Нісаба — месопотамська богиня письма та зерна. Вона є одним із найдавніших шумерських божеств, засвідчених у письмових джерелах, і залишалася визначною протягом багатьох періодів месопотамської історії. Їй зазвичай поклонялися писарі, і численні шумерські тексти закінчуються доксологією «хвала Нісабі». Хоча її культ занепав після старовавилонського періоду через піднесення нового бога-писаря Набу, вона не повністю зникла з месопотамської релігії, і відомі її згадки навіть з неовавилонського періоду.
У міфах та списках богів вона належала до оточення Енліля разом зі своїм чоловіком Хаєю. У міфі «Енліль і Суд» вона відіграє важливу роль як мати однойменного божества. Саме у неї Енліль за допомогою свого суккаля (божества-помічника) Нуски просить дозволу на шлюб із Суд. Як ця розповідь, так і інші джерела свідчать про те, що вона та її донька вважалися дуже близькими.
За межами Месопотамії її ім'я використовувалося для логографічного позначення інших богів, не обов'язково схожих на неї за характером, включаючи сирійського Дагона, хурритського Кумарбі та хеттську Халкі.
Ім'я Походження імені «Нісаба» невідоме. Загальноприйняте прочитання підтверджується аккадськими лексичними текстами, де назва пишеться складово як ні-са-ба. Читання «Нідаба», якому спочатку віддавали перевагу деякі ассиріологи, наприклад, Міґель Сівіль, зараз вважається некоректним, оскільки докази дуже мізерні і можуть бути просто повторюваними помилками переписувачів. Ім'я «Нісаба» спочатку писалося за допомогою комбінації клинопису , що називається NAGA, та дінгіра, , так званого «божественного визначника», що передує іменам божеств. Вважається, що знак NAGA є піктограмою, що зображує рослину, можливо, пізніше інтерпретовану як сніп ячменю. Той самий знак, хоча й з доданим іншим визначником, також використовувався для написання назви головного культового центру Нісаби, Ереша. Хоча справжню етимологію імені «Нісаба» загалом вважають неможливою для визначення, Вілфред Ґ. Ламберт припустив, що воно походить від гіпотетичної форми nin.sab(a).ak, «Володарка Саби», але оскільки така топонімія не засвідчена в шумерських джерелах, це вважається неправдоподібним. Інша пропозиція пояснює його як nin-še-ba-ak, «володарка зернових пайків».
Було запропоновано, що варіантна форма назви, «Нішпа», використовувалася в марійській мові можливо, як складове, а не логографічне написання. Однак також стверджувалося, що це божество, засвідчене лише в одному аморейському особистому імені, Ḫabdu-Nišpa, відповідає Нішбі, а не Нісабі. Нішба, найімовірніше, була обожненою горою і згадується в написах Іддін-Сіна з Сімуррума та Анубаніні з Луллубума. Також стверджувалося, що гутіями гора вважалася священною. Крім того, певний КА-Нішба був правителем Сімуррума за часів правління гутійського царя Еррідупізира. Вважається, що гора, яка відповідає Нішбі, лежить на північний схід від сучасної Сулейманії, хоча немає згоди щодо того, яка пам'ятка носила цю назву.
Альтернативна назва Нісаби була Нанібгал ( ; пізніше ), хоча це ім'я також функціонувало як ім'я окремої богині. Ще одне ім'я, яке застосовувалося до неї, було Нунбаршегуну.
Епітети Епітети Нісаби включають «пані мудрості», «наставниця великої мудрості» (geštu2 diri tuku-e) «неперевершена наглядачка» (ugulu-nu-diri; ugula — це посада, відома, наприклад, від Ешнунни, що традиційно перекладається як «наглядачка») та «та, що відкриває вуста великих богів». Імена низки різних богинь також можуть служити епітетами Нісаби, включаючи Аруру, Езіна-Кусу та Кусу (у цьому контексті означає «богиня, сповнена чистоти»), не обов'язково означаючи ототожнення божеств одне з одним.
Функції Петро Міхаловський описує Нісабу як «богиню зерна та писемних мистецтв у найширшому сенсі цього слова, включаючи письмо, бухгалтерський облік та землемірство». Вона також була пов'язана з літературою та піснями. Загальноприйнято вважати, що за походженням вона була сільськогосподарським божеством, але з писемністю почала асоціюватися після її винаходу. Однак, вважається, що в шумерських текстах остання асоціація вважається основною. У текстах, що складають навчальну програму писарських шкіл, вона є божеством, яке найчастіше асоціюється з грамотністю, математикою та відповідними знаряддями праці.
Через її основну функцію Вілфред Ґ. Ламберт вважав її стать незвичайною, зазначаючи, що в історичних записах «жінки-писарі були дуже рідкісними». Однак, як довела Елеонор Робсон, у шумерській міфології не було рідкістю вважати богинь грамотними, а окремі богині розглядаються як такі вдвічі частіше, ніж окремі боги в текстах з «Електронного корпусу шумерської літератури». Різні твори містять згадки про багатьох інших богинь, які писали, використовували вимірювальні інструменти або виконували інші завдання, пов'язані з грамотністю та рахунком, включаючи Інанну, Манунгал, Гештінанну, Нінісіну, Ніншубур (Робсоном вважається чоловіком, але зазвичай розглядається переважно як жінка) і навіть другорядну богиню ламму, яка служила Бау.
Вважалося, що Нісаба, як богиня мудрості, дарує її правителям, що засвідчено у творах, пов'язаних з Ліпіт-Іштар та Енліль-бані. Також вважалося, що нею було даровано право писарів навчати інших своєму ремеслу.
У «Проклятті Агаде» вона згадується серед найвидатніших божеств, поряд із Сін, Енкі, Інанною, Нінуртою, Ішкуром та Нускою. Дослідники вважають таке угруповання незвичайним.
У пізніх текстах Нісаба зазвичай постає просто як персоніфікація зерна, хоча є винятки. Молитва, відома зі збірки текстів про богинь з неоассирійського Калху, далі називає її «царицею мудрості». Також, схоже, що в І тисячолітті до нашої ери вона почала асоціюватися з екзорцизмом.
Іконографія Було висловлено припущення, що деякі зображення так званих «божеств рослинності», відомих з мистецтва ранньодинастичного та аккадського періодів, є зображеннями Нісаби. Наприклад, прийнято вважати, що богиня зі стеблами рослинності, що прикрашають її корону, зображена на фрагменті кам'яної вази, ймовірно, з Гірсу (наразі знаходиться в Пергамському музеї), є Нісабою. Кетлін Р. Максвелл-Гайслоп зазначає, що вона, однак, не згадується в супровідному написі, і можливі інші ідентифікації, включаючи Бау.
Зв'язок з іншими божествами Як божество зерна, Нісабу іноді ототожнювали з богинею Ашнан, хоча більшість першоджерел, включно зі списками богів та реєстрами підношень, представляють їх як цілком окремих постатей. Також було запропоновано, що вона була тією ж богинею, що й Езіна та Кусу, але всі три з них згадуються окремо у списках жертвоприношень з Лагаша. Синкретичні асоціації, можливо, присутні в стародавніх дослідженнях, не обов'язково втілювалися в культову практику.
Богиня Нінімма, яку вважали особистою писаркою Енліля , іноді асоціювалася з і, можливо, набула деяких рис Нісаби завдяки виконанню подібної ролі в пантеоні Ніппура. У списках богів та богинь вона часто йде за останнім та своїм чоловіком.
Сім'я та суд Чоловіком Нісаби був Хая, можливо, якого вважали богом печаток. Він був божеством відносно низького рангу. Порівняно з іншими божественними парами (Шамаш та Ая, Ішкур та Шала, Нінсіанна та Кабта, Енкі та Дамкіна, Лугальбанда та Нінсун та іншими), у написах на печатках разом їх згадують надзвичайно рідко, і наразі відомий лише один приклад. В одному пояснювальному тексті Хая описується як «Нісаба процвітання» (Nisaba ša mašrê).
Їхньою дочкою була Суд, міська богиня Шуруппака, яку в пізніші періоди повністю ототожнювали з дружиною Енліля Нінліль.
Згідно зі списком божеств Ан = Анум, Нісаба мала двох суккалів (божеств-супутників), Унгасагу та Гамунану.
У списках богів та богинь вона зазвичай з'являється в розділі, присвяченому родичам та слугам Енліля.
Відомі численні традиції щодо походження Нісаби, і її походження не вважається фіксованим у давніх традиціях. Її описували або як першу дочку Енліля, або як його свекруху, або, можливо, як його сестру-близнючку. Її матір'ю зазвичай називають Ураш. У тексті І тисячоліття до нашої ери з Калху, який також є джерелом, що засвідчує, що її можна розглядати як близнючку Енліля, її батьком є Еа, якого ототожнюють з Ірханом, у цьому контексті він розуміється як космічна річка, «батько богів Всесвіту». В інших місцях Ірхан часто асоціювався з Іштараном. Вілфред Ґ. Ламберт зазначає, що текст «ніби має на увазі бажання не вважати Ану батьком Нісаби», хоча свідчення про бога неба в цій ролі, проте, відомі з інших джерел.
Нісаба та Набу Поступово Набу замінив Нісабу як божество письма, що Джулія М. Ашер-Ґрев описала як «найвиразніший випадок передачі влади богу від богині» в історії Месопотамії. Однак цей процес був складним і поступовим. У старовавилонський та ранній касситський періоди культ Набу був популярним лише в центральній Месопотамії (Вавилон, Сіппар, Кіш, Дільбат, Лаґаба), мав обмежене поширення в периферійних районах (Сузи в Еламі, Марі в Сирії), і мало або взагалі немає свідчень про це з таких міст, як Ур і Ніппур. Набу також має відносно мало епітетів у списках богів з ІІ тисячоліття до нашої ери.
У пізньому бронзовому віці Угарит Нісаба та Набу співіснували, і колофони текстів показують, що низка писарів називали себе «слугами Набу та Нісаби». Подібні свідчення також відомі від Емара.
Ендрю Р. Джордж припускає, що причина, з якої саме Набу заступив Нісабу (тоді як інші божества, пов'язані з письмом, — ні), полягала в універсальному характері його зв'язку з цим мистецтвом. Дослідник зазначає: хоча Нінімма та Нінурта також асоціювалися з письмом, перша займала іншу нішу, ніж Нісаба (він порівнює їхні функції з ролями бібліотекаря та писаря чи вченого відповідно). Що ж до Нінурти, то він виступав у ролі божественного писаря лише як доповнення до свого образу архетипового «зразкового сина», який допомагає літньому батькові з його численними обов'язками (у цьому випадку — записує рішення Енліля на Таблицях Доль).
ddNISABA як логографічне написання імен інших божеств У деяких документах із сирійських міст, наприклад, Халаба, логограма dNISABA позначає бога Дагона, тоді як у хурритських текстах — Кумарбі. За словами Альфонсо Арчі, обидва ці явища мають одне й те саме джерело. У таких містах, як Угарит, ім'я Дагона було омофонічним зі словом, що означає зерно (dgn в алфавітних угаритських текстах), і логографічне написання його та Кумарбі імен як dNISABA, ймовірно, було формою гри слів, популярною серед писарів, яка спиралася на той факт, що ім'я Нісаби також можна було просто розуміти як «зерно». У теологічних текстах і Кумарбі, і Дагон порівнювалися один з одним та з Енлілем, а не з Нісабою, оскільки всі троє у своїх відповідних пантеонах відігравали роль «батька богів».
Ім'я хеттської богині зерна Халкі також може бути представлене логограмою dNISABA.
Поклоніння
Нісаба — одна з богинь-покровительок певних міст, що вже засвідчена в найдавніших письмових джерелах, статус якої вона розділяє з Езіною, Нанше, Інанною з Урука та Інанною з Забалама. Її початковим культовим центром був Ереш, і є докази того, що це було місто, яке мало значну в ранньодинастичні часи, включаючи згадку про можливого царя (лугаля). Її існування засвідчено між періодами Урук-IV та Старовавилонського періоду, хоча лише одна згадка, назва року Сін-мубалліт з Вавилона, датується періодом Ура-III. Тому вважається, що її культ поступово занепав, і в результаті її божества були перенесені до Ніппуру.
Вважається, що Нісаба набула ширшого значення за межами свого міста вже в ранньодинастичний період. Їй поклонялися в Шуруппаку, Урукагіна з Лагаша залишив написи, в яких він згадує її, тоді як Лугалзагесі з Умми вважав її своїм особистим божеством-покровителем і називав себе її верховним жерцем (лу-мах). Вона також є однією з богинь, які згадані у написах Нарам-Суена з Аккада.