Сандро Росель

Алехандре Росель-і-ФеліуLa Junta Electoral fa participar Sandro Rosell com a Alexandre Rosell i Feliu . (), більш відомий як Сандро Росель (, 6 березня 1964, Барселона) — іспанський каталонський спортивний менеджер і бізнесмен.

Він був 39-м президентом футбольного клубу «Барселона» з 1 липня 2010 року по 23 січня 2014 року. Його було обрано президентом на виборах 13 червня 2010 року з 61,35 % голосів. 35 021 член клубу, які його підтримали, зробили роблять його президентом з найбільшою кількістю голосів в історії клубу. Він був власником компанії Bonus Sports Marketing, SL, що займалася спортивним маркетингом, яку, як він заявляв під час виборчої кампанії, продасть, якщо його оберуть президентомSandro Rosell vendrà la seva empresa de màrqueting esportiu. Його було заарештовано 22 травня 2017 року за звинуваченням у відмиванні грошей, але у квітні 2019 року його було виправдано, після того як він провів рік і дев'ять місяців у слідчому ізоляторі.

Біографія

Ранні роки Сандро Росель народився 6 березня 1964 року в Барселоні. Він син Жауме Роселя, засновника інженерної компанії EMTE та генерального менеджера «Барси» за часів Агусті Монталя.

Одружений з Мартою Пінедою з Таррасси та має двох дочок (Марія та Жоана). Його батько був одним із засновників Демократичної конвергенції Каталонії. Ні він, ні жоден з його чотирьох братів не продовжили сімейний бізнес, EMTE engineering, який вони продали. Активи родини Росель оцінювалась, за різними джерелами, приблизно в 250 мільйонів євро.

Сандро Росель навчався в школі Коста-і-Льобера та школі Піари і проходив військову службу в Сео-д'Урхель. Він грав як «любитель» у Сегунді Б і виступав за такі команди, як «Сант-Андреу», «Сантс», «Есплюгес», «Оспіталет» і «Пенья Барселоніста де Кольблан».

Він закінчив факультет бізнес-наук та отримав ступінь магістра ділового адміністрування. Він розпочав свою професійну діяльність у міжнародному відділі парфумерної компанії Myrurgia, продаючи парфуми на Близькому Сході. Альберт Агусті, його керівник у Myrurgia, найняв його у 1990 році на посаду керівника відділу міжнародного спонсорства в Організаційному комітеті Олімпійських ігор у Барселоні 1992 року (COOB 92). Він контактував з великими транснаціональними корпораціями, такими як Coca-Cola, медіагрупами, такими як NBC або Sports Illustrated, та спортивними організаціями вищого рівня, такими як Міжнародний олімпійський комітет (МОК), через ISL, його офіційне агентство.

Після участі в Олімпійських іграх, у 1993 році Росель почав співпрацювати в Іспанії як менеджер швейцарської компанії ISL, що займається спортивним спонсорством, та комерційний агент МОК, ФІФА, ФІБА, УЄФА та IAAF, а також Професійної футбольної ліги (LFP). Сандро зосередився на світі футболу та запропонував Професійній футбольній лізі (LFP) продавати м'ячі ліги. Adidas та Reebok відхилили цю ідею, але багатонаціональна компанія Nike її придбала.

У 1996 році він почав працювати в Nike на посаді керівника відділу спортивного маркетингу в Іспанії та Португалії, яку він обіймав до 1999 року. У 1998 роціesportiu.cat, 27-10-2006, El Barça amplia fins al 2013 el contracte amb Nike він був архітектором контракту Nike з футбольним клубом «Барселона». Ці складні переговори дозволили йому зв'язатися з президентом «Барселони» Хосепом Луїсом Нуньєсомelsesports.cat, Perfil de Sandro Rosell . У 1999 році він організував і спонсорував 1-у Гонку пожежників Барселони.

Наступним викликом у Nike стало оселення в Ріо-де-Жанейро, Бразилія, у 1999 році, де він працював менеджером зі спортивного маркетингу Nike в Латинській Америці, просуваючи бренд у БразиліїLa Vanguardia, Rosell, un presidente que empezó vendiendo perfumes . Серед іншого, він керував контрактом між Nike та Бразильською конфедерацією футболу. Він жив там до 2002 року, одразу після того, як Бразилія виграла трофей на чемпіонаті світу в Кореї та Японії. Коли бразильська команда прибула до його країни, Сандро подорожував літаком з командою.

Після бразильського етапу наступним пунктом призначення Роселя став Портленд, штаб-квартира Nike, де йому запропонували посаду глобального керівника спортивного відділу. Недоліком було те, що йому довелося переїхати туди з родиною, і разом з дружиною Мартою вони вирішили, що настав час повернутися додому та виховувати дочок у Барселоні.

У 2002 році він повернувся до Барселони, де жив у районі Лес-Кортс, і заснував компанію Bonus Sports Marketing, SL (BSM), що займалась спортивним маркетингом. Серед інших відомих проектів, які він розробив, є проект «Футбольні мрії», який розвивався в Африці, Азії та Латинській Америці. Проект поєднував спортивний аспект із соціальним розвитком та освітньою підготовкою дітей, і його задумав Жосеп Коломер, колишній керівник дитячо-юнацького футбольного відділення «Барси», коли Сандро Росель був віце-президентом, а Пере Гратакос — тренеромDiari de Girona, Buscant nous talents per Àfrica, Àsia i Amèrica ..

Віцепрезидент ФК «Барселона» (2003—2005) У 2003 році він був частиною команди на чолі з Жуаном Лапортою, яка перемогла на виборах у футбольному клубі «Барселона» 2003 року. Сандро Росель був членом ради директорів та віце-президентом зі спорту протягом двох років (2003—2005) і працював над створенням складу на сезони 2003/04 та 2004/05. Зусиллями Роселя були придбані клубом Рікарду Куарежма, Рафаель Маркес, Луїс Гарсія, Рюшту Речбер, Джованні ван Бронкгорст та інші. Також Росель допоміг підписати Роналдінью, але його рішення призвело до суперечок з членами ради і навіть з технічним секретарем Чікі Бегірістайном. Ця ситуація призвела до відставки Роселя в червні 2005 року через розбіжності з радою директорів Жоана Лапортиelsesports.cat, Els socis voten pel canvi escollint un Sandro Rosell que advoca per la ruptura amb el laportisme..

У квітні 2006 року було опубліковано автобіографічну книгу під назвою «Ласкаво просимо до реального світу» (Benvingut al món real), у якій він розповів про своє професійне життя, висвітлюючи, серед багатьох інших тем, час, проведений у «Барселоні». Загалом було продано 80 000 примірників книги; прибуток, отриманий від авторських прав, був спрямований асоціації людей з психічними вадами «Спеціальна Олімпіада».

27 червня 2008 року він провів прес-конференцію, на якій пояснив свою підтримку вотуму недовіри, висунутого Оріолем Хіральтом проти ради директорів «Барселона» під головуванням Жуана Лапорти, та свій намір балотуватися на гіпотетичних виборах на посаду президента клубу або у 2008 році, якщо вотум недовіри буде успішним, або, якщо ні, балотуватися у 2010 році після закінчення терміну повноважень ЛапортиRosell se presenta como alternativa a Laporta..

Вотум недовіри отримав 60,6 % підтримки членів, що трохи менше, ніж було потрібно (66 %). Хоча вотум не був успішним, він отримав важливу увагуJoan Laporta salva la moció de censura, però queda tocat pels resultats..

Вибори президента ФК «Барселона» 2010 року 4 травня 2010 року Сандро Росель висунув свою кандидатуру на виборах президента футбольного клубу «Барселона», призначених на 13 червня 2010 року. Його пропозиція щодо президентських виборів ґрунтувалася на суттєвих покращеннях в економічній, патрімоніальній та соціальній сферахVídeo oficial de «Tots som el Barça».. Він погодився, серед інших, з Жозепом Луїсом Суредою, історичним лідером «Бойшос Нойс», щодо повернення групи на стадіон. Цінностями пропозиції Сандро Роселя та його команди були економія, незалежність, солідарність, гармонія, члени клубу, спадщина та спортивна досконалістьPrograma electoral a les eleccions a la presidència del FC Barcelona 2010 — Sandro Rosell.. У спортивній сфері він пропонував бути продовжувачем справ, використовувати уяву для отримання ресурсів та можливості робити підсилення, які просить Пеп Гвардіола, а також щоб контракти спортсменів мали фіксовану та змінну сумиAvui.cat, «Sandro Rosell: „En el model esportiu no som continuïstes, som continuadors“»..

Перші опитування виставили його фаворитом на перемогу на виборах, випередивши Марка Інглу, який посів друге місце, та Хауме Ферреру, який посів третє, і таким чином ставши новим президентом утворення. 1 червня 2010 року Сандро Росель оголосив, що він подолав поріг у 2095 підписів, щоб стати офіційним кандидатом, зібравши 13 491 підпис, і таким чином зумів подвоїти підписи, отримані Жуаном Лапортою на виборах 2003 року. Іншими трьома кандидатами, які отримали підписи, були Марк Інгла, Агусті Бенедіто та Хауме Феррер.

Росель переміг на виборах, отримавши 61,35 % голосів та підтримку 35 021 члена. Він є президентом, який отримав найбільшу кількість голосів в історії клубу. На другому місці був Агусті Бенедіто з 14,09 % підтримки (8 044 голоси), Марк Інгла був третім з 12,29 % (7 014 голосів), а Хауме Феррер посів останнє місце з 10,80 % (6 168 голосів).

Робота на посаді президента ФК «Барселона» (2010—2014)

Сандро Росель розпочав свій термін як 39-го президента ФК «Барселона» 1 липня 2010 року. Його керівна команда включала Жузепа Марію Бартомеу як віце-президента зі спорту, Жорді Кардонера Касауса як віце-президента з соціальних питань, Карлеса Віларрубі і Карріо як віце-президента з інституційних питань, Ксав'єра Фауса і Сантасусану як віце-президента з фінансів, Тоні Фрейкса як прес-секретаря, і Сюзанни Монхе і Гутьєррес як скарбника.

Серед перших рішень, прийнятих його радою директорів, було розгляд Йохана Кройфа як «почесного члена», враховуючи, що статут не передбачає посади почесного президента, залишаючи остаточне рішення на розгляд наступних зборів делегатів.

Антоні Россіч-і-Терме був призначений генеральним менеджером клубу, замінивши Жуана Олівера, корпоративного генерального менеджера протягом попередніх двох років, який залишив клуб з компенсацією у розмірі 852 787 євро, сумою, узгодженою з радою директорів Жуана ЛапортиAvui, 01/07/10, Rosell rebaixa Cruyff a «membre d'honor»..

У спортивному плані, окрім відставки Чікі Бегірістайна (його замінили Андоні Субісаррета та Нарсіс Хулія), також було звільнено Хосе Рамона Алесанко, відповідального за молодіжний футбол, якого замінили Гільєрмо Амор та Альберт Пуч. Було підписано двох нових гравців: бразильця Адріано Коррейю та аргентинця Хав'єра Маскерано з «Севільї» та «Ліверпуля» відповідно. У 2010 році контракт Пепа Гвардіоли як тренера було поновлено на один рік, а згодом його було продоажено ще на один сезон. Однак розбіжності менеджера з Роселем ставали дедалі більш вираженими, аж до того, що Гвардіола покинув клуб у 2012 році, попросивши Роселя та його раду директорів залишити його в спокої. Через рік Гвардіола сам подав до суду на Сандро за порушення цієї угоди.

Протягом свого першого року на посаді президента «Барселони» клуб виграв численні титули у всіх професійних секціях, включаючи Лігу чемпіонів з футболу та гандболу, а також чемпіонат Іспанії з футболу, гандболу та баскетболу.

У липні 2011 року Росель підписав з «Удінезе» чилійського нападника Алексіса Санчеса, а у серпні, після тривалих переговорів, приєднався до «Барселони» вихованець клубу Сеск Фабрегас, який був зіркою «Арсеналу».

Протягом сезону 2011/12 років клубу вдалося виграти 17 трофеїв у п'яти професійних секціях, що є рекордом, а після відходу Гвардіоли у червні 2012 року Росель призначив Тіто Віланову новим тренером на сезон 2012/13 років. Першим гравцем цієї нової ери став іспанський гравець збірної Жорді Альба, придбаний у «Валенсії», а у серпні з «Арсеналу» був куплений камерунський збірник Алекс Сонг. Втім, найбільшим успіхом для Роселя стала купівля у травні 2013 року бразильської зірки Неймара, за яким також полював мадридський «Реал».

Після відходу Тіто Віланови через стан здоров'я у липні 2013 року Сандро Росель призначив Херардо Мартіно новим тренером на сезон 2013/14.