Катастрофа L-1011 в Еверглейдсі — велика авіаційна катастрофа, що сталася пізнього вечора 29 грудня 1972 року. Авіалайнер Lockheed L-1011-385-1 TriStar 1 авіакомпанії Eastern Air Lines здійснював внутрішній рейс EAL 401 за маршрутом Нью-Йорк—Маямі, але під час заходу на посадку пілоти виявили проблеми з випуском шасі (не горіла лампочка, що сповіщала про фіксацію носової стійки). Літак було спрямовано у зону очікування для вирішення проблеми, але під час кружляння у ній він впав у болото Еверглейдс за 30 кілометрів від аеропорту Маямі. Зі 176 осіб, що знаходилися на його борту (163 пасажири і 13 членів екіпажу) загинула 101.
Це перша втрата літака Lockheed L-1011 TriStar, таким чином це також є першою катастрофою широкофюзеляжного літака у історії. Хронологія подій
Рейс EAL 401 вилетів з Нью-Йорка об 21:20 EST, на його борту перебували 13 членів екіпажу та 163 пасажири. О 23:34 при підході до аеропорту Маямі під час випуску шасі не спалахнула лампочка-індикатор випуску носової стійки. Екіпаж припинив захід, і за командою авіадиспетчера зайняв висоту 2000 футів (660 метрів), вирушивши у зону очікування; автопілот був увімкнений у режимі утримання висоти.
Насправді носова стійка шасі випустилася нормально, а її лампочка-індикатор просто перегоріла. Але у Eastern Air Lines це був уже не перший подібний випадок, тому усі 3 пілоти зайнялися вилученням лампочки з пульта та її перевіркою. Під час цієї процедури командир досить сильно ненароком зачепив штурвал, і це призвело до відключення автопілоту. Лайнер почав зниження, але витягування лампочки з пульта в польоті настільки відвернуло увагу членів екіпажу у кабіні, що ніхто не звернув уваги на те, що автопілот вимкнено, а літак повільно знижується. Бортінженер та головний інженер по черзі спускалися в нішу літака, щоб побачити, чи випустилася передня стійка шасі чи ні, але ні перший, ні другий нічого не змогли розгледіти.
Тільки у останній момент другий пілот запитав: Ми ж все ще на двох тисячах футів, так?. КПС вигукнув: Гей, що відбувається? і потянув штурвал на себе, але було вже занадто пізно. О 23:42 EST рейс EAL 401 на швидкості 365 км/год врізався у болото Еверглейдс за 30 кілометрів від аеропорту Маямі й зруйнувався на кілька частин. Авіапаливо виплеснулося з баків, але пожежі на місці катастрофи не виникло. Пошукова операція На болоті Еверглейдс у момент катастрофи перебували двоє ловців жаб — Реймонд Дікінсін () та Роберт Маркіз (), які стали очевидцями катастрофи і на своєму аеро-глісері попливли до місця падіння літака. Маркіз врятував кілька десятків пасажирів, що вижили, при цьому отримавши кілька опіків обличчя, рук та ніг від авіапалива, що розлилося. Для підняття морального духу та привертання уваги рятувальників ті, що вижили, наспівували різдвяні колядки. Вже далеко за північ 30 грудня рятувальні гелікоптери відшукали місце катастрофи рейсу 401, розпочалася рятувальна операція.
Спочатку у катастрофі загинули 99 осіб — 5 членів екіпажу (усі 3 пілоти й 2 стюардеси) і 94 пасажири (другий пілот Альберт Дж. Стокстілл () загинув миттєво; КПС Роберт А. Лофт () вижив, але помер у кабіні пілотів, не дочекавшись допомоги; бортінженер Дональд А. Репо () також вижив, але помер у лікарні). Вижили 77 осіб — 8 стюардес і 69 пасажирів (у тому числі службовий пасажир — головний інженер Анджело Донадео (), що летів у кабіні пілотів), усі отримали поранення різних ступенів тяжкості. Через 7 днів після катастрофи (5 січня 1973 року) ще 2 пасажири померли в лікарні та кількість загиблих збільшилася до 101, але у звіті NTSB вони були враховані як «смертельно поранені»; також у звіті не було враховано як «поранений на землі» Роберт Маркіз.
3 грудня 2007 року за порятунок пасажирів рейсу 401 Роберт Маркіз був нагороджений гуманітарною премією «ALUMITECH — AIRBOAT HERO AWARD». Роберт Маркіз помер восени 2008 року у віці 78 років. Причини Причиною катастрофи стало непомітний зсув штурвалу, через який автопілот переключився з режиму утримання висоти в режим керування штурвалом, що призвело до початку зниження літака, а пілоти, що були зайняті випуском шасі, не помітили незначних змін у показаннях приладів, що вказують на втрату висоти. У результаті лайнер поступово знижувався та врізався у землю, а через відсутність візуальних орієнтирів навколо жоден з членів екіпажу не помітив нічого незвичного. Повідомлення про привидів
Див. також Катастрофа Boeing 720 в Еверглейдсі Катастрофа DC-9 в Еверглейдсі Примітки