Ю́рій Васи́льович Хованський (1729 — після 1778) — державний і військовий діяч Російської імперії та Гетьманщини. Князь. Стародубський полковник у 1763—1778 роках. Свояк і соратник гетьмана Кирила РозумовськогоКиселев М., Кочегаров К., Лазарев Я. Патроны, слуги и друзья. Русско-украинские неформальные связи и управление Гетманщиной в 1700–1760-х гг. — Екатеринбург, 2022.
Походження Походив із князівського роду династії Гедиміновичів. Батько — Василій Петрович Хованський (1694—1746) — обер-президент Головного магістрату, співвласник села Леоново у Підмосков'ї (нині в межах Москви). Мати — Катерина Петрівна Шафірова — донька віце-канцлера часів Петра І Петра Шафірова, що походив з білоруського єврейського роду.
Життєпис Служба у лейбгвардії 1744 у званні сержанта поступив на службу у Преображенський полк лейбгвардії Російської імперії. 15 травня 1752 переведений вахмістром у кінну гвардію.
З 25 листопада 1758 — ад'ютант командира полку — генерала-фельдмаршала Олексія Розумовського. 18 грудня 1759 підвищений у званні до корнета. 25 грудня 1761 — до секунд-ротмістра.
4 серпня 1759 разом з братом Петром продав родовий маєток у селі Бєздєнєж'є Волоколамського повіту за 1000 рублів графиням Наталії та Катерині Головіним. 4 грудня 1760 продав село Вешкайму в Казанській губернії капітанші Наталії Родіоновій.
Перебував за кордоном під час палацового перевороту у червні 1762, у якому взяли активну участь Розумовські. З 2 серпня 1762 — ротмістр кінної гвардіїХованский С. Князья Хованские. — Москва, 2016.
Полковництво 14 червня 1763 указом імператорки Катерини ІІ призначений стародубським полковником Війська Запорозького Городового. Призначення відбулося за протекцією Кирила Розумовського (в кінці указу містилося пряме звернення до гетьмана: «Ми перебуваємо до Вас імператорською милістю прихильні») та було продубльоване гетьманським універсалом. Одночасно пірнач втратив ставленик Петра ІІІ Степан КарновичЛазаревский А. Описание старой Малороссии. Материалы для истории заселения, землевладения и управления. Том 1: Полк Стародубский. — Киев, 1888. — С. 62—63.
6 вересня 1763 призначення Хованського затвердила полкова рада у Стародубі. Того ж дня, виконуючи розпорядження гетьмана, генеральний осавул Іван Скоропадський вручив йому полкові знамена та клейнодиЦДІАК: Ф. 51, Оп. 1, Спр. 2555.
Вступивши на полковницький уряд, Хованський вирішив на користь гетьмана земельну суперечку з колишнім полковником Карновичем за Почеп і Шептаківську волость. У жовтні 1763 взяв участь у Глухівській раді, на якій обговорювалось розширення автономії Гетьманщини. У січні 1764 був співавтором петиції про встановлення спадкової влади гетьмана разом з генеральним писарем Василем Туманським і полтавським полковником Андрієм Горленком.
Зберіг посаду полковника після скасування гетьманства. Продовжив діяти у руслі політики зміцнення автономії Гетьманщини, ймовірно, і далі перебуваючи під впливом Розумовського (що мав у Стародубському полку значні земельні володіння).
1767 підтримував маршалка шляхти Стародубського полку Петра Іскрицького, який від імені стародубського шляхетства у наказі Законодавчій комісії вимагав відновлення дії Статутів ВКЛ, виведення з території полку російських військ, скасування зборів і відновлення гетьманства. Петиція не була розглянута через початок російсько-турецької війниХроленок Е. Инкорпорация стародубской казачьей старшины в сословную систему Российской империи. Трансформация локальных элит пограничного региона (вторая половина XVIII – первая половина XIX в.) // Вестник Полесского государственного университета, 2024.
24 листопада 1778 указом Катерини ІІ уряд стародубського полковника замість Юрія Хованського обійняв Яків Завадовський — брат фаворита імператорки Петра Завадовського.
Подальша доля князя невідома.
Родинні зв'язки Юрій Хованський не був одружений та не мав дітей.
25 квітня 1764 його рідний брат Петро одружився з Софією Дараган — племінницею Кирила Розумовського. Сам гетьман на весіллі був «посадженим батьком».
Примітки