Газопереробний завод Фаджр-і-Джем (Канган) – елемент нафтогазової інфраструктури у іранській провінці Бушир.
Завод спроєктували для роботи з продукцією газових родовищ Канган (Фаджр-і-Джем) та Нар, які в 1973 та 1975 роках виявив консорціум європейських компаній EGOCO, оператором якого була французька Entreprise de recherches et d'activités pétrolières (ERAP). Видобувні запаси родовищ оцінили у 460 млрд м3 та 260 млрд м3 відповідно.
Будівництво ГПЗ почалось ще в 1970-х роках за участі корейських фахівців, проте не було завершене до Ісламської революції та Ірано-іракської війни. Бойові дії останньої не лише змусили іноземців полишити проєкт, але й безпосередньо зачепили підприємство, так, відомо про два аваудари в червні та липні 1988-го. Більшість обладнання для першої черги встигли завезти в країну до революції, після чого воно до 1985-го лежало на складі в Буширі, де окремі елементи зазнали шкідливого впливу корозії. Незважаючи на описані вище проблеми, в 1983 – 1990 роках іранцям за обмеженої підтримки корейських спеціалістів вдалось завершити першу чергу потужністю 38 млн м3 на добу, яка на той час отримувала живлення від Нар. В 1995-му ввели в дію другу чергу потужністю 42 млн м3 на добу, розраховану на роботу з ресурсом із Кангану.
Продукція газових свердловин після первісної осушки та вилучення конденсату надходить на завод, де відбувається завершальна осушка, вилучення та стабілізація конденсату. Отримані гази спрямовують на очистку від сірководню та діоксиду вуглецю, для чого за первісним проєктом призначались вісім ліній пропускною здатністю по 9 млн м3 на добу. Також відомо, що високий вміст сірководню властивий продукції Кангану, тоді як з Нар отримували газ із помірним вмістом цієї шкідливої речовини.
З плином часу почалось зниження видобутку на Канган та Нар. На цьому тлі в 2010-му майданчик залучили для роботи з продукцією найбільшого в світі газового родовища Південний Парс (фази 6, 7 та 8), яку подали до Кангану по одній з ниток труюбопроводу IGAT V, що призначений для перекачування ресурсу із підвищеним вмістом сірководню. В межах цього проєкту потужність ГПЗ Фаджр-і-Джем збільшили до 125 млн м3 на добу, при переробці якого очікували отримувати 38 тисяч барелів конденсату та 200 тонн зрідженого нафтового газу (ЗНГ, пропан-бутанова фракція) на добу.
В 2017 році повідомлялось, що з початку діяльності завод вже прийняв для переробки 695 млрд м3 газу. Тоді ж повідомлялось, що фактична виробітка ЗНГ за останній рік склала 26 тисяч тонн.
Видачу товарного газу облаштували через трубопровід IGAT II, до якого пізніше приєднався IGAT X. Також повз ГПЗ проходить газопровід IGAT III, що бере початок з газопереробного комплексу Південного Парсу. Конденсат спрямували на експорт через трубопровід Канган – Бандар-Тахері.
Примітки