Я́ків Васи́льович Завадовський (1740 — 1 серпня 1794) — військовий і державний діяч Російської імперії та Гетьманщини. Граф (з 1793). Останній стародубський полковник («указний») у 1778—1782 роках. Правитель Новгород-Сіверського намісництва (1793—1794). Генерал-майор Російської імператорської армії (з 1787)Лазаревский А. Описание старой Малороссии. Материалы для истории заселения, землевладения и управления. Том 1: Полк Стародубский. — Киев, 1888. — С. 63.
Брат Петра Завадовського — фаворита Катерини ІІ, першого міністра освіти Російської імперії.
Походження Народився у родині бунчукового товариша Василя Васильовича Завадовського (1707—1770), що володів селами Красновичами та Піхкурівкою у Стародубській полковій сотні.
Прадід — Яків Завадовський — волинський шляхтич гербу Равич, що 1679 поступив на службу до Війська Запорозького Городового, ставши спочатку дворянином гетьмана Івана Самойловича, згодом — наказним стародубським полковником (1690, 1693, 1703, 1704)Заруба В. Козацька старшина Гетьманської України (1648—1782): персональний склад та родинні зв'язки. — Дніпропетровськ, 2011.
Мати — Пелагія Степанівна Ширай — донька бунчукового товариша з давнього шляхетського родуМодзалевський В. Малоросійський родословник. Том 2. — Київ, 1910.
Життєпис Початкову освіту отримав у домі дядька Михайла Ширая — підкоморія Стародубського підкоморського суду. Продовжив навчання в Оршанському єзуїтському колегіумі та Києво-Могилянській академії.
1767 поступив на службу у Стародубський полк Війська Запорозького Городового. Брав участь у походах 1769—1770 років під час російсько-турецької війни.
Перейшов на службу до Російської імператорської армії. 22 вересня 1773 отримав чин прем'єр-майора. З 1776 — на службі у Севському піхотному полку. Станом на 1778 був підполковником 3-го Чернігівського легкокінного полку (колишній компанійський).
24 листопада 1778 указом Катерини ІІ призначений стародубським полковником Війська Запорозького Городового замість князя Юрія Хованського. Отримав уряд за протекцією брата Петра. На посаді запам'ятався земельними суперечками з генеральним бунчужним Яковом Тарновським.
Після анексії Гетьманщини Російською імперією та ліквідації Стародубського полку у 1782 році призначений головою Новгород-Сіверської палати цивільного суду. 28 червня 1783 отримав військове звання бригадира.
1787 підвищений до генерал-майора. 1791 був поручником правителя Новгород-Сіверської казенної палати. 27 червня 1793 разом з братами Петром і Іллею отримав титул графа Священної Римської імперії. Того ж року призначений правителем Новгород-Сіверського намісництва.
Помер 1 серпня 1794 від нападу астми, викликаного застудою.
Маєтки Станом на 1781 рік володів селами Случок (4 двори залежних селян) і Дохновичі (26 дворів) у Друго-Стародубській сотні.
1782 придбав маєток у селі Картушин у стародубського священника Олександра Холодовича за 60 карбованців.
1791 своїм коштом збудував кам'яну церкву Святої Трійці у Дохновичах (до нашого часу не збереглась)Яков Завадовский — последний полковник Стародубщины.
Нагороди Орден Святого Володимира 3-го ступеня (Російська імперія; не пізніше 1791)
Родина Був одружений з Єлизаветою Павлівною Семенович (1763—1831) — донькою бунчукового товариша.
Єдиний син Іван (1785—1833) — підпоручник Преображенського полку лейбгвардії, дійсний статський радник (з 1812). Кавалер Ордену Святого Іоанна Єрусалимського (Мальтійського хреста).
Примітки