Оперáція «Щу́ка» (англ. "Operation Pike") була теоретичним планом англо-французького стратегічного бомбардування нафтовидобувних об'єктів СРСР на Кавказі, сформульованим на початку Другої світової війни. Командор повітряних сил Великої Британії, Джон Слессор, відповідав за розроблення плану знищення радянської нафтової промисловості. Обговорення цього задуму розпочалося у перші два роки Другої світової війни, коли британський та французький уряди дійшли висновку, що відносини між формально нейтральним СРСР і Німечиною були загрозою для Союзників. На їхню думку, німецько-радянська торговельна угода та Пакт Молотова — Ріббентропа робили Сталіна спільником Гітлера та Третього Рейху в агресивних діях. Ця операція передбачала знищення нафтового сектору СРСР, що мала спричинити крах радянської економіки та позбавити Німеччину цінного торговельного партнера та необхідної сировини для продовження війни.

План Велика Британія та Франція були стурбовані укладенням Пакту Молотова — Ріббентропа, який дозволив Радянському Союзу постачати нафту німцям. Унаслідок економічної допомоги Радянського Союзу економічної допомоги німцям та через агресивні дії СРСР та нацистів у Європі, антикомуністичні настрої в країнах антигітлеровської коаліції зросли в перші місяці Другої світової війни. Планування розпочалося невдовзі після початку вторгнення Радянського Союзу до Польщі у вересні 1939 року та прискорилося після того, як Сталін розпочав вторгнення у Фінляндію в листопаді 1939 року. План включав військове захоплення північної Норвегії та Швеції союзниками, а також просування у Фінляндію для протистояння радянським військам та військово-морським силам у Балтійському морі. Частина британських та французьких політиків виступала за затягування війни між Фінляндією та СРСР, аби виправдати напад на Норвегію та радянські війська. Проте на цьому етапі план уважали задорогим та недостатньо еффективним у боротьбі з німецькою загрозою, тому його обмежили лише до захоплення Норвегії та шведських залізорудних копалень (План R4 ).

У планах визначили залежність Німеччини від імпорту нафти з Радянського Союзу вразливістю, яку можна було б використати. Незважаючи на початковий опір деяких політиків, французький уряд наказав генералу Морісу Гамелену розпочати «план можливого втручання з метою знищення російської нафтової експлуатації». А посол США, Вільям Булліт, повідомив президенту США, Франкліну Рузвельту, що французи вважають повітряні атаки французьких ВПС у Сирії на Баку «найефективнішим способом послабити Радянський Союз». Згідно зі звітом генерала Гамелена, поданим прем'єру-міністру Франції 22 лютого 1940 року, нестача нафти паралізувала б Червону Армію, Радянські ВПС та сільське господарство, що могло спричинити масовий голод і навіть крах державного управління.

Значна частина нафтових ресурсів, так необхідних Німеччині, стала б недоступною у разі знищення нафтових родовищ. Британські сили почали обговорювати та підготовлюватися до виконання оновленого плану після закінчення Зимової війни у березні 1940 року. Було завершене загальне планування атак на нафтовидобувні об'єкти в Баку, Батумі та Грозному наприкінці квітня того ж року. Союзницькі бомбардувальники мали злетіти з баз Ірану, Туреччині та Сирії в межах «Західного повітряного плану №106», під кодовою назвою «Операція Щука». Французьке командування пропонувало прискорити підготовку, але британці були більш обережними, побоюючись утворення німецько-радянського альянсу у разі їхнього нападу на Радянський Союз. М.И Мельтюхов Упущенный шанс Сталина . Советский Союз и борьба за Европу: 1939–1941 (Документы, факты, суждения). – М.: Вече, 2000 С. 262–263

Радянський уряд підозрював у підготовці атаки союзниками, а тому 25—29 березня командування Закавказького військового округу провело штабне навчання. Згідно зі сценарієм, «чорні», «зелені» та «сині» війська координували свої дії проти «коричневих» військ на «Західному фронті». Але в результаті їх усіх відбили «червоні» на Кавказі, які потім розпочали контрнаступ у напрямку Ерзурума та Тебриза.

Деякі вчені не сприймають британсько-французькі плани нападу серйозно та вважають їх лише як резервні плани. Латвійсько-радянський історик, , зазначав, що британський і французький військові штаби розробили стратегічні плани щодо нападу на СРСР з півдня, проте жоден із них не мав достатньої політичної волі, щоб здійснити вторгнення.

Розвідувальна міссія Після закінчення Зимньої війни британські сили протягом березня 1940 року здійснили секретні польоти в повітряному просторі СРСР та сфотографували важливі об'єкти на території СРСР. Для цього вони використали високоточну, швидку стереоскопічну камеру, створену Сіднеєм Котоном. Був створений спеціально модифікований для цієї міссії літак, моделі «Lockheed Model 12 Electra Junior», пофарбований в особливий синій колір ( був розроблений Сіднеєм Котоном, який в той час керував відділом фотографій КПС Великої Британії). Британське розвідувальне агентство провело висотну повітряну розвідку з КПС Габанія (авіабаза КПС в Іраці). Одна з таких місій була проведена 30 березня 1940 року — літак пролетів через іранський повітряний простір, над гірським регіоном південно-східного Курдистану, вздовж узбережжя Каспійського моря, а після цього, на північ до Баку, і таким чином порушив радянський повітряний простір о 11:45, через чотири години польоту. Літак перебував над районом близько години й зробив шість знімків на 14-дюймовій (360 мм) аерокамері. Після цього він залишив околиці Баку о 12:45 та повернувся на базу КПС Габанії. Було здійснено ще один розвідувальний політ 5 квітня з КПС Габанії, і цього разу літак перетнув турецький повітряний простір, аби дістатися Батумі. Під час польоту радянська протиповітряна оборона відкрила вогонь, поки радянський винищувач намагався перехопити літак. У результаті проведених місій британське командування отримало мапи радянських нафтопереробних заводів.

Підготування до виконання Аналіз отриманих даних відділом фотографій КПС Великої Британії показав, що в нафтова інфраструктура Кавказу була вразливою до повітряної атаки. До головних міст можна було підплисти з моря, а тому в планах доцільним вважалося, що скориставшись елементом сюрпризу, можна було б розбомбити Грозний, і з моря, і з повітря. За планом нафтові родовища мали бути атаковані запальними бомбами, які, як було до цього доведено тестами в Королівському арсеналі Великої Британії, могли підірвати легконафтові сховища при достатньо високій кількості вибухівки. Першого квітня, чотири ескадрильї з 48 бомбардувальників моделі «Бристоль Бленхейм Мк.4» разом з однодвигунними «Віккерс Веллслі» для нічної підтримки, були підпорядковані Середньосхідному командуванню Великої Британії. Натомість французькі сили складалися з 65 бомбардувальників «Мартин Меріленд» та 24 важких бомбардувальників підтримки «Фарман Ф.222», які були переведені для проведення нічних операцій під час місії. У цей час французьке командування підготовлювало нові сирійські авіабази, які мали бути готовими 15 травня. Загалом ця місія мала тривати три місяці, протягом яких союзники планували використати понад сотню однотонних бомб (американської системи мір), 404 напівбронебійних бомб в 230 кг, 554 такої ж маси, 5188 звичайних бомб масою в 110 кг та 69 192 1,8 кг запалювальних бомб.

Німецьке захоплення планів Союзників Німецький бліцкриґ у Франції, в країнах Бенелюксу та швидке падіння Третьої французької республіки зірвали плани. Нацистські війська захопили потяг, розташований в селі Ла-Шаріте-сюр-Луар, який мав секретні документи, які поспішно евакуювали з Парижа. Серед них були ті, що були пов'язані з операцією «Щука». Четвертого липня, німецька газета «Deutsches Nachrichtenbüro» частково опублікувала захопленні документи та заявила, щоНімеччині мають бути вдячні за збереження інших держав [включно з Радянським Союзом] від хаосу Союзницьких інтриг... так як вона зуміла прийняти контрзаходи та швидко розчавила Францію.— DNB

В результаті плани по стратегічному бомбардуванню радянських об'єктів були спочатку відкладені, а потім від них відмовилися.

Застосування цих планів щодо Третього Райху Після того, як нацистська Німеччина напала на СРСР (операція «Барбаросса») в червні 1941 року, нотатки до операції «Щука» були збереженні командуванням як запасний план у випадку, якщо німецькі війська окупують кавказькі нафтові родовища.

Недоліки Хоча й Велика Британія та Франція бажали того, аби Німеччина та Радянський Союз ослабли, виконання цього плану могло дуже нашкодити Союзникам. Якби його виконали до німецького нападу на Францію, Британія могла б опинитися одна в боротьбі з Німецько-Радянським альянсом, якби Францію перемогли, що до цього могло відкласти практично неминучий воєнний конфлікт між Німеччиною та СРСР. Якби ж його виконали в 1942 році задля уникнення експлуатації кавказьких родовищ нафти Райхом, а СРСР не встиг би їх першим знищити, то успіх аероудару спричинив би Радянському Союзу забагато шкоди. Операція «Щука» була створена Союзниками через бажання атакувати ворогів, уникнення масових, прямих конфронтацій під час Дивної Війни, переоцінка стратегічного бомбардування експертами та бажання нанести шкоду одночасно Третьому Райху та СРСР.

Див. також Англо-радянська угода Англо-радянська угода 1942-го року Плани союзників вторгнутися в Зимню Війну 1939-1940-вих років Франко-радянський пакт про взаємодопомогу Пакт чотирьох держав Операція «Дропшот» Операція «Немислиме»

Примітки

Цитати

Джерела

Література

Посилання That Time Britain and France Almost Bombed the Soviet Union by Patrick Osborn Report of 13 January 1940 of the USSR People's Commissar of Internal Affairs L.P. Beria to the USSR Defense Minister K.E. Voroshilov on the decision of the Supreme War Council of the Allies to start a war against the USSR Russian state military archive Ref. РГВА. Ф. 33987. Оп. 3а. Д. 1302. Л. 14-15.