«Іліа́да» (, , знах. відм. ) — епічна поема, що налічує 24 пісні, які складаються з 15693 віршів. Авторство приписують Гомеру. Ця поема є найдавнішою зі збережених пам'яток грецької літератури. «Іліада» є переробкою й об'єднанням численних переказів Стародавньої Греції про подвиги давніх героїв.
Разом з «Одіссеєю» має 8-й номер у Рейтингу 100 найкращих книг усіх часів журналу НьюсвікNewsweek's Top 100 Books — список 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік .
Описано події десятого року облоги Трої (Іліона) об'єднаним військом грецьких вождів. Сказання про попередні події (викрадення Єлени Парісом, виступ греків (ахейців) під верховним начальством Агамемнона), постаті головних вождів (Агамемнон, Менелай, Ахілл, Одісей, Нестор, Діомед, Аякс, Ідоменей та ін., троянський цар Пріам, його сини Гектор, Паріс і т. д.), так само як і результат війни (загибель Трої), заздалегідь в Іліаді є відомими. Іліада охоплює лише незначний проміжок часу — епізод з історії облоги Трої.
Текст «Іліади» зберігся у редакції александрійських філологів, які розділили поему на 24 пісні у 3 ст. до н. е.: кількість пісень в «Іліаді» була пов'язана з кількістю літер у давньогрецькому алфавіті (24). Епічні оповіді, оброблені в «Іліаді», мають тривалу історію. Розкопки Шлімана в Трої виявили культуру, яка відповідає описам «Іліади» і датовану кінцем 2 тисячоліття до н. е. Дешифровані хетські написи також свідчать про існування могутньої ахейської держави в 13 столітті до н. е. і навіть містять низку імен, досі відомих лише з давньогрецького епосу.
В «Іліаді» зображуються соціальні відносини «гомерівського періоду», проте в ній збереглися також і рудименти мікенської доби. Наприклад, більшість персонажів «Іліади» з'явилися ще до грецьких богів, видозмінених у процесі схрещення місцевих культів із релігією Зевса — бога нових завойовників. За Узенером, у самому циклі сказань про взяття Трої («Священного Іліону») і наступному поверненні грецьких воїнів, можна побачити відлуння прадавніх міфів. Мотиви, що мають основне значення в побудові сюжету «Іліади», теж запозичені з інших сказань: «гнів Ахілла» — з епосу про гнів Мелеагра, а мотив розколу між Зевсом і Герою — із циклу міфів про Геракла.
Головні персонажі
Більшість персонажів «Іліади» каталогізована. Так друга частина Книги 2 майже повністю вкладена як каталог кораблів та каталог троянців, із зазначенням не тільки командувачів, але й рядових військових.
Ахейці Агамемнон — правитель Мікен. Ахілл (або Ахіллес) — правитель мірмідонян. Одіссей — правитель Ітаки, герой Одіссеї. Аякс Теламонід — син саламінського володаря Теламона, полководець Ахілла. Менелай — правитель Спарти, чоловік Єлени. Діомед — правитель Аргоса. Аякс Оїлід — син володаря локрів Оїлея, полководець Ахілла.
Чоловіки Трої
Гектор — син царя Пріама. Еней — син Анхіса та Афродіти. Деїфоб — син Пріама та Гекуби. Паріс — син царя Пріама, викрадач Єлени. Пріам — правитель Трої. Полідамант — полководець, товариш Гектора. Агенор — син Антенора, полководець. Долон — рядовий троянець, за обіцяну винагороду вночі перейшов до табору ахейців, де був убитий Одіссеєм і Діомедом. Антенор — радник царя Пріама. Полідор — наймолодший син Пріама.
Жінки Трої Гекуба — дружина царя Пріама. Єлена — дружина Менелая, викрадена Парісом. Андромаха — дружина Гектора. Кассандра — дочка Пріама.
Олімпійські боги
У поемі боги Олімпу втручаються у перебіг подій, маніпулюють героями. Усі вони, крім Зевса, самі беруть безпосередню участь у бою.
Зевс (нейтральний) Гера (ахейці) Артеміда (троянці) Аполлон (троянці) Афродита (троянці)
Аїд (нейтральний) Афіна (ахейці) Арес (ахейці, потім троянці) Гермес (нейтральний/ахейці) Посейдон (ахейці) Гефест (ахейці)
Німфи та інші божества Ерида Ірида Фетіда Протей (ахейці) Гіпнос (ахейці) Деймос (троянці) Фобос (троянці) Скамандер (троянці) Лето (троянці) Фетіс (ахейці) Ірида (нейтральний)
Історична основа Протягом тривалого часу вважалося, що Троянська війна й сама Троя — це вигадка. Цьому, зокрема, сприяло й те, що в Іліаді й Одіссеї є два світи — реальний та ірреальний (світ людей і світ богів). Лише завдяки розкопкам Генріха Шлімана було доведено, що Троя існувала. Після цього безліч дослідників почало шукати, що в «Іліаді» правда, а що — вигадка. Значного успіху в цьому вдалося досягти Майклу Вентрісу, який разом з Джоном Чедвіком дешифрував лінійне письмо Б.
Виділяють 9 основних археологічних шарів Трої. Зруйнування Трої, описане в «Іліаді», відбулося, на думку сучасних дослідників, приблизно 1260 року до н. е. ахейцями (тобто представниками Крито-мікенської цивілізації) і належить до періоду Трої-VII. Загалом Троянська війна не є унікальним явищем. Це частина загальної катастрофи бронзової доби, щодо причин якої є різні теорії. На той час Троя контролювала шлях з Причорномор'я в Середземномор'я, і тому не випадково стала мішенню. Згідно з сучасними дослідженнями, Троя була зруйнована неодноразово, і один або ж декілька військових походів (можливо, найбільший і найуспішніший), який закінчився спаленням Трої і ліг в основу героїчних оповідань, які міфологізувалися, були пов'язані одне з одним і зрештою стали основою для написання «Іліади».
Коли згадується Троянська війна, про яку йде мова в «Іліаді» і, на думку деяких літературознавців, в інших епічних поемах («Кіпрії», «Ефіопіда», «Мала Іліада», «Зруйнування Трої»), що не збереглися до нашого часу, то часто кажуть, ніби це була війна греків (еллінів) проти троянців. Насправді ж, це не так. В «Іліаді» елліни (греки) — це лише жителі Фтіотиди у Фессалії, Північній Греції, а їхня країна — Еллада (за назвою давнього міста) — це держава Пелея і Ахіллеса. Отже, у Троянській війні, з одного боку, виступали ахейці (ахеї, ахеяни), або панахеї, аргеї, данаї, а з іншого — троянці, або дардани, дарданії, дарданіони та велика кількість їхніх союзників — пеласги, фракійці, кікони, пеони, пафлагони, галізони, місійці, фригійці, меони (лідійці), карійці, лікійці, тобто племена, що на час творення «Іліади» жили на північ від континентальної Греції та на північному заході й заході Малої Азії. В «Іліаді» ахейці й троянці розмовляють однією мовою (староахейським діалектом грецької мови) і шанують тих самих богів (тут яскравий анахронізм, бо в мікенську епоху шанували ще не всіх олімпійських богів).
Сюжет
Гомерівська Іліада побудована на Троянському циклі міфів, що розповідає про десятирічну війну між захисниками міста Трої (або Іліона) і греками. Події спочатку відбуваються на Олімпі, потім же - на землі. Події Троянського циклу міфів добре відомі всім грекам, тому Гомер на них лише натякає у своїй поемі. Сама ж «Іліада» розповідає тільки про один епізод десятого року війни під Троєю, що тривав 53 дні — гнів наймогутнішого героя ахейського війська Ахілла.
Розповідь починається з того, що греки під верховним командуванням Агамемнона десятий рік поспіль тримають Трою в облозі після того, як була викрадена Єлена, дружина спартанського царя Менелая, троянським царевичем Парісом, сином царя Пріама. Під час розорення сусідніх областей була захоплена в полон дочка Хріса, жерця бога Аполлона, і віддана на відкуп Агамемнону.
Книга 1. Поема починається зі звернення до Музи та висвітленням теми: жахливих наслідків гніву Ахілла, що сталися з волі Зевса. Сама дія «Іліади» починається з приходу в ахейський (тобто грецький) табір Хріса, який пропонує викуп за дочку. Після грубої відмови Агамемнона Аполлон насилає на греків морову виразку. За ініціативи Ахілла, найхоробрішого з ахейських воїнів, скликаються збори, на яких оракул Калхант пояснює причину божественного гніву. Агамемнон погоджується відпустити полонянку за умови, що втрата буде йому відшкодована, і вимагає у відповідь на різкі докори Ахілла полонянку останнього — Брісеїду. Через це Ахілл відмовляється брати подальшу участь у боях. Спроба старого пілосського царя Нестора примирити розсварені сторони залишається безрезультатною. Збори перервано. Ахілл у гніві повертається до свого стану, де залишається в бездіяльності, Агамемнон повертає свою полонянку й відбирає в Ахілла Брісеїду. Мати Ахілла, морська богиня Фетіда, отримує від Зевса обіцянку, що ахейці будуть зазнавати поразок до тих пір, допоки не відшкодують образу, завдану її синові.
Ця обіцянка викликає на Олімпі сварку між Зевсом та його дружиною Герою, покровителькою та заступницею ахейців.
Книга 2. Зевс навіває Агамемнону неправдивий сон, у якому віщує перемогу над троянцями, й Агамемнон скликає збори всіх ахейців. Не будучи цілком упевненим у настрої війська, він розпочинає випробування: пропонує припинити війну і повернутися додому. Воїни негайно кидаються до кораблів. Одіссей, важко переборюючи хвилювання, жорстоко побив при цьому Терсіта, який завжди «ображав царів». Ахейці вишиковуються до бою. Далі наданий довгий перелік кораблів, племен і вождів грецького війська. Троянці виходять із міста під проводом хороброго Гектора, сина Пріама. За цим епізодом також наданий короткий перелік сил троянців і їхніх союзників.
Книга 3. Перед початком бою Паріс скликає найхоробріших ахейців на єдиноборство. Менелай кидається йому назустріч, і Паріс із страхом відступає перед ображеним чоловіком Єлени. Лише закиди Гектора змушують його повернутися назад. Умови єдиноборства були такими: Єлена залишиться в переможця. Під час приготувань до двобою Єлена показує Пріаму зі Схейської вежі головних ахейських полководців — Агамемнона, Одіссея, Аякса, Ідоменея (сцена «Огляду зі стіни»). У єдиноборстві Менелай вже майже стає переможцем, але богиня Афродіта викрадає Паріса з поля бою й переносить до його чертогу. Туди ж вона приводить обурену Єлену та змушує її підкоритися бажанням Паріса. Ахейці же вважають Менелая переможцем і вимагають видачі Єлени.
Книга 4. Боги, ворожі Трої, незадоволені можливістю мирного завершення. За намовою Афіни союзник троянців Пандар випускає в Менелая стрілу. Перемир'я таким чином було порушено. Однак ця подія надала ахейцям нову впевненість в остаточній перемозі. Агамемнон обходить військо, підбадьорюючи воїнів перед новим боєм. Бій починається.
Книга 5. Особливою відвагою вирізняється ахейський воїн Діомед, якому допомагає Афіна: він убиває Пандара та ранить богів-покровителів троянців - Афродіту та Ареса.
Книга 6. Троянці готові вже відступати, оракул Гелен, брат Гектора, спонукає його влаштувати ходу троянських жінок до храму Афіни з благанням про спасіння. Опис ходи й зворушливі сцени братання Діомеда з троянським союзником Главком, прощання Гектора з дружиною Андромахою та сином Астіанактом.
Книга 7. Повернувшись на поле, Гектор вступає у двобій з Аяксом, який завершується нічиєю через настання ночі. Ахейці оточують свої кораблі муром і ровом.
Книга 8. На другий день бою Зевс забороняє богам брати участь у війні. Троянці під проводом Гектора змушують ахейців відступити до кораблів. Спроба Гери та Афіни допомогти ахейцям викликає жорстокий гнів Зевса.
Книга 9. Уночі за порадою мудрого Нестора Агамемнон споряджає посольство до Ахілла, обіцяючи повернення Брісеїди, багаті дари, навіть руку своєї дочки, якщо той погодиться знову взяти участь у війні. Ахілл, що проводить час у грі на лірі, доброзичливо приймає послів, але ні майстерна красномовність Одіссея, ні сильна, щира та простомовна промова Аякса, ні розповідь старого наставника Ахілла Фенікса не можуть змусити Ахілла змінити свого рішення.
Книга 10. Діомед та Одіссей вирушають в нічну експедицію в троянський табір, дорогою захоплюють троянського вивідача Долона і вчиняють страшну різанину в таборі щойно прибулого союзника Трої фракійця Реса.
Книга 11. Триває третій день бою. Зевс посилає Ворожнечу, яка спонукає ахейців до бою. Блискучі подвиги Агамемнона, Діомеда, Одіссея не можуть зупинити наступу троянців: усі ці герої вже поранені. Навіть Ахілл втрачає спокій і посилає свого коханця Патрокла до Нестора. Старець просить Патрокла або переконати Ахілла вступити у бій, або надягти обладунки Ахілла, щоб принаймні налякати ворогів.