«Листопад» — фентезійний чорно-білий фільм жахів 2017 року, за сценарієм і режесурою Райнера Сарнета, заснований на романі Андруса Ківірягка 2000 року «Гуменний, або листопад».

Сюжет Старовинне естонське село потерпає від голоду. Кратт — оживлене магією опудало, зроблене з кінського черепа, палиць і сільсько-господарських знарядь, краде з хліва теля. Кратт піднімає тварину в повітря, та доставляє корову на ферму свого господаря, селянина на ім'я Раак. Він дуже радий теляті, проте за послугу мусить віддати свою душу. Раак перехитрює кратта, давши неможливе завдання — зробити драбину з хліба. Кратт загоряється і розвалюється.

Дочка Раака, Ліїна, дізнається, що батько хоче видати її заміж за старого селянина. Тоді вона краде перстень з родинної скриньки. Тим часом її коханий Ганс служить у занедбаному маєтку. Він закоханий у молоду баронесу, батька якої селяни ненавидять і постійно обкрадають. Баронеса страждає на сомнамбулізм, тому за нею потрібен нагляд, аби вона не вийшла на дах і не впала. Ліїна обмінює перстень на дорогу сукню в служниці баронського маєтку, Луїзи. Проте служниця дає тільки шматок шовку, сказавши, що персня замало. Селяни після відвідування церкви йдуть шукають скарб, сподіваючись, що він допоможе їм подолати скруту.

Раак майструє нового кратта, в якого Диявол уклав чужу душу. Коли кратт завершує роботу по господарству, Раак повинен віддати Дияволу власну душу. Однак, він обманює Диявола, підписавшись у його чаклунській книзі не своєю кров'ю, а соком смородини. Ліїна перевторюється на вовчицю, щоб підглядати за Гансом, який вночі дивиться у вікно баронеси. Вона розуміє, що Ганс закоханий у баронесу.

Село потерпає від Моровиці, яка набуває різного вигляду, але завжди білого кольору: блідої дівчини, кози тощо. Моровиця приходить у село, щоб знайти свою наступну жертву. Селяни обдурюють її, одягнувши штани на голови. Та пізніше Моровиця повертається у подобі білої свині і один селянин помирає. Сандер укладає угоду з нею: Моровиця залишить живими хлопця та дівчину, щоб їхній рід не перервався. Ліїна відмовляється взяти Ганса за руку і стати обіцяною парою. Тоді Ганс убиває Моровицю косою. Селяни радіють.

Ліїна радиться з місцевою відьмою Мінною, яка дає їй стрілу. Однієї ночі Ліїна бачить баронесу на даху маєтку та готується вбити стрілою. Однак вона не наважується скоїти вбивство і навпаки рятує баронесу від падіння з даху. Ганс робить зі сніговика кратта, щоб він привів до нього баронесу. Для цього Ганс намагається обдурити Диявола за допомогою соку смородини. Але Диявол вже знає про цю хитрість і змушує Ганса вкласти у кратта власну душу. Кратт пояснює, що він не може красти людей, лише худобу та неживі предмети. Потім Ганс слухує розповідь кратта про історії кохання, які він бачив, бувши водою.

Мінна запитує, чому Ліїна не вбила баронесу; вона відповідає, що Ганс кохає баронесу, і що він може померти від суму, якщо вона помре. Відьма виявляється давньою відкинутою коханою Сандера, який убив свою дружину чаклунством. Мінна вибачає Сандера та розповідає йому про почуттями Ліїни. Відьма вирішує допомогти дівчині, для чого їй треба сукня, яку одягнула б баронеса. Ліїна краде родинну брошку та обімнює її в Луїзи на сукню.

Вночі Ганс і одягнена в ту саму сукню Ліїна зустрічаються у лісі. Ганс сприймає Ліїну за баронесу. Сандер спостерігає за ними здалеку. Пара мовчки стоїть у дощову ніч, а зранку Ганс нарешті цілує Ліїну крізь її вуаль. У захваті Ліїна йде, а Ганс запитує у свого кратта чи «чи ця дівчина» кохає його. Кратт підтверджує це і розтає. На тому місці Ганс знаходить каблучку, про яку розповідав у своїй історії кратт.

Ганс біжить за Ліїною, сподіваючись зробити їй пропозицію одруження. Тим часом справжня баронеса впала з даху уві сні та померла. Ліїна готується зняти вуаль і показати Гансу хто вона насправді. Однак Диявол з'являється за спиною Ганса і запитує, де його кратт. Коли Ганс відповідає, що він розтанув, Диявол, визнавши угоду виконаною, ламає Гансу шию. Віз, яким їхав Ганс, проїжджає з тілом хлопця повз Ліїну.

Батько Ганса, Сандер, дорікає власному кратту, що кратти без вагань виконують будь-які завдання. Кратт відповідає, що люди порушують обіцянки, вигадуючи хитрощі, щоб не давати Дияволу душу. Сандер каже, що він не має душі.

Після поховання Ганса в затопленій могилі Ліїна заходить у сусідню річку й топиться. Під водою її тіло вислизає з сукні баронеси, вона зустрічає Ганса та цілує його востаннє. Пізніше двоє селян знаходять у річці золоті монети, після чого спливає тіло Ліїни. Вони забирають золоті монети, але залишають золоте намисто для Ліїни, кажучи, що це буде гарним приданим. Мертва Ліїна промовляє, що це правда.

У ролях

Рі Лест-Лійк — Ліїна Йорген Лійк — Ганс Арво Кукумягі — Рейн Хейно Калм — Сандер Мееліс Реммельд — Яан Катаріна Унт — Луїза Тааві Елмаа — Інц Дітер Лазер — барон Джетт Луна Германіс — баронеса Хейно Паляк – священник Джаан Томінг — Диявол Клара Ейгорн — відьма Марія Ауа – Моровиця Марі Абель — привид матері Ліїни Айре Куп — привид матері Ганса

Сприйняття На агрегаторі відгуків Rotten Tomatoes фільм схвалили 96 % критиків, присудивши середню оцінку 7,17/10. На Metacritic середньозважена оцінка склала 79 зі 100, що свідчить про «загалом схвальні відгуки».

Емілі Блек на Cinema Crazed описала «Листопад» як похмурий фільм із примхливо темними образами, що переплітаються з казковим сюжетом. На жаль, у ньому є сцени, які важко помітити, але які важливі для розуміння, що відбувається з персонажами. Фільм має кілька чудових костюмів і декорацій, але найбільшу увагу привертають кратти — одночасно недолугі, незрозумілі та загрозливі. Музика ідеально відповідає сюжету та химерному, сновидному тону оповіді.

Пітер Трейверс у Rolling Stone похвалив те, як «Листопад» використовує стародавні народні казки, щоб перетворити знайоме на щось шокуюче й несподіване. Це водночас надзвичайно серйозний і демонічно кумедний фільм, покликаний вивести глядачів з рівноваги. Але в основі це історія про те, що навіть кратт не може дарувати кохання — єдиного, що не піддається людським чи сатанинським маніпуляціям.

Марк Дженкінс на NPR зазначив, що стиль Сарнета нагадує фільми Сергія Параджанова, Бела Тарра та Яна Шванкмаєра. Оператор Март Таніель показав себе у «Листопаді» як майстер обвуглених чорних кольорів, розжарених білих кольорів та виразних крупних планів. У зубожінні селян є політичний елемент: місцевістю править чужинець, німецький барон. Але хоча селяни крадуть у нього, вважаючи баронові багатства своїми, слідом вони крадуть одні в інших, накопичують скарби, які не використовують на благо. У селі, маєтку та в околицях панує беззаконня, межа між живим і неживим, людиною і твариною виявляється мінливою.

Нік Шагер на The Daily Beast відгукнувся про «Листопад» як «найдивніший, найдикіший фільм року».

«Листопад» планували номінувати на найкращий фільм іноземною мовою на 90-й церемонії вручення премії «Оскар», але він врешті-решт не пройшов відбір. Однак фільм отримав низку нагород, зокрема премію Spotlight від Американського товариства кінематографістів, Міжнародну премію за фентезійний фільм на Fantasporto, приз за найкращу операторську роботу в міжнародному наративному фільмі на кінофестивалі Tribeca, за найкращий фільм та найкращу операторську роботу на Listapad, а також за найкращий естонський фільм на Талліннському кінофестивалі «Чорні ночі».

Примітки