Анна Тірольська (4 жовтня 1585 — 14 грудня 1618) — за народженням ерцгерцогиня Австрії та представниця тірольської гілки дому Габсбургів. Після шлюбу вона була імператрицею Священної Римської імперії, німецькою королевою, королевою Богемії та королевою Угорщини.
Будучи першою коронованою імператрицею Священної Римської імперії з середини XV століття, вона сприяла перенесенню імператорського двору з Праги до Відня, який став одним із центрів європейської культури. Як прихильниця Контрреформації, мала значний вплив на чоловіка Матвія, разом із яким заснувала Імператорський склеп, який згодом став місцем поховання династії Габсбургів.
Життєпис
Ранні роки Анна народилася в Інсбруку 4 жовтня 1585 рокуWurzbach 1860, p. 152.Korotin 2016, p. 125. як третя та остання донька Фердинанда II, австрійського ерцгерцога, графа Тіролю та його другої дружини, Анни Катерини Гонзага.Braun, Keller, Schnettger 2016, pp. 99–100. Вона мала двох старших сестер, ерцгерцогинь Анну Елеонора (26 червня 1583 — 15 січня 1584) та Марію (16 червня 1584 — 2 березня 1649), згодом черницю. Усі вони з народження страждали від слабкого здоров'я.Rotraud Becker: Gonzaga, Anna Caterina, arciduchessa del Tirolo e dell'Austria Anteriore — Dizionario Biografico degli Italiani — Volume 57 (2001) in: www.treccani.it [retrieved 20 November 2016].
Її хрещення відбулося з особливою урочистістю, організоване її двоюрідним братом Максиміліаном III, ерцгерцогом Австрії, та дядьком принцом Фердинандом Баварським.Braun, Keller, Schnettger 2016, p. 100.
Анна провела дитинство при дворі Інсбрука, який завдяки її батькам став центром культури епохи Відродження. Вона жила в замку Амбрас, палацах Гофбург та Рюст. Щоб захистити здоров'я доньки, з 1590 року ерцгерцогиня-графиня Анна Катерина мала особисту кулінарну книгу. У січні 1595 року принцеса втратила батька. Її овдовіла мати докладала всіх зусиль, щоб дати донькам гарну освіту. Тоді Анна відкрила в собі незвичайний музичний талант, їй подарували клавікорд (рідкісний і дорогий інструмент) і найняли вчителя. Любов до музики залишилася у принцеси на все її життя.Braun, Keller, Schnettger 2016, pp. 101—102.
Анна виховувалася у суворому католицькому середовищі. Навіть будучи імператрицею Священної Римської імперії, коли вважала, що скоїла гріх, вона вдавалася до самобичування, щоб умертвляти тіло. Анна Катерина часто здійснювала паломництва, але не брала з собою дочок через їхній поганий стан здоров'я. У 1606 році вона вирішила заснувати в Інсбруку монастир для Служебниць Марії, монахинь Третього Ордену Сервітів, членом якого вона була, і після організації шлюбу своєї молодшої дочки склала чернечі обітниці, прийнявши нове ім'я — Анна Юліана. Марія, старша сестра Анни, наслідувала приклад своєї матері та також прийняла постриг у тому ж монастирі під колишнім ім'ям матері.Rotraud Becker: Gonzaga, Anna Caterina, arciduchessa del Tirolo e dell'Austria Anteriore — Dizionario Biografico degli Italiani — Volume 57 (2001) in: www.treccani.it [retrieved 20 November 2016].
Шлюб та коронація Досягнувши повноліття, Анна почала отримувати шлюбні пропозиції. Першу пропозицію їй зробив у 1603 році король Польщі Сигізмунд III (тоді вже вдівець), але імператор Рудольф II не дав своєї згоди. Тоді намір одружитися з принцесою висловив імператор. Він надіслав свого придворного художника до Інсбрука, щоб той намалював портрет майбутньої нареченої. Щойно імператор виявив інтерес до Анни, її мати перестала приймати інші пропозиції руки і серця для неї. Проте, невдовзі Рудольф II відмовився від своєї пропозиції. Молодший брат імператора, ерцгерцог Матвій, згодом почав залицятися до неї, і згодом Рудольф II дозволив шлюб свого брата з його колишньою нареченою.
Анна та Матвій (на той момент уже король Угорщини та Богемії) одружилися 4 грудня 1611 року у Відні в церкві Августинців. Наречений і наречена були двоюрідними братом і сестрою — батько Матвія, імператор Максиміліан II, був старшим братом батька Анни, ерцгерцога Фердинанда II. Матвій, якому було понад п'ятдесят років, сподівався народити від своєї 26-річної дружини спадкоємця.Peter Hamish Wilson: The Thirty Years War: Europe's Tragedy, p. 242, Cambridge, Mass.: Harvard University Press 2009—996 p. — . Чотири роки по тому, коли Анна погладшала, в імператорському дворі почали поширюватися чутки, що вона нарешті завагітніла. Але невдовзі придворні почали жартувати, що її повнота пов'язана не з вагітністю, а з тим, що в неї дуже хороший апетит. Зрештою, союз був бездітним.Braun, Keller, Schnettger 2016, p. 106.L. Duerloo: Dynasty and Piety: Archduke Albert (1598—1621) and Habsburg Political Culture in an Age of Religious Wars, p. 421, London: Routledge 2016—610 p. — .
21 травня 1612 року Матвій був обраний королем Німеччини та імператором Священної Римської імперії. 15 червня 1612 року у Франкфурті Анну було короновано імператрицею Священної Римської імперії та королевою Німеччини. Це відбулося через два дні після вінчання чоловіка, відновивши традицію коронації дружин імператорів. Вона була першою коронованою імператрицею з часів Елеонори Португальської.Barbara Stollberg-Rilinger: The Emperor's Old Clothes: Constitutional History and the Symbolic Language of the Holy Roman Empire, p. 161, vol. X, New York: Berghahn Books 2015 (Publications of the German Studies Association) — 356 p. — . 25 березня 1613 року в Пресбурзі Анну також було короновано королевою УгорщиниBraun, Keller, Schnettger 2016, p. 112., а 10 січня 1616 року в Празі — королевою Богемії.
Називана «Добродушною та люблячою імператрицею», вона мала великий вплив на свого чоловіка, разом з фавориткою Матвія, Сюзаною Вахтер.P. L. Jacob, Franz Helbing: Geschichte der Prostitution, Berlin: J. Gnadenfeld 1908, vol. VI, p. 15. Сучасники називали подружжя «Робочою парою» (нім. Arbeitspaar).Braun, Keller, Schnettger 2016, p. 114. На прохання дружини Матвій переніс імператорський двір з Праги до Відня,Richard Kralik: Geschichte der Stadt Wien und ihrer Kultur, p. 190, Paderborn: Books on Demand 2015—616 p. — . і незабаром, завдяки їхнім спільним зусиллям, новий палац став одним із центрів європейської культури.Erich Scheinder: Schriften des Vereins für Geschichte des Bodensees und seiner Umgebung, Schriften des Vereins für Geschichte des Bodensees und seiner Umgebung (magazine) 1987, N° 105, p. 71. Імператриця також відзначалася особливим захистом, який вона надавала своїм тірольським підданим, влаштовуючи для них різні посади при дворі.Braun, Keller, Schnettger 2016, pp. 107—108. Як побожна католичка, вона відмовлялася розмовляти чи взаємодіяти з протестантськими придворними.Franz Martin Mayer: Vom Jahre 1526 bis zur Gegenwart, Vienna: Braumüller 1901, vol. II, p. 112—797 p. Як і її мати, Анна збирала реліквії, особливо від святих аскетів. Вона також протегувала капуцинам, а пізніше відіграла важливу роль в австрійській Контрреформації.Alfred Noe: Giambattista Marinos Wort-Zucht-Peitschen und die Gegenreformation in Wien um 1655: Textedition und Kommentar, Vienna: Böhlau ed. 2015, p. 102—168 p. — . За її відданість Римо-католицькій церкві Папа Павло V нагородив імператрицю Золотою трояндою.
Останні роки та смерть У 1617 році Анна та її чоловік заснували у Відні Церкву Капуцинів. 10 листопада 1618 рокуKapuzinerkirche. Geschichte in: www.klostergeschichten.at [retrieved 20 November 2016]. розпочалося будівництво їхньої гробниці. 14 грудня 1618 року через місяць після початку будівництва тридцятитрирічна Анна померлаAnne J. Duggan: Queens and Queenship in Medieval Europe: Proceedings of a Conference Held at King's College London, April 1995, Woodbridge: Boydell Press 1997 (History of the Valois Burgundy) — p. 104—357 p. — .. Її чоловік помер через три місяці 20 березня 1619 року. Подружжя тимчасово поховали в королівському монастирі кларисок у Відні.Sabine Weiss: Claudia de´ Medici, Innsbruck: Tyrolia ed. 2004 — p. 288—304 p. — . Лише після завершення будівництва, яке продовжив їхній двоюрідний брат і наступник, імператор Фердинанд II, у 1633 році труни з останками Матвія та Анни були перенесені до гробниці, відомої як Імператорський склеп. Їхні труни були розміщені поруч. Лише за правління Фердинанда III імператорська крипта нарешті стала місцем поховання династії Габсбургів.Bernhard Kauntz: Die Kapuzinergruft in: werbeka.com [retrieved 20 November 2016].Sonja Schmöckel: The Kapuzinergruft — last residence of the Habsburgs in: www.habsburger.net [retrieved 20 November 2016].
Родовід
Нотатки
Примітки
Бібліографія
, pp. 152–4248 p. online