Едгард Шмідт (; 18 травня 1863, Оффенбах-на-Майні — 18 липня 1946, Ашау-ам-Інн) — німецький морський офіцер, адмірал Імперського німецького флоту, який командував значними операціями під час Першої світової війни. На початку війни, з липня 1914 року по серпень 1915 року, був командиром IV бойової ескадри Флоту відкритого моря. Пізніше Шмідт очолював військово-морські сили в Балтійському морі, де провів низку успішних операцій. Його найвидатніше досягнення відбулося в жовтні 1917 року під час операції «Альбіон». За своє лідерство Шмідт отримав орден Pour le Mérite, найвищу військову нагороду Німеччини.
Біографія Едгард Шмідт вступив до лав Імперського флоту мічманом 22 квітня 1879 року у віці 16 років. Військову службу проходив на різних берегових та корабельних посадах, чергуючи оперативні та командні пости, а також на посадах викладачів та наставників. З 1880 по 1882 рік брав участь фенрихом у навколосвітній подорожі на борту трищоглового корабля «Герта». Після повернення Шмідта підвищено до звання лейтенант-цур-зее. Згодом він служив, серед іншого, артилерійським офіцером в ескадрі.
У 1905 році Шмідту присвоєно звання капітан-цур-зее. З вересня 1905 до вересня 1907 він командував лінійним крейсером «Принц Адальберт». З вересня 1908 року по вересень 1910 року — лінкором «Гессен», після чого, після короткого періоду роботи командиром фортеці Вільгельмсгафен, його підвищено до контр-адмірала та призначено другим адміралом 2-ї ескадри Флоту відкритого моря. Як командир 5-ї дивізії, він командував найсучаснішими лінкорами свого часу, включаючи «Принц-регент Луітпольд», «Кайзер» та «Фрідріх Великий».
На початку Першої світової війни Едгард Шмідт був командиром IV ескадри Флоту відкритого моря, що складався зі старих кораблів типу «Віттельсбах». Під час Ютландської битви, найбільшої морської битви Першої світової війни, він командував I ескадрою Флоту відкритого моря та прорвав британські бойові порядки в ході нічного бою. За час битви його ескадра потопила шість британських есмінців та один крейсер.
З 7 липня 1915 року він служив командиром IV ескадри, яка з того часу діяла в акваторії Балтійського моря.
Бій у Ризькій затоці
До кінця липня 1915 року німецькі війська практично заволоділи всім південно-західним узбережжям Ризької затоки й підійшли до Риги. Німецьке морське командування запланувало операцію прориву в Ризьку затоку з метою знищення російських морських сил, що базувалися в цьому регіоні. Для цього виділялося ударне угруповання флоту під командуванням віцеадмірала Шмідта, що складалося з 7 старих лінійних кораблів, 6 крейсерів, 24 ескадрених міноносців і міноносців, 1 мінного загороджувача, 14 тральщиків, 12 катерів-тральщиків, 2 проривачів мінних загороджень. Для прикриття цього формування до Фінської затоки висувалося з'єднання Флоту відкритого моря віцеадмірала Гіппера. Маючи більш ніж дворазову перевагу над російським флотом, це угруповання кайзерівського флоту мало завдання не допустити прориву головних сил Балтійського флоту з Фінської затоки у відкрите море. Крім того, крейсери мали обстріляти споруди на острові Утьо (південніше Або-Аландського архіпелагу), де базувався ряд російських кораблівГ. Ролльман. Война на Балтийском море, стр. 210..
В ході операції німецький флот зазнав серйозних втрат: затонули 2 есмінці V-99 і S-31, 3 тральщики Т-46, Т-52 і Т-58 і проривач мінних загороджень; ушкодження отримали німецькі лінійні крейсери «Мольтке» і «Фон дер Танн», два крейсери «Тетіс», «Аугсбург», два міноносці V100 і S-144 та тральщик Т-77. Росіяни втратили потопленими два канонерські човни, пошкодженими були лінкор «Слава» і три есмінці, також були знищені кілька малотоннажних вантажних суден і ушкоджено берегові об'єкти.
11 січня 1916 року Едгарда Шмідта призначили командиром розвідувальних кораблів у східній частині Балтики, а також покладено обов'язки командувача Балтійських розвідувальних сил. У 1917 році він командував спеціальними морськими силами з 321 корабля, яким було визначено завдання окупувати балтійські острови Даге, Мун та Езель (операція «Альбіон»). Шмідт увійшов в історію флоту, піднявши на флагманському кораблі «Мольтке» прапор, наказавши підняти сигнал «Негайно дати дорогу флоту!». До цього моменту понад сто тральщиків працювали над тим, щоб розчистити безпечний прохід для військових кораблів. Щоб зберегти елемент несподіванки, Шмідт провів одинадцять військових кораблів через мінні поля без втрат. За свої досягнення 31 жовтня 1917 року він був нагороджений орденом Pour le Mérite.
25 квітня 1918 року Шмідта було нагороджено орденом Корони I ступеня з мечами та внесено до списку військово-морського резерву. Того ж 1918 року його було звільнено у почесну відставку у званні адмірала, а після Першої світової війни він, як і багато його колишніх товаришів того ж віку, не вступив до лав Рейхсмаріне. Він залишився вірним духу Імперського флоту.
У 1921 році він одружився з Лілі Айхгорн в Оффенбаху, а через п'ять років вони переїхали до району Мюнхена.
Див. також Бахірєв Михайло Коронатович Пауль Бенке Вільгельм Сушон Геннінг фон Гольцендорф Вердеревський Дмитро Миколайович Бредлі Фіске
Примітки Виноски
Джерела
Посилання
Ehrhard Schmidt
Література Dermot Bradley (Hrsg.), Hans H. Hildebrand, Ernest Henriot: Deutschlands Admirale 1849—1945. Die militärischen Werdegänge der See-, Ingenieur-, Sanitäts-, Waffen- und Verwaltungsoffiziere im Admiralsrang. Band 3: P–Z. Biblio Verlag, Osnabrück 1990, ISBN 3-7648-1700-3, S. 233—235. Lothar R. Braun: Offenbacher gab's schon immer. Bintz-Verlag, ISBN 3-87079-020-2.