Утрехтський атлас — детальний атлас зображень спектральних ліній Сонця, виданий 1940 року Марселем Міннартом та його учнями Герардом Малдерсом і Якобом Гаутгастом з нідерландської Обсерваторії Сонненборг. Складений на основі спостережень, виконаних в Обсерваторії Маунт-Вілсон (а в додатку — в Утрехті), й охоплює весь видимий діапазон, а також частину ближнього інфрачервоного й ультрафіолетового діапазонів.
Технічні характеристики Атлас складений на основі фотографій, отриманих в обсерваторії Маунт-Вілсон, й охоплює довжини хвиль від 361,2 до 877,1 нм, що включає весь видимий діапазон (приблизно від 390 до 700 нм), а також частину інфрачервоного та ультрафіолетового спектра сонячного світла. Він також містить додаток, який охоплює діапазон від 333,2 до 363,7 нм і базується на пластинках, отриманих в Утрехті.
Масштаб за довжиною хвилі становить приблизно 20 міліметрів на ангстрем, так що весь спектр має довжину понад 100 м. Криві надруковано чорним кольором на міліметровому папері з блакитною сіткою. Шкала інтенсивності така, що вертикальний діапазон у 100 міліметрів відповідає різниці між нульовою інтенсивністю та неперервним фоном.
Історія На початку XIX століття Йозеф фон Фраунгофер уперше систематично описав спектральні лінії у сонячному світлі. Щоб повністю зрозуміти значення фраунгоферових ліній, знадобився великий обсяг новаторських досліджень в астрофізиці та квантовій теорії. Сесілія Пейн (1925) показала, що варіації інтенсивності зоряних ліній можна пояснити за допомогою рівняння Саха. Її робота започаткувала масштабні дослідження хімічного складу сонячної атмосфери, які провели Г. Н. Расселл, Волтер С. Адамс і Шарлотта Мур. Близько 1930 року методи, розроблені Расселлом, Адамсом і Мур, Міннарт і Мулдерс адаптували для визначення хімічного складу зоряних фотосфер. Гаутгаст створив модифікований мікрофотометр Молля, який Міннарт, Мулдерс і Гаутгаст використовували для безпосередньої реєстрації інтенсивностей сонячних ліній.
1936 року Мулдерс поїхав до Обсерваторії Маунт-Вілсон й отримав там фотопластинки для майбутнього атласу. Гаутгаст розробив прилад, який можна було приєднати до мікрофотометра для вимірювання інтенсивності. Міннарт, Мулдерс і Гаутгаст працювали з цим приладом переважно вночі, коли мікрофотометр був вільний. Мінарт згадує, що вони: «залишалися наодинці в будівлі, і в тиші темної кімнати, при тьмяному червоному світлі, проявляли свої записи. Вони поступово виникали з нічого, і, наче за магією, на папері з'являвся профіль смуги ціаногену або ліній атмосферного кисню, які раніше ніколи не спостерігали в їхній справжній кількісній формі».
Атлас був опублікований у Нідерландах у 1940 році, незадовго до вторгнення Німеччини до Нідерландів під час Другої світової війни.
Відгуки Астроном писав: «Атлас мав величезний вплив на спектроскопію Сонця й зір з високою роздільною здатністю після Другої світової війни» (quote from p. 98).
Примітки
Посилання
(Example of Utrecht Atlas data, p. 271)