У грецькій міфології Фтія () або Клітія () — наложниця Амінтора, царя . Стала причиною сварки між Амінтором та його сином після того, як Фенікс переспав з нею. За іншою версією, вона збрехала Амінтору про те, що Фенікс зґвалтував її. В результаті Фенікса вигнано, а також осліплено або проклято безпліддям.

Хоча її ім'я не згадується, найдавніша згадка про неї міститься в епосі «Іліада» Гомера VIII століття до нашої ери. Інші коментатори та автори також згадують її побіжно.

Етимологія С. Дж. Макі пов'язав іменник Фтія (також назва Ахіллеса) з дієсловами , що означають «в'янути» або «зневоднювати»; цей зв'язок став особливо помітним після смерті Патрокла та в контексті можливої славної загибелі самого Ахілла або його зникнення в безвісті. Таким чином, він пов'язаний зі словом φθίσις (phthísis), що означають занепад, сухоти (тобто туберкульоз).

Власне ім'я Клітія походить від давньогрецького прикметника (), що перекладається як «славний» або «відомий». Саме це слово походить від дієслова , що означає «чути, розуміти», і, зрештою, від праіндоєвропейського кореня *ḱlew-, що означає «чути».

Міфологія У Гомера ця жінка (ім'я якої не названо) стала наложницею царя Амінтора, правителя , який дуже її цінував, що викликало ревнощі в його законної дружини, цариці . Глибоко ображена Клеобула неодноразово намовляла свого сина від Амінтора, , переспати з наложницею, щоб дівчина, після інтимної близькості з молодим чоловіком, відвернулася від свого літнього коханця. Зрештою, Фенікс піддався її тиску і зробив так, як йому сказали. Але Амінтор дізнався про це і прокляв свого сина, віддав його на поталу фуріям, богиням помсти, прирікши його на бездітність. Один з коментаторів Гомера називає її ім'я — Клітія.

Однак, згідно з псевдо-Аполлодором, який писав приблизно вісім чи дев'ять сотень років потому, коханка Амінтора Фтія неправдиво звинуватила Фенікса в сексуальному насильстві над нею, що призвело до того, що Амінтор осліпив і прогнав свого сина. Хоча цариця мала намір помститися за заподіяну їй шкоду, в жодному варіанті не сказано, що Амінтор ужив якихось заходів проти самої коханки.

Розвиток міфу Другу версію цієї історії драматизував Евріпід у своїй нині втраченій трагедії «Фенікс». Коментатор «Іліади» приписує ритору захист Фенікса та альтернативне прочитання уривка з «Іліади», а також , Евріпіду та якомусь Гарпократу представлення його як невинної особи. Евріпід є найдавнішим відомим автором, який звернувся до цього міфу після Гомера (оскільки зміст втраченої п'єси Софокла «Фенікс» невідомий), і, ймовірно, саме він вперше ввів у сюжет мотиви несправжнього звинувачення у зґвалтуванні та осліплення Фенікса, які згодом стали домінантними елементами оповіді. П'єса є типовим прикладом раннього періоду Евріпіда, в якому головні ролі відведено «огидним жінкам» та їхнім чварам, зокрема мотиву «дружини Потіфара».

Символізм Гомер для опису наложниці щодо її зв'язку з Амінтором використовує слово (pallakís) (альтернативний варіант написання (pallakḗ)), що означає «наложниця» або «молода дівчина». У давньогрецькій культурі паллаке або паллакіс — неодружена супутниця чоловіка, яка мала нижчий статус, ніж законна дружина, але стояла вище, ніж звичайна повія чи гетера.

Пізня версія, переказана Аполлодором, є одним із кількох прикладів популярного архетипу, що використовується в грецькій міфології та в усьому світі, відомого як «дружина Потіфара», у якому жінка, зазвичай вже одружена, намагається спокусити чоловіка, але зазнає невдачі, а потім звинувачує його в сексуальному насильстві або зґвалтуванні перед своїм родичем чоловічої статі. Зазвичай це робиться зі страху, що неналежна поведінка жінки буде викрита перед цим родичем.

Найвизначнішим грецьким прикладом цього є Іпполіт та його мачуха Федра, син і дружина афінського героя Тесея відповідно; інші приклади — Стенебея з Беллерофоном, з Антеєм та з . Паралелі між такими історіями та біблійною оповіддю про Йосипа, та дружину Потіфара простежуються дуже чітко. Згідно з лексиконом Суда, записав розповідь про те, як аттичний бог-герой змусив коханку старого чоловіка закохатися в його молодшого сина, і порівняв її з версією Евріпіда про коханку та сина Амінтора.

Див. також

Астімедуса

Примітки

Література

Apollodorus, The Library, with an English translation by Sir James George Frazer, F.B.A., F.R.S. in 2 Volumes. Cambridge, MA, Harvard University Press; London, William Heinemann Ltd. 1921. Online version at the Perseus Digital Library.

Homer, The Iliad with an English translation by A.T. Murray, PhD in two volumes. Cambridge, MA., Harvard University Press; London, William Heinemann, Ltd. 1924. Online version at the Perseus Digital Library. Online version at Perseus.tufts project.

, Lycophronis Alexandra. Vol. II: Scholia Continens, edited by Eduard Scheer, Berlin, Weidmann, 1881. Internet Archive.