Каталонська Республіка () — короткочасне державне утворення, яке існувало як незалежна держава з 14 по 17 квітня 1931 року. Уже 17 квітня того ж року вона увійшла до складу новопроголошеної Другої Іспанської Республіки як Автономна Область Каталонія.
Історія
Передумови Довгий час територія, де проживало каталономовне населення, навмисно була розділена на кілька провінцій, щоб унеможливити формування єдиної каталонської ідентичності.
Проте 6 квітня 1914 року на базі чотирьох каталонських провінцій було створено Каталонську Співдружність — надпровінційну адміністративну одиницю.
Згодом, під час диктатури Мігеля Прімо де Рівери, 20 березня 1925 року Каталонську Співдружність ліквідували, а на території Каталонії центральна влада розпочала жорстку антикаталонську політику. Саме в цей період почали активно назрівати радикальні незалежницькі настрої.
Так, у 1926 році націоналістична партія «Каталонська держава» здійснила спробу збройної вилазки з території Франції з метою звільнення Каталонії. Однак французька влада завчасно арештувала учасників акції. Паралельно відбувалося зближення каталонських правих і лівих сил для спільної боротьби проти іспанської тиранії.
Проголошення незалежності 12 квітня 1931 року, після повалення диктатури Прімо де Рівери, в Каталонії, як і по всій Іспанії, відбулися місцеві вибори. На них несподівано перемогла партія «Республіканські ліві Каталонії» — об'єднання, до якого увійшли члени партії «Каталонська держава», Каталонська республіканська партія та група «L'Opinió».
Вже 14 квітня 1931 року, не чекаючи проголошення Другої республіки в Мадриді, партія «Республіканські ліві Каталонії» ініціювала проголошення каталонської держави. Того ж дня, за кілька годин до проголошення Другої Республіки в Мадриді, лідер партії Франческ Масія з балкона Палацу Женералітату виголосив промову, в якій урочисто проголосив створення Каталонської Республіки і оголосив себе її президентом.
Проте сам Масія не прагнув повної незалежності Каталонії. Він розглядав проголошення республіки лише як важіль тиску на Мадрид, щоб змусити центральну владу відмовитися від унітарної моделі Іспанії та створити Іберійську конфедерацію.
Того ж дня було сформовано тимчасовий уряд, до складу якого увійшли представники трьох лівих партій («Республіканські ліві Каталонії», Соціалістичний союз Каталонії, «Каталонська дія») та Загальний союз трудящих. Уряд швидко взяв під контроль цивільну та військову владу в регіоні.
15 квітня тимчасовий уряд прийняв декрет, який проголосив каталонську мову державною.
Переговори з урядом Іспанії 17 квітня 1931 року, через три дні після проголошення Каталонської Республіки, тимчасовий уряд Другої Іспанської Республіки, стурбований подіями в Барселоні, направив до Каталонії трьох міністрів — Фернандо де лос Ріоса, Луїса Ніколау д'Ольвера та Марселіно Домінго — для переговорів.
Після кількох годин інтенсивних переговорів Франческ Масія досяг угоди з представниками центральної влади. Уряд Каталонської Республіки було перейменовано на Женералітат Каталонії, який став органом самоврядування автономної Каталонії у складі Другої Іспанської Республіки. Каталонії було обіцяно надати широку автономію, яку юридично оформили лише у 1932 році після виборів до іспанського парламенту.
Таким чином, з квітня 1931 року Каталонська Республіка припинила своє існування як незалежна держава і увійшла до складу Другої Іспанської Республіки як Автономна Область Каталонія.
Примітки
Джерела