Лейденська Аратея — ілюмінована копія астрономічного трактату «Аратея» поета Германіка, заснованого на «Явищах» Арата із Сол. Зберігається в бібліотеці Лейденського університету під номером VLQ 79. Рукопис був створений у Лотарингії та датується приблизно 816 рокомRichard Mostert and Marco Mostert, "Using astronomy as an aid to dating manuscripts, The example of the Leiden Aratea planetarium", Quaerendo, 20 (1999): 248–261.. Його виготовили при дворі Людовика Благочестивого, який правив у 814–840 роках. Це один із чотирьох кодексів доби Каролінгів, створених при його дворі. Існує багато перекладів і копій цього тексту, тому він добре відомий на Близькому Сході та в Європі.

Збереглося 99 аркушів розміром 225 на 200 мм, а 4 аркуші було втрачено до 1600 року. За винятком цих чотирьох аркушів, рукопис є повним. Робота містить 39 мініатюр, зокрема одні з перших художніх зображень грецьких сузір’їв на папері. Художник не намагався точно відтворити розташування зір відповідно до їхніх позицій на небі, тому ці зображення не можна вважати справжніми зоряними картами.

Історія

Походження Лейденську Аратею створили для заможного покровителя, можливо, Людовика I Благочестивого або його дружини Юдіф. Близько 1000 року на півночі Франції виготовили дві копії цього рукопису. Якоб Сузій придбав рукопис у Генті 1573 року. У 1600 році він належав Гуго Гроцію і слугував джерелом для його видання "Syntagma Arateorum"Див. пов'язані видання «Syntagma Arateorum» Гуго Гроцію на Вікісховищі. Назва «Аратея» означає, що текст походить із традиції астронома Арата із Сол (315–240 до н. е.).

Іншу копію цього кодексу зберігають у муніципальній бібліотеці Аннонсіад у Булонь-сюр-Мер (Франція). У примітці зазначено, що вона походить з у Сент-ОмерManuscript ms 188, Bibliothèque municipale des Annonciades, Boulogne-sur-Mer, online available..

Факсиміле У середньовіччі художників спеціально навчали копіювати роботи один одного. Унаслідок цього з’явилася велика кількість точних копій тих самих рукописів. Високоякісне факсиміле опублікували 1989 року. Того ж року книгу переплела Люсі Жимбрер, бенедиктинська черниця з Остергаута. Цифрова версія Лейденської Аратеї доступна в цифрових колекціях бібліотек Лейденського університету. Копія з Булонь-сюр-Мер також оцифрована й доступна онлайн.

Науковий контекст Дослідники часто розглядають цей рукопис як джерело з історії мистецтва, але не як точне джерело тогочасних астрономічних знань про сузір’я, планети чи інші природні явища. Хоча більшість інформації в рукописі не є технічно точною, вона все ж дає уявлення про стан астрономічної науки на момент його створення. Деякі теми можуть становити інтерес для астрономів, зокрема Лейденська планетна конфігурація, яка подає частково геліоцентричну модель — Меркурій і Венера обертаються навколо Сонця. Ця теорія свідчить, що серед давніх астрономів свівіснували різноманітні підходи, і не всі вони обмежувалися геоцентричною моделлю. Рукопис також відображає прозорість нічного неба в Середньовіччі — в епоху без сучасного забруднення повітря та світлового забруднення. Загалом люди середньовіччя значно краще знали сузір’я, ніж більшість людей сьогодні.

Опис

Текст Текст написано шрифтом , який римляни використовували для літературних рукописів, а каролінги зберегли для світських творів. Цей шрифт був дуже поширеним і часто застосовувався в той час. Текст походить із латинських перекладів поеми Арата, виконаних Германіком. Під кожним зображенням подано текстовий опис, тому рукопис здебільшого вважають ілюстрованою книгою. Винятком є аркуш 93v — планетарій, де орбіти планет підписано цитатами з "Природничої історії" Плінія Старшого, виконаними каролінзьким мінускулом.

Мініатюри Сузір’я, планети та пори року зображено у 39 повносторінкових мініатюрах, розміщених на зворотах аркушів, із відповідними поетичними описами на лицьових сторінках. Рукопис містить 42 сузір’я, але щонайменше п’ять мініатюр втрачено. Серед утрачених — зображення Сонця і Місяця, Юпітера, а також сузір’їв Центавра й Діви. Ілюстрації, ймовірно, скопійовано з пізньоантичної версії трактату Германіка; фігури виконано у «жвавій, ілюзіоністичній» манері, характерній для античного живопису. Втрачені сузір’я, зокрема Діва та Кентавр разом із Вовком і Південною Короною, можна знайти в іншій копії Лейденської Аратеї X століття, що зберігається в муніципальній бібліотеці Булонь-сюр-Мер. Після тридцяти шести зображень сузір’їв подано два зображення, що представляють п’ять відомих на той час планет. Чотири чоловічі голови та одна жіноча, зображені окремо, символізують ці планети і описані як «блукаючі зорі», що «підкоряються іншому закону». Це планети Сатурн, Меркурій, Венера, Юпітер і Марс. На іншій сторінці чотири жіночі голови уособлюють зміну пір року.

Аркуш 93v являє собою повносторінковий планетарій. Шляхи планет позначено лініями з підписами каролінзьким мінускулом. Уздовж рамки розміщено малі фігури, що зображають знаки зодіаку; це цікаво, оскільки вони походять із рукопису IV століття — Хронограф 354 року — а не з традиції Аратеї.

Кожне зображення має синє тло з червоною рамкою, а саму композицію розміщено в центрі аркуша.

Ілюмінації

Примітки

Література Walther, Ingo F. and Norbert Wolf. Codices Illustres: The world's most famous illuminated manuscripts, 400 to 1600. Cologne, TASCHEN, 2005.

Dekker, Elly. «The Provenance of the Stars in the Leiden 'Aratea' Picture Book.» Journal of the Warburg and Courtauld Institutes, vol. 73, 2010, pp. 1–37. Gee, E. (2018). «Astronomical Facts or Poetic Form?» Journal for the History of Astronomy, 49(3), 396—397 Weitzmann, Kurt, ed., Age of spirituality: late antique and early Christian art, third to seventh century, no. 190, 1979, Metropolitan Museum of Art, New York, ; full text available online from The Metropolitan Museum of Art Libraries Dolan, M. (2007). The Role of Illustrated Aratea Manuscripts in the Transmission of Astronomical Knowledge in the Middle Ages, ProQuest Dissertations and Theses.

Посилання Цифрова версія Лейденської Аратеї в бібліотеці Лейденського університету.