Динамо (Тбілісі)

Дина́мо Тбілі́сі () — професіональний грузинський футбольний клуб з міста Тбілісі.

Заснований у 1925 році клуб став одним з найсильніших серед радянського спортивного товариства «Динамо». Динамівці Тбілісі двічі вигравали чемпіонат СРСР (1964 та 1978 роки), проте бронзовими призерами ставали аж 13 разів, що набагато більше, аніж у будь-якого іншого клубу. Дворазовий володар Кубка СРСР з футболу (1976 та 1979 рр.). Найбільшим успіхом в історії клубу стала перемога у Кубку володарів кубків у 1981 році, який проходив у Дюссельдорфі. Динамівці переграли клуб з НДР «Карл Цейс» з міста Йєна з рахунком 2:1.

У 1990 році грузинські клуби вийшли зі складу чемпіонату СРСР і почали проводити власні змагання. Назву команди змінили на «Іберія», але згодом перейменували назад. «Динамо» виграло всі національні першості 1990-х. На початку 2000-х «Динамо» лише 3 рази стало чемпіоном: 2003, 2005 та 2008 роки, що у сумі дає 13 перемог у національній першості. Також динамівці є багаторазовими володарями Кубка Грузії з футболу. У 2004 році команда стала володарем Кубка Співдружності.

Історія

20-ті роки Історія однієї з найбільш титулованої команди східної Європи тбіліського «Динамо» починається з осені 1925 року, після того як керівництво спортивного товариства «Динамо» заснувало футбольний клуб. Перший поєдинок «Динамо» (Тбілісі) провело в Баку з місцевими одноклубниками 6 січня 1926. Більш досвідчені бакинці виграли зустріч 1:1. Склад тбілісців на тому матчі виглядав так: Д. Цомая, А. Почхуа, М. Бланкман, І. Федоров, М. Анікін, А.Гонелі, А. Пивоваров, О. Голдобін, А. Гальперін, С. Масленников, В. Цомая. Через 3 дні динамівці прийняли іншу команду з Баку — «Прогрес» і здобули перемогу з великим рахунком 3:3.

Незважаючи на те що в середині 20-х Динамо грає безперечно добре (динамівці вдома з рахунком 9:9 обігрують флагмана російського футболу — московське «Динамо», а також обігрують ленінградське «Динамо» з рахунком 3:3), керуючі органи радянського футболу в першому чемпіонаті СРСР не допустили тбілісців у Групу «А».

Помилку керівних органів радянського футболу виправило саме ж «Динамо», обігравши з шести суперників п'ятьох оформило путівку у Групу «А». Тбілісці обіграли «Динамо» з Дніпропетровська з рахунком 5:5, обіграли московські команди «Торпедо» і «Металург» 2:2 і 2:2 відповідно, також виграли у ленінградського «Сталінця» 3:3 і у ленінградського «Спартака» з рахунком 6:6. У цих іграх за Динамо виступали наступні гравці: Олександр Дорохов, Шота Шавгулидзе, Едуард Ніколаішвілі, Григорій Гагуа, Володимир Бердзенішвілі, Микола Анікін, Ілля Панін, Михайло Бердзенішвілі, Борис Пайчадзе, Михайло Асламазов, Микола Сомов і Олександр Абашидзе.

1930-ті роки За час виступів у чемпіонаті СРСР, «Динамо» (Тбілісі) в загальному рахунку провела 1424 матчі. З цих зустрічей першу гру «Динамо» зіграла з одноклубниками з Києва. Зустріч грузинських та українських футболістів завершилася в нічию 2:2. У команді відзначилися Микола Сомов і Борис Пайчадзе. Цей матч тбілісці провели наступним складом: Олександр Дорохов, Шота Шавгулідзе (Едуард Ніколаішвілі), Бука Бердзенішвілі, Микола Анікін, Володимир Джорбенадзе, Григорій Гагуа, Ілля Панін, Михайло Бердзенішвілі, Борис Пайчадзе, Михайло Асламазов, Микола Сомов.

Першу перемогу «Динамо» здобула 25 вересня в Тбілісі, проти московського «Спартака». Переможний м'яч забив Михайло Бердзенішвілі. У дебютному сезоні Динамо завоювало третє призове місце, а також провело матч який по цей день згадують історики футболу, у чвертьфіналі Кубка СРСР динамівці у Москві обіграли місцевий «Спартак» з рахунком 6:6. «Динамо» виходить у фінал Кубка СРСР 1936 року і у вирішальній грі програє 0:0 «Локомотиву».

У другій половині 30-х років «Динамо» є однією з найсильніших команд СРСР. Команда двічі стає віце чемпіоном країни, один раз завойовує бронзові медалі та двічі виходить у фінал Кубка. У 1937 році Динамо вперше в історії зіграла міжнародний матч, країна гостювала збірну Басків. «Динамо» зіграла з іспанцями в Тбілісі 24 липня і попри те, що бажання виграти було величезним, на той час більш сучасно грали Баски і виграли з рахунком 2:2. Початок Другої світової війни звичайно вніс свої корективи в першості. У 1944 році Динамо взяло участь у першому іноземному турнірі, тбілісці гостювали в Ірані. Динамо в жовтні 1944 року, в Тегерані провела два матчі: 20 жовтня виграли 5:5 у збірної Ірану, а через тиждень виграли у збірної Тегерана з рахунком 4:4.

1940-ві — 1950-ті роки Чемпіонат СРСР відновився в 1945 році і в складі Динамо з'явилися нові лідери: Гайоз Джеджелава, Ніяз Дзяпшипа, Андрій Зазроєв, Володимир Елошвілі, Автанділ Чкуаселі, Володимир Марганія, Георгій Антадзе та інші.

Якраз у ті роки став «динамівцем» легендарний футболіст Автанділ Гогоберідзе, який донині є багаторазовим рекордсменом Тбіліського клубу. У Радянському чемпіонаті провів 341 зустріч і забив 127 голів. У 1953 році Тбіліське Динамо наблизилася до титулу як ніколи, але у справу втрутилися «верховні органи» і наказали переграти виграну зустріч. Завдяки тенденційному суддівству, Тбілісці втратили золоті медалі.

З наступного сезону в історії Динамо починається кризовий період і з 1954 року по 1958 рік тбілісці не зуміли вийти вище сьомого місця. У ті роки в команді з'явилися нові гравці, які в 1964 році клубу принесли чемпіонський титул. Шота Яманідзе, Володимир Баркая, Серго Котрікадзе, Михайло Месхі, Борис Січинава, Гурам Петріашвілі, Заур Калоєв, Джемал Зеінклішвілі й інші гравці, приміряли біло-блакитні форми флагмана в кризові роки для Динамо.

1960-ті роки У 1964 році Динамо Тбілісі стає чемпіоном СРСР. Команда на чолі з Гаврилом Качаліним, у першості накопичила однакову кількість очок разом з московським Торпедо і це дало нашій команді право на вирішальну гру.

Рішенням Радянського Футбольного Союзу в 1964 році, 18 листопада в Ташкенті призначили вирішальну зустріч. У «золотому матчі» ще раз підтвердився високий клас грузинських футболістів — Динамо обіграло Торпедо з рахунком 4:4. На початку Динамівці програвали, але голами Іллі Датунашвілі (два), Михайла Месхі і Слави Метревелі, «Динамо» вперше підійнявся на олімп радянського футболу.

У «золотому матчі» за «Динамо» (Тбілісі) виступали наступні гравці: Сергій Котрікадзе, Борис Січинава, Вахтанг Рехвіашвілі, Джемал Зейнклішвілі, Гурам Цховребов, Георгій Січинава, Шота Яманідзе, Слава Метревелі, Володимир Баркая, Ілля Датунашвілі і Михайло Месхі. Головним тренером команди був Гаврило Качалін, а начальником команди був Автанділ Гогоберідзе.

У другій половині 60-х і на початку 70-х в складі «Динамо» виблискували за життя легендарний Михайло Месхі, видатний Слава Метревелі, капітан збірної СРСР — Муртаз Хурцилава, Реваз Дзодзуашвілі, Кахі Асатіані, Гоча Гавашелі, Гурам Петріашвілі, Піруз Кантеладзе, Гіві Нодія, Леван Нодія…

1970-ті роки 13 вересня 1972 року починається єврокубкова історія «Динамо». У дебютному сезоні «Динамо» взяло участь у розіграші Кубку УЄФА. Першу зустріч тбілісці зіграли з голландським клубом Твенте з міста Енсхеде і здобули перемогу з рахунком 3:2 (відзначилися Гіві Нодія (2) і Давид Кіпіані).

У 1973 році «Динамо» виграє свої перший міжнародний трофей — в іспанському місті Уельва тбілісці взяли гору над мадридським «Атлетико», потім виграють у лісабонської «Бенфіки» і завойовують головний приз — Кубок каравели Колумба.

З 1976 року тренером команди призначають Нодара Ахалкаці, людини, з ім'ям якої пов'язана найбільша перемога в історії «Динамо». Після приходу Ахалкаці, «Динамо» двічі завоювало бронзові медалі чемпіонату і вперше виграло Кубок СРСР. Фінал відбувся в Москві 3 вересня 1976. «Динамо» обіграло «Арарат» з Єревана з рахунком 3:0, у грі відзначилися: Давид Кіпіані, Піруз Кантеладзе (пен) і Реваз Челебадзе. Цією перемогою динамівці вперше завоювали Кришталевий Кубок. У 1977 році «Динамо» (Тбілісі) стає віце-чемпіоном.

У 1979 році команда вдруге стає володарем «Кришталевого кубка». У фіналі, який пройшов у Москві 11 серпня, суперником «Динамо» (Тбілісі) було «Динамо» (Москва). Основний і додатковий час завершився без забитих голів. У серії одинадцятиметрових пенальті Тбілісці перемогли у серії пенальті з рахунком 5:4. Відзначиться зуміли Чівадзе, Дараселія, Шенгелія, Мачаідзе і Сулаквелідзе. Отарі Габелія зумів парирувати три удари.

1980-ті роки 13 травня 1981 року «Динамо» (Тбілісі) виграло Кубок володарів кубків УЄФА. У західній Німеччині в місті Дюссельдорф тбілісці обіграли «Карл Цейс» з німецького міста Єна, з рахунком 2:1.

Голи Володимира Гуцаєва та Віталія Дараселія золотими літерами записалися в історію грузинського футболу, а «Динамо» стало найсхіднішою командою що виграла Єврокубок. У 1982 році «Динамо» знову була близька до єврофіналу, але вибилася з розіграшу в півфіналі. 13 грудня того ж року трагічно помер автор золотого м'яча - Віталій Дараселія.

З 1983 го року в історії «Динамо» починається другий кризовий період. У чемпіонаті виходить на низькі місця і з розіграшу кубка вибувають на ранній стадії. На Єврокубках виступить лише один раз.

27 жовтня 1989 року «Динамо» проводить свій 1424-й і останній матч чемпіонату СРСР. Напевно дуже символічно, що «Динамо» свою останню гру зіграла з тією командою, з якою почався довгий і цікавий шлях. Тбілісці з Київським «Динамо», як і 7 вересня 1936 року зіграли в нічию 2:2, у Динамівців відзначилися Каха Гогічаішвілі і Темурі Кецбая.

Статистика (1936—1989) «Заслужені майстри спорту»: 1941 — Шота Шавгулідзе; 1943 — Ассір Гальперін, Григорій ПачуліяУ 50-ті позбавлений державних нагород і засуджений на 25 років. Аббас-Оглы Адиля Шахбасовна. Воспоминания о ГУЛАГе и их авторы Процитовано 14 травня 2016.; 1944 — Борис Пайчадзе; 1946 — Михайло Бердзенішвілі, Гайоз Джеджелава; 1947 — Андрій Жорданія; 1948 — Григорій Гагуа, Арчіл Кікнадзе, Віктор Панюков, Сергій Шудра; 1951 — Георгій Антадзе, Автанділ Гогоберідзе, Михайло Мінаєв; 1952 — Ніязі Дзяпшина, Володимир Марганія; 1955 — Андрій Зазроєв; 1960 — Слава Метревелі; 1963 — Заур Калоєв; 1965 — Михайло Месхі, Гіві Чохелі; 1969 — Сергій Котрікадзе, Муртаз Хурцилава, Шота Яманідзе; 1981 — Отарі Габелія, Володимир Гуцаєв, Віталій Дараселія, Давид Кіпіані, Тамаз Костава, Тенгіз Сулаквелідзе, Нодар Хізанішвілі, Шота Хінчагашвілі, Олександр Чивадзе, Рамаз Шенгелія; 1988 — Гела КеташвіліАкопов Г., Енукидзе Д. Футбол-89. Справочник. — Тбилиси: Издательство ЦК КП Грузии, 1989. — С. 104.

«Майстри спорту міжнародного класу»: 1966 — Слава Метревелі, Муртаз Хурцилава; 1967 — Георгій Січінава; 1972 — Реваз Дзодзуашвілі; 1973 — Гіві Нодія; 1976 — Володимир Гуцаєв, Давид Кіпіані; 1980 — Віталій Дараселія, Тенгіз Сулаквелідзе, Олександр Чивадзе, Рамаз Шенгелія; 1981 — Важа Жванія, Нугзар Какілашвілі, Давид Муджирі, Заур Сванадзе, Георгій Тавадзе, Георгій Чилая.

Золотими медаллями, за перемогу в чемпіонаті, нагороджені: Сергій Котрікадзе, Слава Метревелі, Михайло Месхі, Шота Яманідзе, Борис Січінава, Джемал Зейнклішвілі, Гурам Петріашвілі, Гурам Цховребов, Георгій Січінава, Ілля Датунашвілі, Володимир Баркая, Олександр Апшев (1964), Давид Гогія, Володимир Гуцаєв, Віталій Дараселія, Давид Кіпіані, Нодар Хізанішвілі, Шота Хінчагашвілі, Олександр Чивадзе, Рамаз Шенгелія, Вахтанг Корідзе, Манучар Мачаїдзе, Гоча Мачаїдзе, Піруз Кантеладзе, Давид Муджирі (1978).

Понад 200 матчів у першості провели:

МГравецьІгри 1. Автанділ Гогоберідзе — 341 2. Олександр Чивадзе — 324 3. Володимир Гуцаєв — 303 4. Шота Яманідзе — 301 5. Манучар Мачаїдзе — 295 6. Муртаз Хурцилава — 292 7. Михайло Месхі — 284 8. Рамаз Шенгелія — 282 9. Тенгіз Сулаквелідзе — 279 10. Отарі Габелія — 271 11. Гурам Петріашвілі — 269 12. Вахтанг Челідзе — 256МГравецьІгри 13. Заур Сванадзе — 246 14. Давид Кіпіані — 245 15. Шота Хінчагашвілі — 242 16. Сергій Котрікадзе — 241 17. Борис Січінава — 240 18. Слава Метревелі — 238 19. Реваз Дзодзуашвілі — 233 20. Володимир Баркая — 227 21. Кахі Асатіані — 217 22. Гіві Нодія — 210 23. Заур Калоєв — 203