Граф Карл Теодор Фрідріх цу Паппенгайм (; 17 березня 1771, Паппенгайм — 26 серпня 1853, Паппенгайм) — німецький воєначальник, фельдцойгмайстер Баварської армії.

Біографія Карл Теодор Фрідріх, граф і володар Паппенгайма, походив зі старовинного, високопоставленого швабсько-франконського дворянського роду Паппенгайм. Він був сином Вільгельма, графа і володаря Паппенгайма, імперського камергера та спадкового маршала Священної Римської імперії, а також володаря Ротенштайна, Кальдена та Белленберга, та його дружини Фрідеріки Йоганни, уродженої баронеси фон Зекендорф. Його брат Альберт, граф і володар Паппенгайма (1777–1860), також служив генералом у Баварській армії.

У 1783 році Карл Теодор вступив до австрійської армії кадетом. Того ж року він став лейтенантом у полку карабінерів «Герцог Альберт Саксен-Тешинський» та брав участь у кампанії 1790 року проти турків зі своїм підрозділом. У 1791 році його було підвищено до ротмістра в драгунському полку «Ерцгерцог Іоанн».

На імперських виборах та коронації Франца II у 1792 році Карл Теодор представляв свого батька як спадкового маршала Священної Римської імперії. Це був останній раз, коли ця посада, яку обіймала родина Паппенгаймів протягом кількох століть, була виконана. Він передав звістку ерцгерцогу Францу Австрійському, курфюрсту та королю Богемії, який перебував у Вюрцбурзі, про те, що його обрали імператором. У день коронації у Франкфурті він ніс імператорський меч перед імператором. Після церемонії йому вручили ключі від кабінету імператорського камергера.

Повернувшись до свого полку, він брав участь у кампанії проти Франції в Голландії та Фландрії. Його перевели до Генерального штабу гауптманом, і він служив під командуванням генерала Карла Мака фон Ляйберіха. Невдовзі після цього Паппенгайма підвищили до першого ротмістра Уланського корпусу під командуванням принца Карла Філіпа цу Шварценберга. Під час боїв Першої коаліційної війни (1793–1795) Паппенгейм неодноразово відзначився.

У 1797 році він успадкував посаду правителя графства Паппенгайм після свого батька. Коли графство втратило свою імперську безпосередність у 1807 році, Карл Теодор приєднався до новоствореного Королівства Баварія. Його графство було передано Баварській короні. Наказом армії від 2 березня 1807 року Паппенгайм був призначений оберстом і генерал-ад'ютантом короля Максиміліана I. Він пережив кампанію 1809 року проти Австрії у штаб-квартирі кронпринца, а згодом короля Людвіга I. Після перемир'я він супроводжував кронпринца в його подорожах і повернувся на свою колишню посаду генерал-ад'ютанта лише після Шенбруннського миру.

4 вересня 1813 року, заднім числом до наказу по армії від 10 серпня 1813 року, Паппенгайм був підвищений до генерал-майора. Він отримав командування 1-ю піхотною бригадою 2-ї піхотної дивізії «Граф Беккерс». Він проявив велику мужність і відвагу в битві під Ганау. Під час боїв він отримав важку контузію та втратив двох коней.

Пізніше під час кампанії Паппенгейм став комендантом Базеля та очолив облогу Шлеттштадта. У 1815 році, під час кампанії проти Франції, він прийняв командування кавалерійською бригадою.

З 1819 по 1820 рік Карл Теодор замовив будівництво ще одного замку в Паппенгаймі, Нового замку, у неокласичному стилі, за планами відомого королівського баварського будівельного інспектора Лео фон Кленце. Він залишається у володінні графів Паппенгайм і донині.

Після навчального табору в Інгольштадті його було підвищено до генерал-лейтенанта та призначено командиром 1-ї армійської дивізії 11 лютого 1824 року, зберігши при цьому свою посаду при дворі. У 1825 році Паппенгейм отримав спадкове місце в Імперській раді та став капітулярем Ордена Святого Губерта. 28 жовтня 1835 року йому було доручено командувати 7-м лінійним піхотним полком. Після навчального табору, проведеного в Нюрнберзі в 1840 році, під час якого Паппенгайм виконував верховне командування, 10 вересня 1840 року його було підвищено до фельдцойгмайстера. 30 листопада 1852 року він став шефом 1-го Шевальєрського полку.

На згадку про його службу в армії, 26 січня 1842 року король Баварії назвав V та VI фронти головного оточення Інгольштадта Паппенгаймами.

Шлюб та нащадки Карл Теодор, граф і володар Паппенгайма, одружився з графине. Люсією Анною Вільгельміною Крістіною фон Гарденберг-Рефентлов (1776–1854), дочкою королівського прусського канцлера та князя Карла Августа фон Гарденберга, 26 червня 1796 року. У шлюбі народилися дві дочки та син. Адельгайд фон Каролат-Бойтен, одна з дочок, була відомою письменницею та пейзажисткою; двоє інших дітей померли невдовзі після народження. Шлюб було розірвано в 1817 році після того, як подружжя багато років жило окремо; Люсія одразу ж вийшла заміж повторно за князя Германа фон Пюклер-Мускау.

Від стосунків Карла Теодора з Анною Марією Едер, мешканкою Паппенгайма, яка отримала дворянське звання фон Калатін у 1819 році, у нього народилося три доньки. Старша дочка Емма фон Зуков (1807–1876) стала важливою письменницею та писала під псевдонімом Емма Ніндорф.

Нагороди

Орден Почесного легіону (Перша французька імперія; 8 червня 1809) Військовий орден Максиміліана Йозефа, лицарський хрест (31 грудня 1813) Військовий орден Марії Терезії, лицарський хрест (Австрійська імперія; 1813) Орден Святого Володимира (Російська імперія; 1813) Pour le Mérite (Прусське королівство; 1813) Орден Червоного орла (Прусське королівство; 1915) Орден «За заслуги» Баварської корони, великий хрест (1820) Королівський гвельфський орден, великий хрест (Ганноверське королівство; 1821) Орден Заслуг (Саксонія), великий хрест (25 червня 1823) Почесний громадянин міста Нюрнберг (1823) Орден Святого Губерта (1825) Орден Святого Олександра Невського (Російська імперія; 30 серпня 1838) Орден Чорного орла (Прусське королівство; 2 вересня 1845) Орден Залізної корони 1-го класу (Австрійська імперія; 24 липня 1837) Орден Вюртемберзької корони, великий хрест (15 листопада 1841) Орден Святого Йоанна (Бранденбург)

Примітки

Література

Ernst Heinrich Kneschke: Deutsche Grafen-Häuser der Gegenwart in heraldischer, historischer und genealogischer Beziehung. Band 2, T. O. Weigel, Leipzig 1853, S. 186–189.

Baptist Schrettinger: Der Königlich Bayerische Militär-Max-Joseph-Orden und seine Mitglieder. Band 2, Oldenbourg, München 1882, S. 613–615.

Посилання

Eintrag über Carl Theodor Friedrich Graf von Pappenheim in Haus der Bayerischen Geschichte Eintrag zu Carl Theodor Friedrich von Pappenheim in Kalliope Porträt von Carl Theodor von Pappenheim in stadtmuseum.bayerische-landesbibliothek-online.de