«Помаранчі – не єдині фрукти» () — роман Джанет Вінтерсон, що вийшов 1985 року у видавництві Pandora Press. Це історія дорослішання лесбійки, яка виростає в англійській п'ятидесятницькій громаді. Ключові теми книжки охоплюють перехід від юності до дорослого життя, складні сімейні стосунки, одностатеві стосунки, організовану релігію та концепцію віри.

Роман увійшов до списків літератури для GCSE та A-level в освіті в Англії та Уельсі, а Вінтерсон адаптувала його для однойменного телевізійного драматичного серіалу BBC 1990 року, який здобув премію BAFTA.

Передісторія Книжка є напівавтобіографічною та базується на житті Вінтерсон, яка зростала в Еккрінгтоні, графство Ланкашир. «Я писала про деякі з таких речей у книжці «Помаранчі», і коли вона вийшла друком, моя мати надіслала мені гнівне послання»Jeanette Winterson.'Why be Happy When You could be normal.'. Паралельну нехудожню розповідь про її тогочасне життя подано в мемуарах 2011 року «Навіщо бути щасливим, коли можна бути нормальним?». Хоча головну героїню «Помаранчів» звати так само як і авторку, Джон Муллан зазначав, що це ані автобіографія, ані мемуари, а Künstlerroman (роман про становлення митця).

Сюжет Жанетт — єдина дитина в сім'ї, вдочерена ще немовлям. Її мати, яка хотіла отримати дитину «безстатевим» способом, щоб виховати її як служницю Божу, є ревною євангелісткою та членкинею Церкви п’ятидесятників «Елім»; вона навернулася після знайомства з харизматичним пастором Спраттом, місіонером, якого вона ідеалізує і про чиї місіонерські кампанії часто розповідає. Батько Жанетт майже відсутній у романі. Її дитинство сповнене суворої молитви та підготовки до майбутнього місіонерства, що охоплює прослуховування разом з матір'ю щонеділі по радіо «Звіту місіонерів Всесвітньої служби BBC» та запис кількості навернених. До семи років мати навчає її вдома, здебільшого читаючи Біблію.

У дитинстві Жанетт втратила слух на три місяці, але її стан був неправильно діагностований, оскільки мати та парафіяни вважали, що вона перебуває у стані екстазу. Після того, як інша прихожанка церкви, міс Джузбері, виявляє її недугу, Жанетт лікують у лікарні. Після операції вона проводить багато часу з Елсі, ще однією прихожанкою церкви, яка навчає її поезії та творів Вагнера.

Коли Жанетт починає ходити до школи — після того, як матір змушують віддати її туди — вона почувається чужою серед інших дітей. Вчителі не схвалюють її художні проєкти, які цитують біблійні сцени, особливо зразок Єремії 8:20, який вона робить для Елсі, який вони вважають надмірно болісним і тривожним. Одна вчителька, місіс Воул, каже Жанетт, що вона одержима Богом і що вона лякає інших учнів своїми історіями про пекло. Місіс Воул надсилає листа з цього приводу матері Жанетт, яка реагує радше з піднесенням, ніж з гнівом. Зрештою, Жанетт припиняє створювати проєкти, що посилаються на біблійні теми, але виявляє, що все ще залишається чужою.

З віком Жанетт усвідомлює, що іноді не погоджується з вченнями своєї парафії, особливо з однією проповіддю про природу досконалості. Вона також починає думати про романтичні стосунки, уважно слухаючи скарги та думки інших жінок про їхніх чоловіків і формуючи теорію про те, що всі чоловіки — «звірі».

Одного разу Жанетт з матір'ю йдуть у центр міста та зустрічають дівчину на ім'я Мелані, яка працює у рибному кіоску. Невдовзі вони стають подругами, і Жанет запрошує Мелані до своєї церкви, де Мелані погоджується бути врятованою Ісусом Христом. Після цього Жанетт часто приходить до Мелані для вивчення Біблії. Коли вони проводять більше часу разом, у них починається роман. Зрештою Жанетт розповідає матері про те, як сильно кохає Мелані, бажаючи поділитися своїм новознайденим щастям, і наступної неділі в церкві пастор публічно дорікає їм за їхній гріховний стан. Мелані одразу кається, але Жанетт сперечається та тікає. Вона ховається в будинку міс Джузбері, яка сама є лесбійкою, і вони сплять разом.

Наступного дня старійшини церкви намагаються вигнати демонів з Жанетт. Коли вона все ще не кається, мати замикає її у вітальні на 36 годин без їжі. Упродовж цього часу вона має галюцинації про помаранчевого демона, який символізує її гомосексуальність, і після розмови з ним вирішує залишити його собі, а не виганяти, попри труднощі, з якими вона стикнеться, як він запевняє. Після цього вона вдає, що кається, однак не відмовляється від думки, що не вчинила нічого поганого, люблячи водночас і Мелані, і Бога.

Мелані зникає, а Жанетт знову глибоко залучається до життя церкви. Її роль зросла, і тепер вона сама проповідує та викладає в недільній школі. Невдовзі Жанетт починає новий роман з Кеті, нещодавно наверненою. Коли їх ловлять одного вихідного, Жанетт бере на себе всю провину, кажучи, що була з Мелані. Церква вирішує, що Жанетт отримала забагато відповідальності і тепер майже вважає себе чоловіком. Вони наполягають, щоб вона облишила навчати та проповідувати. Замість того, щоб послухатися їх, Жанетт залишає церкву, і згодом мати змушує її покинути дім.

У цей момент оповіді історія розділяється на паралельну історію про Віннет Стоунджар, притчу, що символізує історію життя Жанетт. Віннет — молода дівчина, яка, блукаючи лісом, зустрічає чаклуна, який пропонує їй удочерити її в обмін на неймовірні сили. Після років під опікою чаклуна Віннет зраджує його, закохуючись, і чаклун каже Віннет, що вона повинна або піти, або залишитися, але стати вигнанкою на все життя, щоб піклуватися про сільських кіз. Віннет бачить ворона, який каже їй, що її життя буде сповнене горя, якщо вона залишиться. Поки Віннет розмірковує, що робити, чаклун, переодягнений у мишу, пробирається до кімнати Віннет і зав'язує нитку навколо ґудзика її пальта, якою він може будь-коли скористатися, щоб повернути її до себе.

Не маючи дому, друзів чи грошей, Жанетт влаштовується на різні роботи, наприклад, працює в похоронному бюро та водійкою вантажівки з морозивом. Час від часу вона зустрічає свою матір або членів своєї парафії, які холодно ставляться до Жанетт і кажуть, що вона одержима демонами. Одного разу вона їде вантажівкою з морозивом через місто, коли помічає натовп навколо будинку Елсі. Розпитавши, їй холодно повідомляють, що Елсі померла, і пастор відводить її вбік, де каже, що Мелані зізналася, що ніколи не кохала Жанетт.

Зрештою, вона переїжджає до міста, щоб працювати в психіатричній лікарні. Через невизначений час Жанетт повертається додому однієї зими, щоб побачитися з матір'ю, поведінка якої свідчить про те, що вона стала терпимішою до способу життя Жанетт, хоча вони не обговорюють це. Її мати все ще побожна вірянка, слухає місіонерські повідомлення по радіо з властивим їй запалом, але її «Товариство загублених» було підірване корупцією.

Літературні алюзії в романі Роман поділено на вісім розділів, кожен з яких названо на честь однієї з перших восьми книг Біблії (Буття, Вихід, Левит, Числа, Повторення Закону, Ісус Навин, Судді та Рут). Кожен розділ часто містить посилання та алюзії на відповідну книгу в Біблії.

Роман містить посилання на численні літературні твори, історичних діячів та аспекти масової культури:

Назва — це уявна цитата куртизанки часів Реставрації Нелл Ґвін (і один із двох епіграфів, інший — рецепт приготування мармеладу). Мати Жанетт часто вихваляє добру та моральну поведінку головної героїні в романі Шарлотти Бронте «Джейн Ейр» (хоча пізніше Жанетт дізнається, що вона змінила сюжет, читаючи його їй, так що головна героїня одружилася з Сент-Джоном Ріверсом замість містера Рочестера). Жанетт порівнює свою матір з Вільямом Блейком. Двоюрідного діда Жанетт описано як театрального актора, який принаймні один раз зіграв роль Гамлета, отримавши схвальні відгуки. Власниця місцевого магазину засобів боротьби зі шкідниками, місіс Аркрайт, має таке ж ім'я, як і подібна скупа власниця місцевого продуктового магазину у популярному ситкомі BBC «Відкрито цілодобово», який спочатку виходив з 1976 по 1985 рік. Мати Жанетт є передплатницею релігійного журналу «Проста правда», який з 1934 по 1986 рік щомісяця видавала Всесвітня церква Бога. У романі родина отримує щотижневу передплату. Під час відвідування Жанет у лікарні Елсі читає «Ринок гоблінів» Крістіни Россетті та вірші Вільяма Батлера Єйтса, зокрема «Лазурит». Жанетт та її мати дивляться в кінотеатрі фільм «Десять заповідей» за участю Чарлтона Гестона. Для своєї роботи на конкурс розпису пасхальних яєць Жанетт розфарбовує яйця у вигляді персонажів оперного циклу Ріхарда Вагнера «Перстень Нібелунга», зокрема германської героїні Брунгільди. Вона також створює витвори мистецтва за мотивами фільму 1942 року «Вперед, мандрівник» та п'єси Теннессі Вільямса «Трамвай «Бажання». У місцевій бібліотеці Жанетт читає французьку казку «Красуня і Чудовисько». Мати Жанет зображено як шанувальницю кантрі- та госпел-співака Джонні Кеша. У новому завеликому плащі Жанетт пригадує, як бачила фільм «Людина в залізній масці» — утім, не уточнюється, яку саме екранізацію. Відчуття пригніченості нагадує Жанетт поета Джона Кітса. Короткий, абстрактний розділ під назвою «Повторення Закону» натякає на легенду про Атлантиду, міфічне місто Ельдорадо, Святого Георгія та Другу світову війну. Пізніше в романі спантеличеній Жанет сниться бібліотека, де кілька молодих жінок перекладають епічну давньоанглійську поему «Беовульф». Ближче до кінця роману Жанетт зображено в поїзді, де вона читає «Міддлмарч» Джордж Еліот.

Роман перемежований оповідками, які мають багато спільного з (і черпають з них вплив) традиційними біблійними історіями Старого Завіту, легендами про короля Артура (зокрема, з «Смертю Артура» Томаса Мелорі) та іншими популярними казками.

Прийняття За цей роман Вінтерсон здобула премію Вітбреда за дебютний роман 1985 року.

Попри те, що його іноді називають «лесбійським романом», Вінтерсон підкреслювала: «Я ніколи не розуміла, чому гетеросексуальна проза має бути для всіх, але все, що містить гей-персонажів або охоплює гей-досвід, призначене лише для квір-спільноти».

Адаптації Телевізійну адаптацію роману за участю Шарлотти Коулман та Джеральдін Мак'юен зняла компанія BBC й вона вийшла в ефір 1990 року та здобула Приз Італії 1991 рокуPrix Italia, Winners 1949 - 2010, RAI .

1990 року компанія BBC Audiobooks випустила книжку на касеті, її також начитала Коулман.

Двосерійна радіодрама, створена за адаптацією Вінтерсон і за участю Леслі Шарп, вийшла на BBC Radio 4 у квітні 2016 року.

2 червня 2025 року газета «The Times» анонсувала, що Королівська шекспірівська компанія працює над сценічною музичною адаптацією книжки. Режисеркою вистави буде Джозі Рурк, а музику до неї напише Люсі Спраґґан.

Спадщина Роман увійшов до списків літератури для GCSE та A-level для освітніх закладів Англії та Уельсу, зокрема до модуля A-level з англійської літератури OCR «Література після 1900 року».

Переклад українською

Примітки