2 вересня, субота У ніч з 1 на 2 вересня німці знищили колону Зигмунта .

Евакуацію захисників Старого Міста було завершено. Від 4500 до 5000 осіб — переважно солдатів Армії Крайової (зокрема близько 1500 озброєних і приблизно 3000 неозброєних) — дісталися центру міста через каналізаційні колектори. Близько 800 осіб, серед яких були солдати Народної армії та Єврейської бойової організації, дісталися до ЖолібожаBorkiewicz 1969 ↓, s. 246.

Рано-вранці підрозділи бойової групи «Райнефарт» зайняли руїни Старого Міста, покинуті його захисниками. Німці захопили повстанські шпиталі, у яких залишалося майже 1500 тяжко поранених солдатів (які не могли евакуюватися каналізацією), а також частину медичного персоналу, що доглядав за ними. Через кілька годин вони розпочали ліквідацію польських шпиталів і пунктів першої допомоги.

Сотні поранених були розстріляні або спалені живцем у шпиталях, розташованих за адресами: вул. Длуга, 7 (будівля палацу Рачинських), вул. Длуга, 9, вул. Яна Кілінського, 1/3, вул. Подвале, 25 (підвал ресторану «Кшива Латарня»), вул. Подвале, 46 (підвал будинку «Чорний лебідь»), 10 (будівля Варшавського благодійного товариства), а також у підвалах Домініканського костелу на вул. Фрета.

Серед жертв були, зокрема: поранений солдат батальйону «Зоська» Станіслав Дущик, медик Марія Ельжбета Вєнковська, а також Юзеф Клосінський та Анджей Енглерт з батальйону «Мьотла». У шпиталі на вулиці Мьодовій 23 поранених повстанців урятували від розстрілу поранені німецькі солдати, які перебували там на лікуванні.

Водночас солдати Райнефарта почали виганяти цивільне населення. Поранених, хворих, людей похилого віку та немічних розстрілювали на території фабрики Пфайфера на вулиці Окоповій. Решту цивільних, попри зґвалтування, грабунки та страти, гнали до району Воля, а згодом депортували до пересильного табору в Прушкові, де після падіння Старого Міста опинилося близько 75 000 мирних жителівGetter 2004 ↓, s. 69..

Загалом після падіння Старого Міста німці вбили щонайменше 3000 поляків, зокрема майже 1000 поранених солдатівPrzygoński 1980 ↓, s. 505.. За деякими даними, кількість убитих могла сягати навіть 5000–7000 осібMichalik 1994 ↓, s. 472..Того ж дня група «Крибар» здійснила третю спробу захопити кампус Варшавського університету. Попри використання двох бронемашин — захопленого бронетранспортера «Szary Wilk» та саморобного бронеавтомобіля «Kubuś», — атаку було відбито. У боях загинуло п’ять або шість повстанців, ще 30 було поранено. На завершальному етапі бою німецький танк пострілом з гармати знищив пам’ятник Миколі Копернику на вулиці Краківське ПередмістяRosłoniec 1989 ↓, s. 161–167.

Того дня солдати батальйону «Мілош» захопили будівлю YMCA на вулиці Конопницької. Будівля залишалася в руках повстанців до кінця повстання.

Німці захопили район Садиба. Там вони вбивали поранених і полонених повстанців, а також кілька сотень мирних жителів цього поселення (передусім мешканців вулиць Подгалянської, Кларисевської та Хохоловської)Michalik 1994 ↓, s. 473.. Кілька тисяч поляків, яких вигнали до форту Домбровського, врятувалися завдяки втручанню німецького генералаBorkiewicz 1969 ↓, s. 352.

Унаслідок бомбардування будинку на вулиці Мальчевського, 3/5, де містився пункт першої медичної допомоги, загинуло близько 150 осіб, зокрема начальник станції Пйотр Слонімський та 40 поранених повстанців.

Того дня також загинули Ружа Марія Сапега, Ганна Біньковська, Марія Сверчевська, Тереза Крассовська та Владислав Кшиштоф Грабінський. На площі Трьох Хрестів загинув другий лейтенант Едвард Фірхо (псевдонім «Лешек»), командир роти «Зюк» батальйону «Мілош»Wielka Ilustrowana Encyklopedia Powstania Warszawskiego 2002 ↓..

У всіх синагогах Великої Британії того дня молилися за визволення Варшави, а також за польських євреїв і польсько-єврейських солдатів.

Також були випущені поштові марки Скаутської польової пошти Армії Крайової, дизайн яких розробив Станіслав Медза-Томашевський.

Примітки

Бібліографія