— трагедія, що сталася 23 січня 1902 року, коли група з 210 солдатів Імператорської армії Японії під час навчального походу в горах Хаккода заблукала через завірюху. Загалом загинуло 199 осіб (193 під час самого походу та 6 протягом двох місяців після порятунку). Цей інцидент вважається найбільш смертоносним за кількістю жертв під час одного сходження в сучасній історії альпінізму.
Передісторія
З 1898 року напруженість між Росією та Японією зростала. Росія дедалі більше розширювала свій вплив у Китаї та чітко демонструвала намір отримати контроль над Кореєю. Японців стривожила російська експансія, і вони почали переговори, однак незабаром зрозуміли, що росіяни використовують ці переговори лише як затримку, щоб зміцнити свою армію у Східній Азії. Японці також почали інтенсивно готуватися до майбутнього військового конфлікту.
Командування Імператорської армії Японії вирішило провести у 1902 році серію зимових маршових навчань з переходом через гори Хаккода. Метою навчань було перевірити, чи можна буде використовувати буксировані силами людей сани для транспортування припасів у випадку, якщо дороги та залізниці до прибережного міста Аоморі будуть зруйновані обстрілами російського флоту. Також ці заходи включали навчання в зимових умовах, яких можна було очікувати під час можливих бойових дій на російській території.
У січневих навчаннях мали взяти участь два полки Імператорської армії з міст Хіросакі та Аоморі. Група 31-го полку з Хіросакі, що складалася з 38 чоловік, вдало виконала це завдання. 5-й піхотний полк з Аоморі вирішив також перетнути цей гірський хребет, але іншим маршрутом.
З 3000 солдатів полку відібрали підрозділ чисельністю 210 чоловік, проте більшість з них походили з регіонів, де випадає мало снігу, і не мали досвіду сходжень у засніжених горах. До того ж загін не залучав місцевих провідників.
Інцидент
Експедиція вирушила з Аоморі о 06:55 ранку 23 січня 1902 року. Пунктом призначення були , розташовані за 20 км у горах. Рух значно сповільнювали важкі сани з припасами, які тягли солдати. О 18:00 загін досяг вершини гори Умататеба (732 м), всього за чотири кілометри від пункту призначення.
Невдовзі погода різко погіршилася, почалася сильна хуртовина, що супроводжувалася інтенсивним снігопадом. Вдень 24 січня температура становила −12,3 °C, а вночі побила японський рекорд морозів, впавши до −41 °C. У глибокому снігу та хуртовині солдати кілька днів блукали північно-східним схилом і врешті почали замерзати насмерть. 24 січня підрозділ мав доповісти про виконання завдання, але, хоча цього не сталося, командування полку зберігало оптимізм. Лише 26 січня на пошуки зниклих відправили рятувальну групу з 60 осіб.
27 січня, на п'ятий день походу, рятувальники знайшли першого вцілілого — капрала Фусаносуке Ґото, який стояв, засипаний снігом по шию. Подробиці катастрофи стали відомі саме з його свідчень. 5-й полк і 8-ма дивізія були приведені у стан повної бойової готовності; розпочалася масштабна пошукова операція з залученням тисяч солдатів, а також місцевих селян. Остання жива людина була знайдена 2 лютого, а останнє тіло загиблого евакуювали лише 28 травня.
Загалом під час походу замерзли на смерть 193 особи з 210. Ще шестеро померли від ускладнень протягом двох місяців після порятунку. Вісьмом з 11 вцілілих (зокрема й Ґото) довелося ампутувати кінцівки через обмороження.
Культурний вплив
Журналіст багато років присвятив висвітленню цієї трагедії. У 1971 році письменник опублікував роман «Марш смерті в горах Хаккода» (яп. 八甲田山死の彷徨, Hakkōdasan shi no hōkō), заснований на документах Оґасавари. У 1977 році сценарист Сінобу Хасімото (відомий за фільмом «Сім самураїв») адаптував цей роман для однойменного фільму. Однак і книга, і стрічка частково художні й мають розбіжності з фактами.
У 1978 році поруч із військовим кладовищем в Аоморі відкрили музей катастрофи в горах Хаккода.
У 2014 році вийшов фільм (八甲田山 世界最大の山岳遭難事故), що базується вже на історичних фактах.
Див. також Трагедія в Антуко — інший випадок масової загибелі військовиків у горах через хуртовину.
Примітки