Енід Мері Портер (; — ) — збирачка фольклору в Кембриджширі та найдовше працювала кураторкою Кембриджського та окружного народного музею, нині Кембриджського музею, з 1947 по 1976 рік. Її робота була неоціненною у фіксації культурних і соціальних традицій жителів Кембриджширу; вона була новаторкою в галузі збирання соціальної історії, використовуючи такі методи роботи, як усна історія, та взаємодіючи з людьми в галузях, які раніше не привертали уваги фольклористівCarmen Blacker, in Women and Tradition, ed. Hilda Davidson and Carmen Blacker (Carolina Academic Press, 2001). Її зошити, які належать Кембриджському музею, містять важливу інформацію про звичаї, історії та пісні Кембриджширу.
Ранні роки Народилася 8 жовтня 1908 року у Весткліфф-он-Сі, Ессекс, у родині Г'ю Портера й Етель Мері Портер (до шлюбу Скотт). Її батько родом з Бедфорда, здобув педагогічну освіту у старшій школі в Кембриджі і працював вчителем середньої школи Саутенда. Пращури матері жили в Кембриджі ще з XVII століття. Тому Енід регулярно відвідувала родичів у Кембриджі і добре знала цей район. У своїй кар'єрі вона записувала місцеві знання, зібрані від своєї родини з Кембриджширу. Родина Портерів належала до професійного середнього класу та наймала слугу до Першої світової війни.
Здобула ступінь з сучасних мов в Університетському коледжі Лондона (де на той час розміщувалася бібліотека Фольклорного товариства, передана на зберігання у 1911 році), Портер, як і батько, пройшла навчання на вчителя в Католицькому навчальному коледжі Лондона, і кілька років пропрацювала до кінця Другої світової війни. Однак її справжні інтереси лежали поза межами викладання, і, побачивши вакансію в Кембриджському й окружному народному музеї у 1947 році, вона подала заявку й отримала роботу куратора у вересні того ж року.
Кар'єра
Кураторка музею Музей виник на основі «Festival of Olden Times» 1934 року, який проводився в Кембриджській ратуші та організовувався Кетрін Парсонс, тодішньою головою Кембриджського жіночого інституту. Музей заснований 1936 року членами місцевого Ротарі-клубу та Кембриджського університету на місці покинутого готелю «White Horse Inn». Початковою метою музею було «збирати та зберігати на благо широкої публіки та для освітніх цілей об'єкти місцевого значення та загального вжитку»Cambridge and County Folk Museum 1st Annual Report, 21 December 1936. Під час офіційного відкриття музею сер Сиріл Фокс проголосив: «Я схильний думати, що в Кембриджському університеті є точніші знання соціальної антропології, скажімо, Папуа, ніж Пампісфорда».
1947 року призначена помічницею куратора під керівництвом почесного куратора Томаса Ваятта Бегшоу та стала повноцінним куратором у 1950 році, проживаючи в кімнатах, прилеглих до старого готелю. Музей перебував у скрутному фінансовому становищі, виживаючи завдяки пожертвам, вступним внескам і плати за вхід (3 пенси для дітей та 6 пенсів для дорослих). Енід працювала касиркою та прибиральницею, а також кураторкою. 1965 року вона заробляла лише 8 фунтів стерлінгів на тиждень і не отримувала підвищення зарплати протягом п'ятнадцяти років. Протягом 1960-х років Портер перетворила музей на громадський центр, і кількість відвідувачів неухильно зростала протягом десятиліття. У 1960-х роках здоров'я Портер стало гіршати, і 1974 року, після низки серцевих нападів, вона вийшла на пенсію.
Збирання фольклору
Колекція Кембриджського та окружного фольклорного музею значно зросла за часів кураторства Енід Портер; вона приймала пожертви та регулярно брала участь в аукціонах, щоб купувати предмети для музею. Колекція музею налічує понад 20 000 предметів, не враховуючи особисті записники Портер. Ці записники містять копії історичних документів, газетних статей та торгових довідників, які вона використовувала для відстеження переміщень людей, підприємств та будівель. У записниках Портер також містяться описи численних зустрічей з людьми протягом її професійного життя, детально описуючи народні звичаї та забобони, а також тексти пісень. Деякі з її нотаток та транскрипцій були оцифровані в рамках проєкту Енід Портер, який реалізується Музеєм Кембриджа.
Збираючи матеріали на острові Ілі, у сільській місцевості на півночі Кембриджширу, що є частиною району Фенз, вона познайомилася з Волтером Генрі (Джеком) Барреттом (1891—1974), з яким видала книги «Tales from the Fens» (1963), «More Tales from the Fens» (1964) та «A Fenman's Story» (1965). Іншим автором був Артур Редверс Ренделл, з яким вона опублікувала книгу «Sixty Years a Fenman» та «Fenland Railwayman». 1968 року нагороджена медаллю Кута Лейка від Фольклорного товариства.
Задовго до того, як стандартизували методологію збору усної історії, Портер спілкувалася з людьми з усього регіону, збираючи історії, анекдоти та цінні особисті почуття й враження від респондентів. Портер надавала перевагу використанню своїх записників, оскільки вважала, що сучасне обладнання для запису негативно впливає на респондентів і псує матеріал. Хоча деякі з цих методів академічні історики вважали б неемпіричними, їх визнали, коли Кембриджський університет нагородив її почесним ступенем магістра у 1972 році, а 1980 року — Відкритий університет. 2015 року в Кембриджському музеї встановили синю табличку з її іменем.
Особиста філософія Енід Портер мала великий вплив на музейний рух 1960-х років, метою якого було збільшити відвідуваність музеїв та запобігання елітарним тенденціям у цій галузі. Вона виступала з доповідями про місцеву історію перед різноманітними групами та публікувала статті в журналі «Cambridgeshire», «Huntingdon&Peterborough Life». Портер ніколи не втрачала жодної нагоди і навіть записувала розмови, які вела, коли перебувала в лікарні через проблеми зі здоров'ям, ділячись історіями й анекдотами з іншими пацієнтами. Ці методи збору є наслідком ключової філософії, за яку вона вдячна своєму попереднику Томасу Бегшоу; важливість виходу на вулицю для збору інформації, а не сидіти та чекати, поки її принесуть до музею чи куратору. Енід Портер працювала, використовуючи міждисциплінарний метод у своїй колекції фольклору, соціальної історії та життя громади. Вона писала, що «Так само як жодна людина не є островом сама по собі, жодна академічна дисципліна не повинна і не може залишатися ізольованою»Curator's Notebooks, Museum of Cambridge Archive.
Бібліографія
Tales from the Fens (London: Routledge, & Kegan Paul, 1963) — W.H. Barrett, edited by Enid Porter More Tales from the Fens (London: Routledge, & Kegan Paul, 1964) — W.H. Barrett, edited by Enid Porter A Fenman's Story (London: Routledge, & Kegan Paul, 1965) — W.H. Barrett, edited by Enid Porter Sixty Years a Fenman (London Routledge & Kegan Paul, 1966) — Arthur Randell, edited by Enid Porter Fenland Railwayman (London Routledge & Kegan Paul, 1968) — Arthur Randell, edited by Enid Porter Fenland Memories (London Routledge & Kegan Paul, 1969) — Arthur Randell, edited by Enid Porter Victorian Cambridge (Dobson, 1969) Cambridgeshire Customs & Folklore (London: Routledge & Kegan Paul, 1969) Fenland Molecatcher (London Routledge & Kegan Paul, 1970) — Arthur Randell, edited by Enid Porter The Hearth and the Kitchen (Cambridge & County Folk Museum, 1971) The Folklore of East Anglia (London: B.T. Batesford, 1974) Victorian Cambridge: Josiah Chater's Diaries, 1844-83 (Phillimore & Co., 1975)
Примітки
Посилання