Емаус (Emaus) — назва народного звичаю, який проводиться у Великодній понеділок у деяких місцевостях Польщі, Чехії та Словаччини. Найпопулярнішим є Краківський Емаус, форма індульгенції, що проводиться у Великодній понеділок поблизу Норбертинського монастиря у Звежинець, на Звежинецькому півострові, на лівому березі річки Рудава, на перетині вулиць Тадеуша Костюшка, Сенаторської, Каштелянської та Флісацької. Традиційно урочисту месу за відпуст у Великодній понеділок проводить Краківський архієпископ.

Ярмарок супроводжується кіосками з народними іграшками, тирами, дитячими каруселями, лотереями тощо. Кіоски заповнені пластиковими іграшками, кільцями з кольоровими очима та солодощами, зокрема традиційними імбирними сердечками. Унікальною особливістю Краківського ярмарку є дерев'яні фігурки єврейських музикантів та євреїв, які вивчають Тору (фігурки так званих «жидків»). Ще одним характерним елементом Краківського ярмарку є традиційні маленькі кренделі, нанизані на нитку, утворюючи вінок. Популярності цього давнього звичаю сприяє близькість Вольського лісу та кургану Костюшка, а також традиційні пішохідні стежки.

Індульгенція та вулиця отримали свою назву від біблійного села Емаус, куди подорожував воскреслий Христос. Дорогою він зустрів двох своїх учнів, які не впізнали його: «Вони розмовляли між собою про все те, що сталося. Поки вони розмовляли та міркували, Сам Ісус наблизився і пішов з ними. Але їхні очі були стримані, так що вони не впізнали Його».

На згадку про цю біблійну історію, традиція відвідування церкви за містом на другий день Великодня була поширеною в Європі, особливо під час Контрреформації. Костел Святого Августина та Святого Івана Хрестителя (сестер-норбертанок) на Звєжинці розташований приблизно за 1,5 км від брам середньовічного Кракова. Перша згадка про краківський відпуст (фестини) міститься в рукописі Джованні Паоло Муканті — секретаря папського легата. Муканті перебував у Кракові в 1596—1597 роках і записав:«У великодній понеділок я пішов подивитися на церкву, яку називають Емаус, де збирається великий натовп чоловіків і жінок. Уся молодь та студенти дотримуються давнього звичаю носити цього дня вербову палицю, на якій розпустилися вербові котички». Краківський Емаус був грандіозною церемоніальною прогулянкою для краківців після довгого дня, проведеного за столом. З часом він перетворився на народне свято, свого роду насолоду. Значна частина населення Кракова брала участь у цьому народному фестивалі у ХІХ столітті.

Традицію Емауса відродили в Познані, де гурток гідів PTTK імені Марселя Мотте при Познанському відділенні щовечора у Великодній понеділок організовує прогулянки до місцевої церкви Святого Івана Єрусалимського за мурами, а також у Каліші Odpust Emaus na Zawodziu; також робляться спроби відродити її в Піньчові на горі Святої Анни, поблизу однойменної каплиці «Pińczowskie Emaus» na Wzgórzu Świętej Anny. Przyłącz się!.

Інші великодні традиції у Кракові та околицях

Пухерокі Ренкавка Сюда-баба

Див. також Великдень у Польщі

Примітки

Бібліографія

Aleksandra Jaklińska-Duda, Krakowskie tradycje Emausu, Kraków 1977. Julian Zinkow, Krakowskie podania legendy i zwyczaje, Kraków 2007.