Микола Карлович Баумгартен (, ;  —†) Baltisches biografisches Lexikon digital, «Genealogisches Handbuch der Bait. Ritterschaften» вказують інші дати народження та смерті: 1809 — 1886. Відомості Російського біографічного словника помилково вказують роки народження і смерті. — генерал від кавалерії російської імператорської армії, директор Олександрівського Брестського кадетського корпусу.

Життєпис Народився в Естляндській губернії. Його батько Карл Євстафійович Баумгартен (; *1768—†1849), мати Елізабет фон Баумгартен.

Спочатку Микола Баумгартен навчався в , з 1820 р. — в Царськосільському ліцеї Благородный пансион Императорского Царскосельского лицея 1814—1829. — : тип. О. В. Ландсберг (Бакста), 1869. — С. 61.. Після закінчення якого 1826 р. вступив на службу в «Списокъ генераламъ по старшинству» (исправлено по 18 апреля), печатано въ Военной типографіи, , 1866 г. — С. II, 396 (фонъ Баумгартенъ Николай Карловичъ)..

У 1828 р. він був на театрі військових дій проти Туреччини і особливо відзначився при , а під час прямування імператора Миколи I з м. Одеси в дійсну армію знаходився в конвої Його Імператорської Величності.

Під час повстання в Царстві Польському в 1831 р. Баумгартен діяв зі своїми військами в краї, що обурився, брав участь у багатьох сутичках з бунтівними військами: 4 травня при містечку Порембах (за що отримав орден св. Анни 4-го ступеня з написом «за хоробрість»); 7 травня — при Кусково; 11 травня — недалеко від Тикуцина, 13 травня — при селищі Якада, 14-го — під Остроленкою, за що удостоївся Високого благовоління та ордена Анни 3-го ступеня з мечами та бантом; 3 серпня — при селі Тополові; та 25—26 серпня ; і — у взятті передмістя Волі, де він отримав контузію в ногу; після чого був нагороджений орденом св. Володимира 4-го ступеня з мечами та бантом.

У 1844 р. був переведений, за власним бажанням, зі званням підполковника на службу в кірасирський полк.

У 1845 р. отримав чин полковника; 12 січня 1846 р. нагороджений орденом св. Георгія 4-го ступеня за бездоганну вислугу 25 років в офіцерських чинах (№ 7434 за списком «Григоровича-Степанова») Степанов В. С., Григорович П. И., «В память столетнего юбилея императорского Военного ордена Святого великомученика и Победоносца Георгия». (1769—1869). — , 1869..

1848 р. Баумгартен був призначений бути командиром Малоросійського кірасирського Принца Альберта Прусського полку (до 25.04.1858); (30 березня) 1854 р. отримав звання генерал-майора . Під час Кримської війни перебував у корпусі, який охороняв кордони з боку Австрії.

У 1858 р. він був керуючим Московської комісаріатської комісії, але в 1859 р. він залишив цю посаду, до якої не відчував прихильності, і незабаром був призначений до Москви директором Олександрівського кадетського корпусу, де на той час відбувалися великі заворушення. З ініціативи Баумгартена на початку 1860 р. цей кадетський корпус було переведено у Вільну.

Під час повстання в Північно-Західному краї, Баумгартен, за дорученням генерал-губернатора М. М. Муравйова, брав участь у карательних експедиціях.

У 1863 р. він був спочатку помічником командувача 17 дивізією, а у 1864 р. командувачем 23-ї піхотної дивізії у Фінляндії (до 19.01.1866 на цій посаді).

1865 р. Баумгартен отримав чин генерал-лейтенанта, і в 1866 р. був призначений бути начальником . За домашніми обставинами і з-за погіршення здоров'я він незабаром вийшов у запас, а через 14 років (02.10.1882) отримав звання генерала від кавалерії зі звільненням у відставку.

Після виходу у відставку жив у власному будинку Санкт-Петербурзі, а помер 19 червня (1 липня) 1886 р. у своєму маєтку «Перевозноє» Уфимської губернії. Похований у Санкт-Петербурзі, на кладовищі Новодівичого монастиря.

Нагороди

орден св. Анни 4 ст. з написом «за хоробрість» (1831), орден св. Анни 3 ст. з мечами та бантом (1831), орден св. Володимира 4 ст. з мечами і бантом (1831), 4 ступеня (1831), орден св. Георгія 4 ст. за 25 років вислуги (1845), орден св. Володимира 3 ст. з мечами (1857), (1858), орден св. Станіслава 1 ст. (1861), орден св. Анни 1 ст. з мечами (1863), грошова премія (у 1833 р., 1837).

Родина З 6 квітня 1837 р. був одружений з Луїзою Леонтьєвною Штраух (27.08.1820-19.06.1903). Від цього шлюбу діти Baumgarten // Genealogisches Handbuch der Bait. Ritterschaften. Teil Estland. — Gorlitz, 1931. — S. 20—21.:

Олександрина-Тереза (09.12.1840); Микола-Олександр (12.11.1842-†1862); Єлизавета (20.09.1848), з 1 червня 1869 р. одружена зі статським радником Брюмером; Альберта-Тереза-Пауліна (10.01.1851-†02.05.1881), дружина полковника Андрія Крижановського ; Леонтій (30.06.1853-†22.03.1931), генерал від кавалерії; Тереза-Єлизавета (06.10.1856), з 14 квітня 1881 р. одружена з Еліта-фон-Вольським К. А. Єлизавета-Генрієта-Марія-Наталія-Софія (3.09.1858-†19.06.1890), одружена з Грипенбергом; Олександр (1861).

Примітки

Джерела

«Списокъ генераламъ по старшинству» (исправлено по 18 апреля), печатано въ Военной типографіи, , 1866 г. — С. II, 396 (фонъ Баумгартенъ Николай Карловичъ).