Роман Зілінко (нар. 12 березня 1979, Тернопіль) — український іконописець, історик мистецтва, куратор та автор експозицій виставок. Науковий співробітник Національного музею імені Андрея Шептицького у Львові. У своїй творчості поєднує теоретичні дослідження давньоукраїнського мистецтва з практикою сучасного іконопису.https://art.lviv-online.com/roman-zilinko/

Біографія Народився в родині художників Ігора та Орисі Зілінків у Тернополі.

Освіта

1990–1994 — навчання у Тернопільській дитячій художній школі.

1996–2001 — навчався у Львівській Богословській Академії (нині — Український католицький університет).https://iconart-gallery.com/uk/artists/roman-zilinko/

2002–2003 — магістерська програма у Католицькому Університеті в Любліні.

2003–2006 — докторантура в Інституті історії мистецтва Католицького Університету в Любліні.

Професійна та наукова діяльність З 2006 року працює у Національному музеї імені Андрея Шептицького у Львові на посаді наукового співробітника відділу давньоукраїнського мистецтва. Спеціалізується на дослідженні українського іконопису XVII–XVIII століть та народної ікони.

З 2016 року очолює експозиційно-виставковий та науково-освітній відділ музею.

Кураторська робота (вибрані проекти):

Реставрація «Жовківський іконостас Івана Рутковича» (2009);

«Коли святі посміхаються: народні ікони другої половини ХІХ – початку ХХ ст. з Буковини, Гуцульщини та Покуття» (2015);

«Портрет міста. Львів кінця XVIII – першої половини ХІХ ст.» (2017).

Творчість Займається іконописом з 2012 року. Учасник численних виставкових проектів в Україні (Львів, Київ, Харків, Тернопіль) та за кордоном (Польща, Франція, США).

Персональні та групові проекти:

2016 — проект «Вихід» (галерея «IconArt»);

2017 — персональна виставка «Такі святі, такі близькі…» (галерея «IconArt»).

Постійний учасник міжнародних іконописних пленерів у Новиці (Польща), Любліні, Лурді та Трускавці. У 2016 році виступив комісаром пленеру «Апокаліпсис» у Новиці.

У 2015 році виступив автором дитячої книжки-розкладанки «Різдво Христове» (текст Мирослава Лаюка, «Видавництво Старого Лева»). Примітки