Во́лтер О́уен Бе́нтлі, також відомий як W. O. (, ; 16 вересня 1888 — 13 серпня 1971) — британський інженер, засновник компанії Bentley Motors Ltd. у Лондоні. У молодості був мото- і автогонщиком. Здобувши собі ім'я як розробник авіаційних та автомобільних двигунів, Волтер Бентлі в 1919 році заснував власну фірму. Він перетворив фірму на одного з провідних світових виробників розкішних і потужних автомобілів та привів марку до низки перемог на перегонах 24 години Ле-Мана. Після продажу у 1931 році своєї компанії, яку придбала компанія Rolls-Royce Волтер Бентлі працював конструктором у компаніях Lagonda, Aston Martin та Armstrong Siddeley.
Молоді роки
Волтер Бентлі народився 16 вересня 1888 у (район Лондона). Він був наймолодшим серед дев'яти дітей у сім'ї. Його батько Альфред Бентлі був бізнесменом на пенсіїGRO UK Register of Births DEC 1841 1 198 MARYLEBONE а його матір Емілі (до шлюбу Вотрегауз) була уродженкою Аделаїди (Австралія)UK Census 1911, 80 Avenue Road, Hampstead. RG14PN616 RG78PN22 RD8 SD1 ED26 SN260H. G. Pitt, 'Bentley, Walter Owen (1888—1971)’, rev. Oxford Dictionary of National Biography, Oxford University Press, 2004; May 2006. Будучи із заможної родини, Волтер здобув приватну освіту в «Clifton College Register» Muirhead, J.A.O. p247: Bristol; J.W Arrowsmith for Old Cliftonian Society; April, 1948 в Бристолі у періоді 1902—1905 років, після чого у віці 16 років пішов працювати учнем механіка у залізничну компанію на заводі , що виготовляв локомотиви.
Локомотиви
П'ятирічний преміальний учнівський курс у Great Northern, який коштував його батькові £75Bentley Drivers Club Early Years, навчив Бентлі проєктувати складні залізничні механізми, а також дав йому практичний досвід у технологіях лиття, механічної обробки деталей та складання вузлів механізмів. Згодом він відзначав: «Вигляд лише одного з 8-футовим ведучим колесом проєкту Патріка Стірлінга міг мене глибоко зворушити»W. O. Bentley My Life and My Cars, 1967, London, Hutchinson & Co. Коли працював у Great Northern, він був близький до реалізації свого дитячого бажання керувати одним із їхніх локомотивів Atlantic Express, коли наприкінці свого навчання він набув досвіду як другий кочегар на магістральних експресахObituary The Times 14 August 1971 page 14 «Моїм найдовшим днем, — сказав він, — був шлях з Лондона до Лідса і назад, коли я на зворотному шляху з Вейкфілда до лондонської залізничної станції Кінгс-Кросс проїхав без зупинок 175 миль. У загальному за день я проїхав 400 миль, що призвело до споживання близько семи тонн вугілля, кожен фунт якого потрібно було відшуфлювати. Непогана вправа». Він закінчив своє учнівство влітку 1910 року, але зрозумів, що залізниці не дадуть йому достатньо можливостей для задовільної кар'єри.
Мотоцикли У 1909-1910 роках Бентлі брав участь у перегонах на мотоциклах , і Indian Motorcycle. Він взяв участь у двох змаганнях на мотоциклі Rex у 1909 році і як член заводської команди Indian у 1910-му. Він не фінішував в обох змаганнях; у 1910-му задня шина його мотоцикла лопнула на другому колі.
National Motor Cab Company Після опанування теоретичних основ інженерії у Королівському коледжі Лондона Волтер Бентлі влаштувався на роботу в Національну компанію таксі (National Motor Cab Company), де до його обов'язків входив нагляд за технічним обслуговуванням 250 автомобілів марки «Unic». Тут його вразила винахідливість таксистів у маніпуляціях з таксометрами.
Початок роботи в автомобільній промисловості У 1912 році він приєднався до свого брата, Гораса Міллнера Бентлі, в компанії під назвою «Bentley & Bentley», яка продавала спортивні автомобілі від французького виробника Doriot, Flandrin & Parant (DFP)Parissien. Page 65.. Невдоволений технічними характеристиками продукції від DFP, але переконаний, що успіх у конкурентній боротьбі є найкращим маркетинговим ходом, Бентлі вирішив виготовити поршні двигуна з алюмінієвого сплаву замість чавунних заводських. Оснащений легкосплавними поршнями і модифікованим розподільним валом, автомобіль DFP встановив декілька рекордів для свого класу на трасі в 1913 і 1914 роках, досягнувши швидкості у 145 км/год.
Авіаційні двигуни
На початку Першої світової війни Бентлі розумів, що використання поршнів з алюмінієвих сплавів у військових цілях відповідає національним інтересам: вони підвищували вихідну потужність і забезпечували краще тепловідведення, що дозволяло реалізувати вищі ступені стиснення та оберти двигуна. Оскільки міркування безпеки перешкоджали йому передати інформацію виробникам двигунів, він зв'язався з офіційним посередником між виробниками та ВМС. Ця людина, командувач Вілфред Бріггс, стане його старшим офіцером протягом усієї війни.
Залучений до Королівської військово-морської повітряної служби, Бентлі був відряджений поділитися з виробниками знаннями та досвідом, які він отримав завдяки модифікаціям двигунів автомобілів DFP, продажем яких він займався у Великій Британії. Після його першої консультації, що відбулася з у Rolls-Royce, перший авіаційний двигун компанії, названий «Eagle», уже було розроблено з поршнями з алюмінію замість чавуну або сталі. Далі Бентлі відвідав у Sunbeam, в результаті чого ця інновація була запроваджена у всіх авіаційних двигунах цієї компанії.
Бентлі також відвідав компанію , чий завод у Чизіку виготовляв двигуни за французькою ліцензією. Коли ті проявили небажання впроваджувати пропозиції Бентлі, ВМС надали йому у підпорядкування команду фахівців для розробки власного авіаційного двигуна на заводі Humber у Ковентрі. Двигун, що отримав позначення («Bentley Rotary 1»), принципово відрізнявся від двигуна Clerget, за винятком конструкції розподільного механізму, яку було збережено для полегшення запуску виробництва. Прототип був запущений на початку літа 1916 року. Більший BR2 з'явився на початку 1918 року.
На знак визнання заслуг Бентлі було нагороджено Орденом Британської імперії (MBE). Після того, як у 1920 році йому запропонували подати заявку на винахід, яку ліцензіати Clerget безуспішно оскаржували, нагородила його премією розміром 8000 фунтів стерлінгів.
Bentley Motors Ltd.
Після війни, на початку 1919 року, Бентлі заснувавBentley Drivers Club Vintage History фірму Bentley у невеликому приміщенні в Лондоні разом з Френком Берджессом (колишнім працівником Humber) та Гаррі Варлі (колишнім працівником Vauxhall). приєднався до команди як конструктор двигунів, щоб допомогти створити власний рядний чотирициліндровий двигун об'ємом 3000 см3. 3-літровий двигун вперше запрацював на Нью-стріт Мьюз, Бейкер-стріт, Лондон. На будівлі, на вулиці, що зараз називається Чагфорд-стріт, встановлена пам’ятна табличка. Перший повноцінний автомобіль розпочав дорожні випробування у січні 1920 року, а перша серійна версія, виготовлена в (район Лондона), була представлена у вересні 1921 року. Надійність і довговічність його отримала широке визнання.
Девізом Бентлі було «Створити хороший автомобіль, швидкий автомобіль, найкращий у своєму класі». Його автомобілі брали участь у перегонах з підняття на пагорб та на трасі Бруклендсі, а єдиний 3-літровий автомобіль, який компанія виставила на 500-мильну гонку пілотований , фінішував тринадцятим із середньою швидкістю 74,95 миль/год. Волтер Бентлі виставив команду зі своїми новими 3-літровими модифікованими та підготовленими до гонок автомобілями на Туристичний трофей 1922 року, особисто плотуючи Bentley III. Це була єдина команда, яка фінішувала у повному складі, отримала командну нагороду, тим самим започаткувавши репутацію марки Bentley; (пізніше належав до «хлопців Бентлі») на здобув абсолютну перемогуKelly, Robert (1966). T. T. Pioneers. The Manx Experience. p. 166. Гонщики команди Bentley встановили багато рекордів на 24-годинних гонках Ле-Мана, причому «хлопець Бентлі» Вулф Барнато був єдиним гонщиком, який переміг у трьох перегонах.
У 1923 році, коли досить скептично налаштованого Бентлі вмовили відвідати перші перегони 24 години Ле-Мана, він побачив, як приватний автомобіль пілотований та посів 4-те місце.
Bentley 3 Litre здобув перемогу вже у перегонах 24 години Ле-Мана 1924 року. Жоден з двох Bentley не брав участі в гонці 24 години Ле-Мана 1925, але наступні моделі знову перемогли у цих перегонах 1927, 1928, 1929 та 1930 років. Заводською командою тоді керував старий шкільний друг Бентлі Річард Сідні Вітчелл. Казали, що Етторе Бугатті зауважив, що Бентлі зробив «найшвидші у світі вантажівки».
Оскільки Bentley Motors Ltd. зазнала фінансових труднощів, а рада директорів компанії мала претензії до Волтера Бентлі, спадкоємець алмазного магната з Кімберлі , Вулф Барнато, придбав активи бізнесу та очолив раду
Волтер Бентлі продовжив свою конструкторську роботу уже як співробітник Барнато. Гоночна версія розробленого Бентлі шестициліндрового дорожнього автомобіля Bentley Speed Six була представлена у 1928 році — він виявився найуспішнішим Bentley у змаганнях і виграв Ле-Ман у 1929 та 1930 роках. У 1929 році, всупереч бажанням Бентлі, Барнато схвалив розробку двигуна з наддувом "Blower" версію 4½ Litre від 1927 року. Дітище Тіма Біркіна, автомобіль, виготовлявся в окремих, спеціально побудованих майстернях у Велвін-Гарден-Сіті, подалі від Волтера Бентлі. Але сталося те, чого так боявся Волтер. Автомобіль зумів поставити рекорд швидкості кола 218 км/год, але зійшов із траси через поломку. Надійність і довговічність бажала бути кращою.
Хоча Барнато продовжував з успіхом брати участь у перегонах на Bentley, і хоча компанія продала сотню екземплярів своєї моделі , яка була запущена як «гранд-кар» для надбагатих у жовтні 1930 року (Bugatti продала лише три штуки своєї еквівалентної моделі, Royale), Велика депресія взяла своє. До липня 1931 року фінансова підтримка Барнато зменшилася, і Bentley Motors оголосила про добровільну ліквідацію. 10 липня в компанії було призначено зовнішнього керуючогоReceiver Appointed of Bentley Motors Limited Re Bentley Motors Limited; London Life Association Limited v. Bentley Motors Limited, And Woolf Barnato The Times 11 July 1931 page 4. Автомобілі Bentley накопичили збитків у розмірі 136 220 фунтів стерлінгів і пройшли через трьох власників, включаючи власність БарнатоGraham Robson, 60 years of Bentley, Thoroughbred and Classic Cars, September 1979.
Керівники D. Napier & Son Limited розпочали переговори як потенційні покупці.
Обсяги виробництва у КріклвудіW. O. Bentley, An Illustrated History of the Bentley Car 1919—1931 1964, London, Allen & Unwin
Рік-litre-litreВсього 1922 145 145 1923 204 204 1924 403 403 1925 395 395 1926 295 58 353 1927 140 127 267 1928 45 273 99 417 1929 8 260 129 397 1930 138 126 264 1931 50 56 100 206 1931+ 4 6 10 Загалом 1,639 50 733 539 100 3,061
506 автомобілів з 3-літровим двигуном були у виконанні 'Speed Models' та 15 '100 mph Models'. 54 автомобілі -litre були оснащені турбокомпресором 171 автомобіль із вкороченим шасі -були у виконанні 'Speed Sixes'
Rolls-Royce Limited
Однак керівництво Rolls-Royce, головного конкурента Bentley, було стурбоване вторгненням 8-літрового двигуна на ринковий сегмент їхнього Phantom II. Щоб запобігти продовженню конкурентної боротьби з Bentley, агенти Rolls-Royce зробили пропозицію, видаючи себе за центральний траст British Equitable, аби уникнути сповіщення керівництва компанії D. Napier & Son та завищення ціниParissien. Page 67.. В результаті Rolls-Royce зміг купити компанію, перевершивши пропозицію Napier в останню хвилину. Вони оголосили про придбання 20 листопада 1931 року. Бентлі описав у своїй біографії, як він дізнався про покупку Rolls-Royce. Його дружина повернулася з коктейльної вечірки, де вона почула, як якийсь чоловік сказав щось, що, як вона зрозуміла, означає, що його компанія нещодавно поглинула Bentley. Пізніше на вечірці їй вдалося дізнатися від господині, що того чоловіка звали . «Хто він?» — спитала вона свого чоловіка. «Він керуючий директор Rolls-Royce», — відповів БентліReese, pp. 193, 194.