Стрибок пастуха () — народний вид спорту та традиційна техніка пересування гірською місцевістю за допомогою довгого дерев'яного жердини на Канарських островах (Іспанія).

Історія Витоки стрибка пастуха можуть сягати часів гуанчів — корінних мешканців Канарських островів до кастильського завоювання початку XV століття. Хоча точне походження цієї практики не встановлене, у дослідженні 2009 року «El salto del pastor canario: orígenes» (Стрибок канарського пастуха: походження) припускають, що техніка виникла з традиційної пастушої палиці, яку берберські племена принесли на Канарські острови близько 2000 років до н.е. Через крутий рельєф та нестійкий вулканічний ґрунт пастухи не могли зручно пересуватися гірськими районами архіпелагу, тож їм знадобився засіб для безпечного подолання ущелин, кам'янистих схилів та інших перешкод. Тому палиця поступово змінювалася: її відшліфували, щоб рука ковзала вздовж неї, потім потовщили донизу для гальмування, і, головне, центр ваги тіла перенесли з ніг на палицю. Згодом жердини набули вигляду дуже довгих дерев'яних списів з гострими металевими наконечниками, які при стрибках встромляли в землю на кшталт спортивного жердини.

Стрибок пастуха був поширеною практикою для контролю худоби під час випасу, але мав і рекреаційну складову — влаштовувалися змагання, аби визначити, хто з пастухів стрибає найкраще.

У XX столітті його особливості описували етнографи й мандрівники, зокрема Маргарет Д'Есте (1909), Хуан Лопес Солер (1922) та Леонсіо Родрігес (1946). У 1980-х роках розпочалося активніше документування усної традиції, технік та досвіду старших пастухів, а 1990 року Наталіо «Таліо» Нода Гомес опублікував працю Salto del Pastor.

У 1990-х роках практика дедалі більше набувала організованого культурно-спортивного характеру. Відбувалися національні зустрічі стрибунів, зокрема в Могані (1994), Венегері (1995) та Канделарії (1999), а традицію почали систематично розглядати в літературі про традиційні канарські види спорту.

У 2000 році було створено офіційну Федерацію стрибка пастуха Канарських островів (, FSPC) як спортивну федерацію з власною юридичною особою, пов'язану з урядовим органом Канарських островів у сфері спорту. Федерація зареєстрована в Реєстрі спортивних організацій Канарських островів.

У 2018 році уряд Канарських островів декретом № 83/2018 оголосив Канарський Стрибок пастуха () об'єктом культурного інтересу (Bien de Interés Cultural) у категорії традиційних знань і видів діяльності.

Спорядження Залежно від рельєфу використовують жердини завдовжки приблизно від 2,5 до 4 м, вага яких становить від 3 до 6 кг. На гірських і крутих ділянках застосовують довші, тоді як на рівніших територіях — коротші. Спис має різні найменування та довжину, залежно від острова використання:

Lanza (Тенерифе, Ла-Пальма) — зазвичай довша та важча жердина для подолання стрімких гірських схилів. Garrote (Гран-Канарія) — масивна жердина з міцної деревини. Asta (Ієрро) — легший та тонший варіант для пересувань по скелястій місцевості. Lata (Фуертевентура, Лансароте) — коротша та дещо легша жердина, що підходить для більш рівнинного або пагорбистого рельєфу.

Дерево списа має форму усіченого конуса, діаметром ширше у нижній частині, куди насаджується наконечник (). Різниця у конусності палиці залежить від довжини палиці: там, де використовували найдовші, ця різниця товщини була більшою; на коротших палицях — меншою.

Конструкція та форма наконечника також відрізняються залежно від типу ґрунту й місцевих традицій. Зазвичай використовується класичний конічний гострий наконечник із заліза чи сталі для надійного зчеплення зі скелями та ґрунтом. Але у м'якому ґрунті чи піску використовують коротший шириший наконечник, що запобігає надмірному зануренню жердини (це характерно для острова Ла-Пальма). Попри спільне призначення, жердини відрізняються елементами та матеріалами деревини. Найпопулярніша деревина — канарська сосна через її гнучкість та легкість. Хоча іноді зустрічаються з більш міцніших та твердіших типів деревини, проте через важкість вони використовуються рідше.

Техніка виконання Стрибок пастуха являє собою сукупність прийомів пересування з використанням довгої жердини, що дають змогу долати круті схили, ущелини, кам'янисті ділянки та інші природні перешкоди. Техніка залежить від рельєфу, довжини жердини та конкретного прийому.

Основним прийомом є спуск із використанням жердини: спортсмен встановлює її металевим наконечником на нижній частині схилу, переносить на неї вагу тіла та ковзає вниз, утримуючись руками за жердину. Такий спосіб дає змогу безпечно долати значні перепади висоти.

Інший поширений прийом — стрибок із жердиною через ущелину або іншу перешкоду. Жердину встановлюють на протилежному боці перешкоди або на нижчій ділянці схилу, після чого спортсмен відштовхується ногами та переносить тіло вперед. Залежно від ситуації жердина може використовуватися як опора під час приземлення або для подальшого спуску.

Традиційна система включає численні спеціалізовані прийоми, назви яких можуть відрізнятися на різних островах. Серед них відомі «стрибок на мертвий регатон» (salto a regatón muerto), «стрибок убік» (salto a banda), «стрибок півмісяця» (salto de media luna), стрибок закоханого» (salto del enamorado)та інші варіанти стрибків і спусків. Частина прийомів призначена насамперед для практичного пересування, тоді як інші використовуються для демонстрації майстерності.

Техніка передбачає точний контроль положення тіла, жердини та точки її опори. Через значну висоту окремих стрибків і складність гірського рельєфу виконання складних прийомів потребує спеціальної підготовки та практичного досвіду.

Література

Noda Gómez, Natalio. ''Salto del Pastor''. — Las Palmas de Gran Canaria: Ediciones del Cabildo Insular de Gran Canaria; Universidad de Las Palmas de Gran Canaria, 1990. — 130 с. Ramos Rodríguez, Tomás; García Santana, Lucio Alberto. El salto del pastor canario: orígenes // Revista de Estudios Generales de la Isla de La Palma. — 2009. — № 4. — С. 283–300. — ISSN 1698-014X. PDF Hernández Moreno, José; Navarro Adelantado, Vicente; Jiménez Jiménez, Francisco; Castro Núñez, Ulises. Análisis praxiológico comparado de los juegos y deportes tradicionales de las islas Canarias: una etnomotricidad singular // Acción Motriz. — 2008. — № 1. — С. 59–101. — ISSN 1989-2837. PDF

Примітки

Посилання

Офіційний сайт Федерації стрибків пастуха Канарських островів