Сергі́й Олексі́йовичУ низці біографічних джерел, зокрема в «ЕСБЄ», використовується помилкове по батькові «Олександрович». Шереме́тєв (*, Покровське, Рузький повіт, Московська губернія — †, м. Санкт-Петербург) — російський воєначальник з роду Шереметєвих, генерал-ад'ютант російської імператорської армії (19.02.1879), генерал від кавалерії (30.08.1891), наказний отаман Кубанського козацького війська і Кавказьких козацьких військ, головноначальствуючий на Кавказі і командувач Кавказьким військовим округом (03.06.1890-06.12.1896).

Життєпис Народився в сім'ї колишнього декабриста Олексія Васильовича Шереметєва та його дружини Катерини Сергіївни.

Освіту здобув у школі гвардійських підпрапорщиків та кавалерійських юнкерів, звідки 13 серпня 1853 р. вступив на службу корнетом до . Наступного року переведений до , з 21 листопада 1854 р. — поручника.

У 1855 р. призначений перебувати при Головнокомандувачі Окремого Кавказького корпусу і брав участь у справах і рухах головного Олександропольського загону: 17 вересня під час штурму російськими частинами фортеці Карса, у яких було захоплено 23 ворожих знарядь і взято 14 прапорів; 16 листопада при здачі фортеці Карса з повним озброєнням (близько 130 гармат до 26 000 рушниць, штуцерів і карабінів, 12 полкових, 18 інших прапорів і з казенним майном).

У 1856 р. зарахований в армійську кавалерію, призначений 22 грудня 1856 р. перебувати для особливих доручень при головнокомандувачі Кавказької армії.

У 1858 р. з 22 липня по 1 вересня перебував у експедиції Лезгінського загону. За ці подвиги і мужність нагороджений 2 лютого 1859 р. орденом Святого Георгія 4-го ступеня. У 1859 р. перебував під особистим начальством Головнокомандувача Кавказької армії, в загоні на лівому крилі Кавказької лінії, брав участь у численних справах проти горян. У тому ж році призначений флігель-ад'ютантом до Його Імператорській Величності, і переведений до . З 24 березня 1859 — штабс-ротмістр.

У 1860 р. брав участь у діях головного Шапсугського загону. У 1861 р. брав участь у заняттях з устрою Абадзехської кордонної лінії. Того ж року 11 липня переведений в Кубанське козацьке військо підполковником. За відзнаку у справах з горцями нагороджений золотою зброєю з написом «За хоробрість» Э. Э. Исмаилов, Золотое оружие с надписью «За храбрость». Списки кавалеров 1788—1913. — , 2007 г. — С. 253. та орденом Святого Станіслава 2-го ступеня з мечами. Потім 13 листопада призначений командиром 13 полку Кубанського козачого війська. У 1863 р. призначений командувачем, а 19 квітня 1864 р. командиром з присвоєнням звання полковник.

16 квітня 1872 р. отримав звання генерал-майора Свиту Його Імператорської Величності.

12 серпня 1876 р. призначений бути командувачем перебуваючи в списках лейб-гвардії Кавказького козацькому ескадрону Його Імператорської Величності конвої.

У 1877 р. під час російсько-турецької війни знаходився у складі чинного корпусу на Кавказько-турецькому кордоні. І за відмінність проявлену 4 та 5 травня того ж року при нагороджений орденом Святої Анни 1 ступеня з мечами. За особливу відмінність у справах проти турків з 20 вересня до 4 жовтня 1877 р. нагороджений орденом Святого Володимира 2 ступеня з мечами.

У 1877—1878 р. призначений бути начальником Сарикамишського загону, потім частин Ерзурумського загону. Потім призначений був командувачем 1-ї Кавказької артилерійської дивізії.

27 липня 1878 р. за відмінність у справах проти турків отримав звання генерал-лейтенанта (зі старшинством від 6 листопада 1877 р.). Від 1878 р. — начальник зведеної Кавказької козацької дивізії (до 1879).

21 січня 1879 р. призначений бути начальником 1-ї Кавказької кавалерійської дивізії (переформованої зі Зведеної Кавказької козацької дивізії), 19 лютого 1879 р. отримав звання генерал-ад'ютанта з призначенням на службу до Його Імператорської Величності.

23 січня 1882 р. призначений начальником Кубанської області, та наказним отаманом Кубанського козачого війська (до 1884) Биографический словарь. «Высшие чины Российской империи (22.10.1721-2.03.1917)», Т.IV (С-Я). В 4-х томах / Сост. кин. Е. Л. Потёмкин. — : : Б.и., 2019. — 672 с. — С.514 (Шереметев Сергей Алексеевич).

8 січня 1884 р. призначений бути помічником головноначальствуючого громадянською частиною на Кавказі, і помічником командувача військ Кавказького військового округу (до 1890).

03 червня 1890 р. призначений головноначальствуючим цивільною частиною на Кавказі, і командувачем Кавказьким військовим округом. (до 06.12.1896), і наказним отаманом Кавказьких козацьких військ.

30 серпня 1891 р. отримав звання генерала від кавалерії.

6 грудня 1896 р. у зв'язку з хворобою звільнений на його прохання з посад і призначений членом Державної ради, став почесним членом Кубанського обласного статистичного комітету, але за тиждень помер на 61-му році життя.

Значився у списках гвардійської кавалерії Терського козачого війська в станиці Єсентуцькій та Кубанського козацького війська в станиці Баталпашинській («почесний старик»).

Похований у крипті Троїцької церкви Савино-Сторожевського монастиря у Звенигородському повіті Московської губернії Шереметевский В. В., «Шереметев Сергей Алексеевич» // Русский провинциальный некрополь / Издатель вел. кн. Николай Михайлович. — : Типо-лит. Т-ва И. Н. Кушнерев и К°, 1914 г. — Т.1: Губернии: Архангельская, Владимирская, Вологодская, Костромская, Московская, Новгородская, Олонецкая, Псковская, С.-Петербургская, Тверская, Ярославская и Выборгской губернии монастыри Валаамский и Коневский. — С.957. — IX, 1008 с. — 600 экз..

Нагороди

Орден св. Олександра Невського (30.08.1886), з алмазними знаками (30.08.1890); орден Білого Орла (15.05.1883); орден св. Володимира IV ст. (1865), III ст. (1869), II ст. з мечами (1877), I ст. (14.05.1896); орден св. Ганни II ст. (1867), I ст. з мечами (1877); орден св. Станіслава II ст. з мечами (1861), I ст. (1875); орден св. Георгія IV ст. (02.02.1859). золота шашка з написом «За хоробрість» (1861), діамантовий перстень, медаль «За підкорення Чечні та Дагестану», медаль «На згадку про російсько-турецьку війну 1877—1878», медаль «За підкорення Західного Кавказу», медаль «На згадку про війну 1853—1856», медаль на згадку про столітній ювілей військового ордену Святого Великомученика та Побідоносця Георгія, медаль «На згадку про коронацію імператора Олександра III», портрет перського шаха (прикрашений діамантами), італійський Орден Святих Маврикія та Лазаря (1891), Бухарський орден Висхідної Зірки з діамантами (1893), Бухарський орден Корони 3-го ступеня з діамантами (1895).

Родина Дружина: Від 10 квітня 1869 р. — княжна Голіцина Євдокія Борисівна (19.04.1848—31.10.1910) Граф Вл. Мусин-Пушкин. «Золотой век русской семьи» // «Шереметевы в истории России»: Воспоминания. Дневники. Письма // Авт.-сост. А. И. Алексеева, М. Д. Ковалёва. Издательский дом «Звонница», , 2001.— С.238. — 432 с. — .

Діти: Борис (1871—†1952), офіцер Кавалергардського полку; Олексій (1872—†1935), емігрував до Італії, помер у Неаполі.

Примітки

Джерела

Биографический словарь. «Высшие чины Российской империи (22.10.1721-2.03.1917)», Т.IV (С-Я). В 4-х томах / Сост. кин. Е. Л. Потёмкин. — : : Б.и., 2019. — 672 с. — С.514 (Шереметев Сергей Алексеевич). «Альманах современных русских государственных деятелей», стр. 570—572.

«граф Шереметев Сергей Алексеевич», РегиментЪ Кубанское казачество и его атаманы // Сергей Алексеевич Шереметев «Некролог Сергея Алексеевича Шереметева» // Кавказский календарь на 1897 год. — Тифлис, 1896.