанської карти, що потрапила до нього.

Першим європейцем, який висадився на острів, був мореплавець Хуан Родрігес Кабрільйо в 1542 році. Він командував трьома іспанськими кораблями, що провели кілька тижнів біля острова під час дослідження протоки Санта-Барбара та узбережжя Каліфорнії. Кабрільйо помер на острові, і багато хто вважає, що його було поховано саме там. Останніх чумашів було переселено до місій і міст на материку в 1820-х роках, після чого Сан-Мігель залишався майже безлюдним, доки в 1850 — 1948 роках там не розводили овець. Однією з родин, що найдовше мешкала на острові, були Лестери — сім’я з чотирьох осіб, яка залишила острів під час нападу на Перл-Гарбор через воєнну небезпеку.

Діяльність Служби національних парків

Служба національних парків США (NPS) утримує на острові Сан-Мігель дві злітно-посадкові смуги, станцію рейнджерів і науково-дослідну станцію. Острів зазвичай обслуговує рейнджер, який забезпечує дотримання правил парку та надає інформаційно-екскурсійні послуги відвідувачам. На острові також працюють науковці, які досліджують ластоногих і керують програмою розведення острівної лисиці в неволі, що здійснюється на Сан-Мігель. Через бюджетні обмеження парку волонтери-рейнджери з інтерпретаційної роботи часто замінюють штатних оплачуваних співробітників.

Фауна У липні 2011 року дослідники виявили, що гніздова колонія каліфорнійського тонкодзьобого кайра (Uria aalge californica) повернулася на острів Принс — невеликий острівець біля Сан-Мігеля — вперше з 1912 року. Подібно до пінгвінів, ці чорно-білі морські птахи розміром із футбольний м’яч використовують крила, щоб «літати» під водою, але, на відміну від пінгвінів, вони також здатні літати в повітрі. Колонія зникла майже століття тому, ймовірно через збирання яєць, однак тепер її південний ареал знову відновлено.

У 1960-х роках північні морські котики успішно знову колонізували острів Сан-Мігель, зробивши його третьою (і найпівденнішою) американською колонією розмноження. Перші особини мали мітки на ластах, що вказували на їхнє походження з островів Прибилова або Командорських островів в Беринговому морі. До 2006 року народилося майже 100 дитинчат. Сьогодні колонія на Сан-Мігель налічує близько 10 000 тварин, причому лише у 2016 році кількість новонароджених сягнула 1 709 особин, що відображає середнє (хоча й дуже мінливе) щорічне зростання на 45% протягом попередніх 21 року. У водах навколо острова досить поширені великі білі акули, які полюють на морських котиків і морських левів,[https://www.latimes.com/archives/la-xpm-1994-12-10-mn-7408-story.html Shark Kills Skin Diver Off San Miguel Island], Los Angeles Times, 10 December 1994. а також стають здобиччю косаток.

Клімат Острів Сан-Мігель, на відміну від інших Канальних островів, не має захисту від відкритого океану. Більшу частину часу над островом дмуть сильні північно-західні вітри. Їхня швидкість зазвичай перевищує 40 км/год, а інколи сягає понад 80 км/год. Коли над материком встановлюється зона високого атмосферного тиску, вітри часто вщухають.

На острові поширені густі тумани, особливо в травні та червні. У тепліші дні туман може розсіюватися, але згодом сильний північно-західний вітер знову приносить його з відкритого океану. У туманні дні температура рідко перевищує 13 °C. Прохолодний і вітряний літній клімат острова більше нагадує узбережжя Північної Каліфорнії, ніж південну частину штату. Середньорічна кількість опадів становить близько 17 дюймів, причому більшість із них випадає в період із листопада по березень.

Примітки