Файсалабад – Лахор – газотранспортний коридор на півночі Пакистану.
У 1960-х роках нарощування видобутку на найбільшому в історії Пакистану газовому родовищі Суї дозволило узятись за газифікацію північно-східної зони країни. Як наслідок, в 1966 році проклали газопровід довжиною 119 кілометрів та діаметром 250 мм від Файсалабаду, куди блакитне паливо вже надходило по трубопроводу Суї – Файсалабад, до Шахдари на околиці міста Лахор, з наступною подачею ресурсу на ТЕС Шахдара та до індустріальної зони Кала-Шах-Каку (відомо, що в останній вже діяв завод каустичної соди). В 1973 році завершили проєкт розширення , в межах якого проклали відгалуження від Шахдари до розташованої дещо північніше Гуджранвали.
Унаслідок подальшого розвитку системи станом на другу половину 2010-х по всій протяжності траси Файсалабад – Лахор існувало дві нитки загальною протяжністю не менше 237 кілометрів, з яких 55 кілометрів були виконані в діаметрі 600 мм та 182 кілометра в діаметрі 400 мм. Також існувало протяжне відгалуження від Шахдари через Гуджранвалу до Джелама та Мірпура завдовжки 199 кілометрів з діаметрами 250 мм (перші 73 кілометра) і 200 мм, і двониткова пермичка Шекхупура – Гуджранвала.
В райні Шекхупура виник газовий хаб, куди виходила одна з гілок газопроводу Кадірпур-Раван – Лахор і брав початок газопровід Шекхупура – Нандіпур. У другій половині 2010-х через Шекхупуру також пройшла завершальна ділянка потужної системи Карачі – Лахор.
Серед значних споживачів протранспортованого по системі ресурсу можливо назвати завод азотних добрив у Шекхупурі, ТЕС Мурідке та ТЕС Бхіккі компанії Halmore Power.Sui Northern Gas Pipelines Limited, SNGPL, TRANSMISSION NETWORK As at June 30, 2018
Примітки