Сер Чарльз Леонард Вуллі (17 квітня 1880 — 20 лютого 1960) був британським археологом, найбільш відомим своїми розкопками в Урі в Месопотамії. Він визнаний одним з перших «сучасних» археологів, який проводив розкопки методично, ведучи ретельні записи та використовуючи їх для реконструкції стародавнього життя та історії. Вуллі був посвячений у лицарі в 1935 році за його внесок у дисципліну археології. Він був одружений з британською археологинею Кетрін Вуллі.

Раннє життя Вуллі був сином священника, преподобного Джорджа Герберта Вуллі, вікаріата церкви Святого Матвія в Верхньому Клептоні в Лондоні, та його дружини Сари. Джеффрі Гарольд Вуллі, член ордена Вікторії, та Джордж Каткарт Вуллі були його братами. Він народився за адресою Саутволд-роуд, 13, Верхній Клептон, у сучасному лондонському районі ХакніSir Leonard Woolley (Historic plaque — 13 Southwold Road, E5) (LB Hackney) accessed 19 August 2008 та здобув освіту в школі Святого Джона в Лезерхеді та Новому коледжі в Оксфорді. Він цікавився розкопками з молодого віку.

Кар'єра

У 1905 році Вуллі став асистентом Ашмолівського музею в Оксфорді. Артур Еванс запропонував йому провести розкопки на римському місці в Корбріджі (біля Адріанового валу) для Френсіса Гаверфілда. Вуллі розпочав свою кар'єру в галузі розкопок там у 1906 році, пізніше зізнавшись у «Spadework», що «я ніколи не вивчав археологічних методів навіть за книгами… і я не мав жодного уявлення, як зробити обстеження чи план» (Woolley 1953:15). Тим не менш, Лев Корбріджа був знайдений під його керівництвом.

Далі Вуллі вирушив до Нубії на півдні Єгипту, де працював з Девідом Рендаллом-Макайвером в експедиції Еклі Кокса до Нубії, що проводилася під егідою Музею Пенсильванського університету. Між 1907 і 1911 роками вони проводили археологічні розкопки та дослідження на таких місцях, як Арейка, Бухен,та меройтське місто Караног. У 1912—1914 роках, разом з Т. Е. Лоуренсом як асистентом, він проводив розкопки хеттського міста Кархеміш у Сирії. Лоуренс і Вуллі, очевидно, працювали на британську військово-морську розвідку та стежили за будівництвом німецької залізниці Берлін-Багдад.Crawford (2015), pp. 7–9.

Під час Першої світової війни Вуллі разом з Лоуренсом був направлений до Каїра, де зустрів Гертруду Белл. Потім він переїхав до Александрії, де його призначили працювати над військово-морським шпигунством, підтримувати агентів у Леванті та контролювати деякі британські та французькі кораблі. Один з них, реквізована британська парова яхта «Заїда», затонула біля Александретти 17 серпня 1916 року після наїзду на міну, встановлену французами. Тих, хто вижив, врятували, і він два роки перебував у полоні в Туреччині. Він отримав Військовий хрест від Франції після закінчення війни.Crawford (2015), p. 9. «With these experiences behind him, it was to be expected that when Woolley was commissioned in the Royal Field Artillery at the outbreak of war he found himself seconded to Military Intelligence. He was posted to Cairo, where he worked with Lawrence, and met Gertrude Bell, who was also working there, and who was to be important to him when he was digging at Ur. He was then posted to Alexandria, where he was put in charge of French and English spy ships in the eastern Mediterranean. One of these ships was captured by the Turks [sic] while Woolley was on board and he spent the next two years in a Turkish prisoner-of-war camp. The experience does not appear to have been too onerous, because his letters speak of plays, concerts, and a camp newspaper. His work in Alexandria must have been useful to the war effort as he was subsequently awarded the French Croix de Guerre.»

У наступні роки Вуллі повернувся до Каркемішу, а потім працював в Амарні в Єгипті.Crawford (2015), p. 10.

Розкопки в Урі Вуллі очолив спільну експедицію Британського музею та Пенсільванського університету до Ура, починаючи з 1922 року, до складу якої входила його дружина, британський археолог Кетрін Вуллі. Там вони зробили важливі відкриття, зокрема Мідного бика та Ліру з головою бика.Copper figure of a bull, British Museum, accessed July 2010 Під час розкопок королівського кладовища та пари фігурок «Барана в хащі». Роман Агати Крісті «Вбивство в Месопотамії» був натхненний відкриттям королівських гробниць. Пізніше Агата Крісті вийшла заміж за молодого помічника Вуллі, Макса Маллована.

Ур був місцем поховання, можливо, багатьох шумерських королівських осіб. Вуллі виявили гробниці з великим матеріальним багатством, що містили великі картини, що зображують давню шумерську культуру періоду її розквіту, а також золоті та срібні прикраси, кубки та інші меблі. Найекстравагантнішою була гробниця «цариці» Пу-Абі. Дивовижно, але гробниця цариці Пу-Абі залишилася недоторканою мародерами. Усередині гробниці знайдено багато добре збережених предметів, зокрема циліндричну печатку з її ім'ям шумерською мовою. Її тіло знайшли похованим разом з тілом двох слуг, яких, ймовірно, отруїли, щоб і далі служили їй після смерті. Вуллі зміг реконструювати похоронну церемонію Пу-Абі за предметами, знайденими в її гробниці.

Розкопки в Аль-Міні та Тель-Атчані

У 1936 році, після відкриттів в Урі, Вуллі зацікавився пошуком зв'язків між стародавньою егейською та месопотамською цивілізаціями. Це привело його до сирійського міста Аль-Міна. Він проводив розкопки в Тель-Атчані в 1937—1939 та 1946—1949 роках. Його команда виявила палаци, храми, приватні будинки та фортифікаційні стіни на 17 археологічних рівнях, що охоплюють період від кінця ранньої бронзової доби (близько 2200—2000 рр. до н. е.) до пізньої бронзової доби (близько 13 століття до н. е.). Серед їхніх знахідок була статуя Ідрімі, царя Алалаха, з написом, приблизно на початку 15 століття до н. е.Woolley, Leonard, (1955). Alalakh, An Account of the Excavations at Tell Atchana 1937—1949 (Reports of the Research Committee of the Society of Antiquaries of London), Oxford.Woolley, Sir Leonard, (1953). A Forgotten Kingdom: a Record of the Results Obtained from the Recent Important Excavation of Two Mounds, Atchana and al Mina, in the Turkish Hatay, Penguin Books, Baltimore.

Теорія локального потопу з Книги Буття Вуллі був одним із перших археологів, який припустив, що потоп, описаний у Книзі Буття, був локальним, після того, як визначив шар потопу в Урі «400 миль завдовжки та 100 миль завширшки; але для мешканців долини це був увесь світ».Ur of the Chaldees, Leonard Woolley, Ernest Benn Limited, 1929, p. 31.

Публікації

republished by Penguin Books, revised 1950, 1952

, based on talks originally broadcast by the BBC

Syria as a Link Between East and West, 1936

(with Jaquetta Hawkes)

Примітки