Директива 85/337/ЄЕС — директива Ради Європейських Співтовариств від 27 червня 1985 року «Про оцінку впливу деяких державних і приватних проєктів на довкілля» (англ. Environmental Impact Assessment Directive, EIA Directive), яка встановила обов’язкову процедуру оцінки впливу на довкілля (ОВД) для певних категорій проєктів у державах-членах ЄС.
Документ став одним із базових актів екологічного права Європейського Союзу і започаткував системний підхід до врахування екологічних наслідків ще на стадії планування господарської діяльності.
Історія Директива була ухвалена в умовах зростання уваги до екологічних наслідків індустріалізації у 1970–1980-х роках. Вона стала першим загальноєвропейським правовим актом, що зробив екологічну оцінку проєктів обов’язковою.
Згодом документ неодноразово змінювався і доповнювався з метою розширення сфери застосування та посилення процедур участі громадськості.
Мета Основною метою директиви є: забезпечення врахування екологічних факторів під час ухвалення рішень щодо проєктів; запобігання або мінімізація негативного впливу на довкілля; підвищення прозорості процесу прийняття рішень; залучення громадськості до екологічно значущих рішень.
Сфера застосування Директива поширюється на державні та приватні проєкти, які можуть мати значний вплив на довкілля.
Додаток I Проєкти, для яких ОВД є обов’язковою: великі енергетичні об’єкти (електростанції); нафтопереробні заводи; автомагістралі та великі транспортні проєкти; великі гірничодобувні підприємства; хімічна промисловість.
Додаток II Проєкти, для яких необхідність ОВД визначається державою-членом: промислові об’єкти меншого масштабу; інфраструктурні проєкти; урбаністичні розробки.
Основні вимоги Процедура ОВД передбачає:
підготовку звіту про вплив на довкілля; аналіз альтернатив (у тому числі «нульового варіанту»); оцінку впливу на: населення і здоров’я людей; флору і фауну; ґрунти, воду, повітря; клімат та ландшафт; визначення заходів щодо запобігання або зменшення негативного впливу; врахування результатів оцінки при ухваленні рішення.
Участь громадськості Директива передбачає: доступ громадськості до інформації; можливість подання зауважень і пропозицій; врахування цих зауважень у процесі прийняття рішення.
Ці положення були значно посилені в подальших редакціях директиви.
Подальший розвиток Директива зазнала низки змін:
97/11/ЄС — розширення переліку проєктів та критеріїв; 2003/35/ЄС — імплементація положень Оргуської конвенції щодо участі громадськості; 2009/31/ЄС — включення проєктів зі зберігання CO₂; 2011/92/ЄС — кодифікація директиви; 2014/52/ЄС — модернізація процедури ОВД (зокрема, врахування кліматичних факторів, біорізноманіття, ризиків).
Значення Директива 85/337/ЄЕС: започаткувала інститут ОВД у Європі; стала моделлю для екологічного законодавства багатьох країн; інтегрувала екологічні критерії в економічне планування; сприяла розвитку принципу сталого розвитку.
Значення для України Положення директиви імплементовано в українське законодавство, зокрема у:
Закон України «Про оцінку впливу на довкілля» (2017); зобов’язання в рамках Угоди про асоціацію Україна—ЄС.
Україна поступово гармонізує процедури ОВД відповідно до стандартів ЄС.
Див. також Оцінка впливу на довкілля Екологічне право Європейського Союзу Сталий розвиток Оргуська конвенція
Примітки
Джерела Council Directive 85/337/EEC of 27 June 1985 on the assessment of the effects of certain public and private projects on the environment. Directive 2011/92/EU of the European Parliament and of the Council. Directive 2014/52/EU of the European Parliament and of the Council.