Сою́з ри́нків капіта́лу (СРК) — ініціатива економічної політики, започаткована колишнім президентом Європейської комісії Жан-Клодом Юнкером у першому викладі його політичного порядку денного 15 липня 2014 року. Головною метою було створення Єдиного європейського ринку капіталу на всій території ЄС до кінця 2019 року. Обґрунтуванням цієї ідеї було вирішення проблеми залежності корпоративних фінансів від боргу (тобто банківських позик), а також того факту, що ринки капіталу в Європі не були достатньо інтегровані, щоб захистити ЄС і особливо єврозону від майбутніх криз. У Звіті п'яти президентів від червня 2015 року було запропоновано створити СРК, щоб доповнити Банківський союз Європейського Союзу та зрештою завершити проєкт Економічного та валютного союзу (ЕВС). Очікується, що СРК залучить ще 2 трильйони євро на європейські ринки капіталу в довгостроковій перспективі.

Комісія розглядала СРК як «новий рубіж єдиного ринку Європи», прагнучи вирішити різні проблеми, пов'язані з ринками капіталу в Європі, такі як: зменшення фрагментації ринку, диверсифікація фінансових джерел, транскордонні потоки капіталу з особливою увагою до малих та середніх підприємств (МСП). Проєкт також розглядався як завершальний крок до завершення створення Економічного та валютного союзу, оскільки він доповнював Банківський союз Європейського Союзу, який був платформою для інтенсивної законодавчої діяльності з моменту його запуску в 2012 році. Проєкт СРК означав централізацію та делегування повноважень на наднаціональному рівні, причому найбільше постраждала сфера макроекономічного управління та банківського нагляду.

Для досягнення цілей та завдань, визначених під час створення проєкту, було запропоновано План дій, що підлягає середньостроковому перегляду, що складається з кількох пріоритетних дій разом із законодавчими пропозиціями щодо гармонізації правил та незаконодавчими пропозиціями, спрямованими на забезпечення належної практики між операторами ринку та фінансовими фірмами.

Перша комісія фон дер Ляєн зобов'язалася продовжити та завершити проєкт, розпочатий її попередником, працюючи над новою довгостроковою стратегією та вирішуючи проблеми, які проєкт мав останнім часом після середньострокового огляду та виходу Сполученого Королівства з Європейського Союзу. Це також підкреслюється в її кандидатурі на посаду президента Європейської комісії під час виборчого процесу, оскільки головним економічним девізом її кампанії була «Економіка, яка працює на людей».

Його наступником є .

Контекст

Історія фінансової інтеграції Союз ринків капіталу за своєю природою є кроком в історії Європейського Союзу, динаміка якого має призвести до вільного руху капіталу. Римський договір, яким було засновано Європейське економічне співтовариство в 1957 році, вже висловлював необхідність забезпечення вільного руху капіталу між державами-членами. Потім директива 1988 року імплементувала це, запобігаючи будь-яким обмеженням вільного руху капіталу. У 1999 році було створено план дій щодо фінансових послуг, перший крок у створенні єдиного ринку капіталу, а в 2011 році - Європейський орган нагляду, щоб забезпечити стабільність європейських фінансових ринків. Лише через чотири роки Жан-Клод Юнкер представив проєкт Університету капіталу.

Характеристики фінансової системи Економіка ЄС залишається банківсько-орієнтованою, особливо порівняно зі Сполученими Штатами. Це означає, що корпорації зазвичай надають перевагу позичанню коштів у банківському секторі, а не фінансуванню своїх інвестицій через фінансові ринки. Згідно з аналізом ОЕСР, це частково пов'язано з фіскальним упередженням: у більшості європейських країн фірми користуються податковими пільгами, якщо їм доводиться повертати банківський кредит, але це не так, якщо вони емітували зобов'язання на ринках капіталу. Таким чином, для європейських компаній існує сильний фінансовий стимул надавати перевагу банківському сектору. Така висока залежність від банківської системи означає меншу стабільність для європейської економіки, звідси й позиція Європейської Комісії, яка виступає за диверсифікацію джерел фінансування. Малий та середній бізнес, який має особливі труднощі з інтеграцією на фінансові ринки, але який представляє значну частку створеної вартості європейських фірм, значною мірою сприяє цій тенденції.

Друга характеристика є частиною банківської природи економіки ЄС: це європейські моделі заощаджень. У той час як населення Сполучених Штатів обирає інвестування в довгострокові активи через пенсійні фонди або страхування життя, європейські вкладники віддають перевагу легкодоступним фінансовим інструментам, таким як депозити або короткострокові активи. Така економічна поведінка призводить до недостатньої фінансової прибутковості ЄС та підкреслює важливість банків як основних постачальників фінансування європейської економіки.

Третя характеристика європейської фінансової системи полягає в тому, що інвестований капітал зазвичай залишається на національному ринку : це упередження щодо місцевих інвестицій. Навіть якщо до 2011 року спостерігалася позитивна тенденція до транскордонних інвестицій, більша частина потоку капіталу залишалася в межах національних кордонів держав-членів, а європейська фінансова інтеграція все ще обмежена. Ця відсутність транскордонних інвестицій заважає компаніям з високим потенціалом зростання отримувати фінансові ресурси, необхідні для розвитку інновацій та підвищення конкурентоспроможності. Фактично, акціонери надають перевагу купівлі акцій у своїх національних компаній, що створює значну перешкоду для європейської фінансової інтеграції, оскільки їм доводиться стикатися з регуляторними бар'єрами, якщо вони хочуть інвестувати в іншу країну ЄС.

Фінансові та політичні потрясіння

Вплив кризи 2011 року Фінансова криза 2008 року мала два основні наслідки для фінансової інтеграції Європейського Союзу:

Це продемонструвало нестабільність, спричинену надмірною залежністю від банківських позик: коли існує невизначеність, пропозиція кредитів зменшується, що негативно впливає на всю економічну діяльність, що залежить від них. Це особливо стосується Європи, де малі та середні підприємства переважно фінансуються банківською системою. За словами колишнього президента Європейської Комісії, залежність економіки ЄС від банків ускладнила зростання та зайнятість. Це посилило фрагментацію європейських ринків капіталу, посилюючи упередженість внутрішніх ринків:Після 2011 року спостерігалося помітне скорочення транскордонних інвестицій. оскільки попередня фінансова інтеграція була очолювана банками, які інвестували на міжнародних фінансових ринках. Після того, як криза вплинула на європейську фінансову систему, їхній вихід призвів до ще більшої фрагментації, ніж раніше.

Вплив Brexit До Brexit більшість фінансової потужності Європейського Союзу була зосереджена в лондонському Сіті. Деякі британські фірми переїхали до континентальної Європи, що означало втрату фінансової експертизи в ЄС. Незважаючи на це, Європейська комісія підтвердила узгодженість плану дій Союзу ринків капіталу, який вже був запущений на той час, та прискорила зусилля щодо його реалізації.

Мета

Економічна мета

Європейська комісія розробила 3 різні рівні цілей для Союзу ринків капіталу, від глобальних економічних цілей до більш конкретної необхідності побудови інтегрованої фінансової системи. Ці економічні цілі окреслюють шість напрямків втручання, охоплених планом дій.

Загальна мета

Сприяння фінансуванню як приватного, так і державного секторів на фінансових ринках

Союз ринків капіталу має на меті полегшити доступ фірм та держав до фінансування, який став складнішим після фінансової кризи 2008 року. Створення єдиного ринку капіталу стимулюватиме приватних та інституційних суб'єктів інвестувати наявний капітал, створюючи нові можливості для привабливих транскордонних інвестицій. Ця відновлена можливість фінансування може допомогти економічним агентам повернутися до рівня зростання, який вони мали до кризи, позитивно впливаючи на рівень зайнятості. Це особливо стосується малих та середніх підприємств, яким може знадобитися більше фінансування, ніж може запропонувати їм банківська система, і тому вони виграють від більш доступних ринків капіталу. Союз ринків капіталу також значно полегшить інституційні інвестиції в інфраструктуру.

Забезпечення стабільності та стійкості європейської фінансової системи шляхом інтеграції

залежить від диверсифікації джерел фінансування. У разі кризи, яка вражає певне джерело фінансування, як-от банки у 2010 році, важливо мати можливість отримувати капітал іншим способом, як для держав, так і для компаній. Саме тому надання та стимулювання для отримання фінансування через ринки капіталу за допомогою Університету капіталу (УВК) зробить економіку більш стійкою до шоків, оскільки вона менше залежатиме від банківської системи. З боку інвесторів стабільність забезпечується портфелем та географічною диверсифікацією активів. Це зменшує втрату вартості, якщо певний економічний регіон постраждає від негативного шоку, коли ви інвестували в кілька видів діяльності, і зменшує втрати, якщо це стосується певної країни, коли ви інвестували в кілька країн. Отже, вплив УВК на розподіл ризиків може зміцнити європейську економічну стабільність. Щодо сталого розвитку, то розширений доступ до капіталу розглядається як засіб фінансування екологічно чистих економічних проєктів та заохочення сталого розвитку.

Стратегічна мета

Підвищення конкурентоспроможності та ефективності європейських ринків капіталу для боротьби з «втомою від ринку»

Розширюючи спектр інвестиційних можливостей, метою Університету капіталу є підвищення ефективності ринків капіталу. Це означає покращення розподілу капіталу, що призводить до його потрапляння до найефективніших економічних суб'єктів серед європейських фірм, оскільки єдиний ринок капіталу надав би таку можливість. Ефективність ринків капіталу пов'язана з конкуренцією між європейськими фінансовими установами: об'єднання їх на спільному ринку капіталу дало б фінансовій установі стимул стати ще ефективнішою. Конкуренція також призвела б до більшої диверсифікації з точки зору зобов'язань та активів. Втома від ринку – це дискредитація, від якої постраждали біржі активів та цінних паперів після фінансової кризи 2008 року. Це зменшує потік капіталу на ринках капіталу та негативно впливає на економічну активність.

Прагнення до стабільної фінансової інтеграції для боротьби з «втомою від інтеграції»

Покращена інтеграція ринків капіталу з Університетом капіталу (СРК) має на меті збільшити транскордонний розподіл ризиків та зменшити упередженість інвестицій до країни походження. Наразі все ще існують деякі перешкоди, оскільки відмінності в регулюванні між державами-членами переконують інвесторів інвестувати у своїй країні. Фактично, різноманітність європейських правил щодо неплатоспроможності, реструктуризації чи оподаткування являє собою брак правової безпеки для інвесторів. Оскільки головною метою єдиного ринку капіталу є усунення бар'єрів для вільного руху капіталу між державами-членами, метою є залучення заощаджень багатших країн до бідніших. Усунення бар'єрів, що перешкоджають європейським обмінам, щоб вони діяли як єдина територія, є самим сенсом інтеграції. Це протидіє «втомі від інтеграції»: зростаючі труднощі для європейських лідерів у прагненні до європейської інтеграції. Це стимулює інвестування за кордон, що зменшує упередженість до місцевої економіки. Більше того, інвестування в іншу країну призводить до географічної диверсифікації активів, що позитивно впливає на економічну стабільність, як пояснювалося раніше. Крім того, інвестиції в країни, що розвиваються, можуть приносити вищу прибутковість, ніж у розвинені економіки, оскільки ідіосинкратичний ризик вищий.

Посилення згуртованості в рамках Європейського Союзу для боротьби з «розмиванням консенсусу»