Roquette Frères проти Ради Європейських Спільнот (1980) C-138/79 — рішення Суду Справедливості Європейських Співтовариств, яке встановило, що проведення консультацій з Європейським парламентом у процесі прийняття законодавства є суттєвою процесуальною вимогою, порушення якої призводить до анулювання прийнятого акта.
Згідно зі статтею 113 Договору про функціонування Європейського Союзу, законопроєкти, що охоплюють такі сфери, як внутрішні справи, державна допомога та гармонізація непрямого оподаткування, мають бути прийняті через Першу спеціальну законодавчу процедуру. Згідно з нею, законопроєкт спочатку розглядається Європейською комісією, а потім надходить до Ради. Рада зобов'язана консультуватися з Парламентом, але не зобов'язана дотримуватися думки Парламенту. Це можна порівняти з Другою спеціальною законодавчою процедурою, згідно з якою парламент може прийняти або відхилити пропозицію.
У справі проти Ради було встановлено, що консультації з Парламентом, хоча вони й не є обов’язковими, є обов’язковою частиною першої спеціальної законодавчої процедури.
Значення Рішення мало колосальні наслідки для інституційного балансу в Європейському Союзі. Воно вперше юридично закріпило вагу Європейського парламенту в законодавчому процесі.
Справа стосувалася Спеціальної законодавчої процедури (Процедури консультацій), яка сьогодні застосовується до таких сфер, як внутрішні справи, конкуренція та гармонізація непрямого оподаткування (наприклад, стаття 113 ДФЄС). Згідно з нею, Рада є єдиним законодавцем, але вона не має права ухвалювати рішення, поки Європарламент не висловить свою офіційну позицію. Цю процедуру слід відрізняти від іншого виду спеціальної процедури — Процедури згоди (Consent procedure), де Парламент має право вето (може прийняти або відхилити пропозицію в цілому).
Завдяки справі Roquette Frères Рада втратила можливість ігнорувати Парламент, просто «запитуючи» його думку і не чекаючи на відповідь.
Примітки
Посилання