Швеція — високорозвинена та індустріальна країна з добре розвинутим сільським господарством. Шведська економіка відзначається високим ступенем концентрації виробництва і капіталу. Частка Швеції у світовому виробництві становить близько 1 %, а у світовій торгівлі перевищує 2 % (при кількості населення, що дорівнює близько 0,2 % населення земної кулі).
Основні галузі
Целюлозно-паперова і деревообробна, металургійна, гірничовидобувна. Провідна галузь — багатогалузеве машинобудування (електротехнічне, електронне, турбіно-, верстато-, судно-, автомобілебудування). Швеція посідає третє місце у світі за виробництвом целюлози, п'яте — за видобутком залізної руди. Розвинуті хімічна, харчова, лісопильна, текстильна, взуттєва промисловість.
Близько 90 % продукції виробляється приватними компаніями, такими як Ericsson AB, Alfa Laval Group, IKEA, з них приблизно половину становить машинобудування. У сільському господарстві виробляється лише 2 % ВВП.
Країна генерує електроенергію, заготовлює дерево, виробляє папір і картон, чавун, сталь, прокат чорних металів, цемент, синтетичні смоли і пластмаси, автомобілі — легкові, вантажні та автобуси.сільське господарство
Високорозвинуте, механізоване сільське господарство з надлишком забезпечує потребу країни в основних видах сільськогосподарської продукції. Переважають фермерські господарства. Головна галузь — м'ясо-молочне тваринництво. Розводять велику рогату худобу, свиней, овець. Вирощують пшеницю, жито, ячмінь, овес, картоплю, цукрові буряки. Близько половини виготовлюваної продукції і значна частина продукції сільського господарства експортується.
Приватні фірми виробляють близько 90 % продукції, причому 50 % продукції та експорту припадає на інженерний сектор. Сільське господарство займає лише 2 % ВВП і 2 % внутрішнього ринку праці. Проте за останні роки ця надзвичайно позитивна загальна картина була дещо затьмарена бюджетними труднощами, високим рівнем безробіття і поступовою втратою конкурентоспроможності на зовнішніх ринках. Швеція гармонізувала свою економічну політику з нормами ЄС, до якого вона приєдналася на початку 1995 року. ВВП у 2001 році становив 4 %.
Експорт-Імпорт
Експорт Експортні товари: продукція машинобудування (35 %), папір і картон (перше місце у світі), целюлоза і залізна руда (друге місце), деревина і пиломатеріали (четверте місце), хімікати.
Партнери по експорту: ЄС — 55 % (Німеччина — 11 %, Велика Британія — 10 %, Данія — 6 %, Фінляндія — 5 %, Франція — 5 %), США — 9 %, Норвегія — 8 % (1999 р.)
Імпорт Імпортовані товари: машини, устаткування, мінеральне паливо, метали, продовольство, хімікати, автомобілі, харчові продукти, одяг.
Партнери по імпорту: ЄС — 67 % (Німеччина — 18 %, Велика Британія — 10 %, Данія — 7 %, Франція — 6 %), США — 6 %, Норвегія — 8 % (1999 р.)
Товарообіг між Україною і Швецією Світова фінансова криза 2008 року і хвилювання 2014 року скоротили торгівлю, але в 2015 і 2016 роках, вона знову піднімається.
1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 Імпорт в Україну зі ШвеціїVaruimport och varuexport. Totala värden efter handelspartner, bortfallsjusterat. År 1998—2014 , Statistiska centralbyrån, avläst 18 april 2015. (MSEK) 1069 803–24 % 1093+36 % 1869+70 % 1838–1 % 1849+0 % 2861+54 % 4033+40 % 4584+13 % 4780+4 % 4449–6 % 3015–32 % 2107–30 % 3557+68 % 2905–18 % 2227–23 % 1802–19 % 2161+20 % 3458+60 % Український експорт до Швеції (MSEK) 104 60–41 % 44–26 % 153+242 % 136–11 % 138+1 % 192+38 % 315+63 % 527+67 % 496–5 % 715+44 % 403–43 % 452+12 % 602+33 % 377–37 % 370–1 % 424+14 % 560+32 % 680+21 % Торговий баланс (MSEK) -964 -742 -1049 -1716 -1702 -1710 -2669 -3718 -4057 -4284 -3733 -2611 -1655 -2954 -2528 -1857 -1377 -1601 -2778
Історія
За сто років з відсталої (однієї з найбідніших в Європі) країни, якою вона була в середині XIX ст., перетворилася на одну з найрозвиненіших в економічних відносинах держав.
На початку минулого століття Швеція була переважно аграрною країною, однією з найбідніших у Європі. Однак завдяки багатим внутрішнім запасам залізної руди, лісам та гідроенергії, талановитим інженерам і кваліфікованим робітникам стала можливою швидка індустріалізація, що перетворила Швецію на державу з сучасним рівнем добробуту. Особливо прискорився економічний розвиток у повоєнний період, до середини 1970-х років, коли шведська експортна промисловість відзначалася високою конкурентоспроможністю. Проте протягом останніх двох десятиліть ВНП у розрахунку на душу населення в Швеції зменшився до рівня, нижчого від середнього в країнах-членах ОЕСР.
У 1970-х роках за вартістю промислової продукції на душу населення Швеція знаходилася на першому місці в Європі.
Перетворенню економіки з відсталої аграрної в передову промислову сприяла наявність великих запасів важливих природних ресурсів: залізняку, лісу, гідроенергії. Величезний зовнішній попит на шведський ліс і залізняк, здатність Швеції розробляти ресурси і близькість європейських ринків в епоху високих транспортних витрат були основними чинниками розвитку.
У 70-х роках минулого сторіччя шведські залізняк і ліс були необхідні для індустріалізації Європи. Розширення шведського експорту сприяло індустріалізації країни і зростанню міського населення, що у свою чергу привело до розвитку мережі залізниць і будівництва. На основі шведських винаходів створювалися і швидко росли нові компанії в металургії і машинобудуванні. Хоча як і раніше домінували лісопильна і залізорудна галузі, швидко розвивалися целюлозно-паперова промисловість і машинобудування.
Частка робочої сили, зайнятої в промисловості, з 1870 по 1913 р. зросла з 15 до 34 %. На початок першої світової війни на сільське господарство все ще доводилася половина працюючого населення.
В умовах швидкого зростання населення важливе значення мала еміграція, перш за все до Північної Америки. У 1860—1930 рр. країну покинули 1,2 млн шведів. Еміграція дозволила уникнути голоду і масового безробіття. Швеція уникнула участі в обох світових війнах, що дозволило не тільки зберегти виробничий потенціал і трудові ресурси, але і значно збагатитися на постачаннях воюючим країнам і при відновленні європейської економіки.
У міжвоєнний період Швеція по темпах зростання ВПП поступалася тільки США. Проте серйозного удару по економіці завдали дві глибокі економічні кризи: у 1921—1922 рр. унаслідок дефляції після першої світової війни, що привело до падіння промислового виробництва на 25 % нижче за рівень 1913 р., і на початку 30-х років, коли безробіття серед членів профспілок в 1933 р. становило 25 %.
У післявоєнний період економіка Швеції розвивалася швидкими темпами. Це були її «золоті» роки. Головним чинником цього розвитку був експорт. Зростання продуктивності праці становило в середньому в рік 5,1 % в першій половині 60-х років і 4,3 % в 1965—1974 рр. Це пояснювалося значними капіталовкладеннями і успіхами в політиці зайнятості.
У 70-і роки темпи зростання впали. Після енергетичної кризи 1973—1974 рр. в промисловості країни виникли ряд серйозних проблем. В значній мірі це стало наслідком вельми глибокої і тривалої світової кризи середини 70-х років. Швецію уразили глибокі структурні кризи. Близько 25 % промислового виробництва доводилося на галузі, уражені кризою: гірничодобувну, чорну металургію, лісову і суднобудування. Зросла міжнародна конкуренція. На світовий ринок вийшли країни з низькими трудовими витратами. Скоротилися витрати на транспорт. Різко зросли ціни на нафту. У той же час конкурентоспроможність шведської промисловості різко знизилася в 1975—1976 рр., коли витрати на робочу силу зросли приблизно на 40 %. В результаті шведська промисловість втратила за 1975—1977 рр. майже 20 % своєї частки на світовому ринку.
Надлишок потужностей і низький світовий попит на чавун і сталь негативно відбилися на чорній металургії Швеції. Лісова промисловість втрачала свої позиції під натиском конкурентів, перш за все з Північної Америки. Великий світовий надлишок світових потужностей в суднобудуванні у поєднанні із слабким попитом як на нові судна, так і на фрахтування різко скоротив випуск судів в Швеції. Виробництво взуття і одягу випробовувало дуже серйозну конкуренцію з боку деяких країн, що розвиваються, де витрати на робочу силу були значно нижчі, ніж в Швеції. Щоб уникнути дуже різких структурних зрушень в промисловості і швидкого зростання безробіття, держава з середини 70-х по початок 80-х років надавала в значних обсягах допомогу ураженим галузям, перш за все чорній металургії, суднобудуванню і гірничодобувній промисловості.
У 1977 р. (вперше за 25 років) скоротився ВВП. Слабкий приріст в 1978—1980 рр. змінився черговим падінням в 1981 р. З середини 70-х років темпи зростання продуктивності праці різко сповільнилися і склали в 1975—1984 рр. тільки 1,4 % в рік. Кількість відпрацьованого часу з середини 60-х років скоротилася в основному унаслідок законодавчих реформ про робочий час, про пенсійний вік і про відпустки. Ці реформи враховували зростання населення і частку зайнятих жінок.
З метою відновлення конкурентоспроможності уряд здійснив серію девальвацій починаючи з серпня 1977 р., коли крона була девальвована на 10 %. Одночасно Швеція вийшла з європейської валютної системи, відомої як «валютна змія». Проте попит на нові товари і технологічний прогрес привели до зростання питомої ваги високотехнологічних галузей. Машинобудування за останній період укріпило свої позиції. Швидко розвивалася і фармацевтична промисловість.
З 1983 року положення різко змінилося, і шведська економіка почала вибиратися з кризи. Унаслідок двох девальвацій крони зросла цінова конкурентоспроможність, що привело до зростання експорту. У 1983 р. ВВП зріс на 2,4 %, промислове виробництво — на 5,1 %, продуктивність праці — на 7,4 %. У 1984 році зростання ВВП склав 4 % — найвищий показник з 1973 р. Головним чинником зростання знову був експорт. У подальші два роки темпи зростання дещо знизилися через уповільнення зростання експорту. Підвищення доходів населення привело до збільшення особистого споживання, що стало важливим каталізатором тривалого економічного підйому. У абсолютних показниках ВВП в поточних цінах становив в 1970 р. −172 млрд крон, в 1980 — 525 млрд, в 1985 р. — 861, в 1989 р. — 1221 млрд крон.
В цілому в 80-х роках Швеція мала приріст ВВП трохи вище середнього по Західній Європі. Сприятлива світова кон'юнктура позитивно позначилася на шведській промисловості. Виробничі потужності використовувалися на 90 %, а в багатьох галузях цей показник був ще вищий. Це зажадало значного обсягу нових капіталовкладень. За 1983—1989 рр. обсяг промислових інвестицій зріс більш ніж на 60 %. Брак кваліфікованої робочої сили і велика кількість невиходів на роботу — основні причини, стримуючі розширення промислового виробництва. Попри це, обсяг виробництва швидко збільшувався. Надходження і обсяг замовлень, прибутковість після 1982 року знаходилися на достатньо високому рівні. Високий інвестиційний рівень спостерігався і у сфері послуг, яка в меншій мірі залежить від кон'юнктури. Він виражався головним чином в раціоналізації виробництва і насиченні його електронно-обчислювальною технікою.
Провідною тенденцією економічного розвитку Швеції в 80-і роки став перехід від традиційної залежності від залізняку і чорної металургії до передової технології у виробництві транспорту, електротоварів, засобів зв'язку, хімічних і фармацевтичних виробів.
У другій половині 1980-х років Швеція відчувала великий дисбаланс на макроекономічному рівні, що призвів до стрімкого підвищення цін і видатків, а також до росту дефіциту державного бюджету.
На початку 1990-х років Швеція зазнала найбільшого з 1930-х років економічного спаду. Завдяки широкій програмі заходів загальнобюджетний дефіцит було скорочено більше ніж на 10 % ВВП 1994 року, і вже в 1998 році отримали надлишок у розмірі 2,5 % ВВП. Такого якісного стрибка не знає жодна з країн ОЕСР.