— японський анімаційний драматичний фільм для дорослих 1973 року, створений студією Mushi Production і розповсюджений компанією Nippon Herald Films. Це третя і остання частина трилогії Animerama, орієнтованої на дорослу аудиторію, після стрічок A Thousand and One Nights (1969) та Cleopatra (1970). Дія відбувається у стилізованому середньовічному європейському сетингу; фільм частково натхненний працею французького історика Жуля Мішле «Відьма» (La Sorcière). Стрічка відображає пізній період роботи студії, позначений переходом до експериментальної, художньо орієнтованої повнометражної анімації.

Сюжет розповідає про Жанну, селянку, чиє життя руйнується після сексуального насильства з боку феодалів у ніч її весілля за правом першої ночі. У розпачі вона укладає фаустіанську угоду з таємничою демонічною істотою, яка обіцяє їй владу та процвітання. У міру того, як Жанна піднімається з бідності та маргіналізації, її зростаючий вплив викликає підозру й страх, що зрештою призводить до звинувачень у чаклунстві та жорстоких переслідувань.

Фільм вирізняється нетрадиційним візуальним підходом, що поєднує обмежену анімацію з витонченими акварельними ілюстраціями, елементами графічного дизайну та тривалими статичними композиціями. Образність стрічки змішує еротичні, релігійні, насильницькі та психоделічні мотиви. Нарратив торкається тем мізогінії, феодального гніту, сексуального контролю, соціального бунту та істерії полювання на відьом, представляючи трансформацію Жанни одночасно як особисту трагедію та широку алегорію влади й опору.

Після виходу Belladonna of Sadness зазнав комерційного провалу, що невдовзі сприяло фінансовому краху Mushi Production. Проте в наступні десятиліття фільм був наново відкритий завдяки фестивальним показам і реставрації, що призвело до критичного переосмислення. Відтоді він вважається культовим фільмом і часто згадується як значуща робота в історії експериментальної анімації та анімаційного кіно для дорослих.

Сюжет Жанна і Жан — молодята в селі середньовічної Франції. У весільну ніч Жанну жорстоко ґвалтують місцевий барон та його придворні під час ритуального позбавлення цноти. Вона повертається до Жана в жаху, і він намагається заспокоїти її, кажучи, що вони можуть почати все спочатку. Однак невдовзі після того, як вони обіймаються, Жан душить Жанну до втрати свідомості. Охоплений розпачем і соромом, він тікає з дому.

Тієї ночі Жанні починає з’являтися дух із фалічною головою, який обіцяє їй владу. Дух каже, що чув її благання про допомогу і що він може стати настільки великим і могутнім, наскільки вона забажає. В результаті добробут пари зростає, навіть коли в селі починається голод, а барон підвищує податки для фінансування війни. Раніше виснажений важкою працею, Жан стає збирачем податків, але барон відрубує йому руку як покарання, коли той не може зібрати достатньо грошей із селян, залишаючи його нещасним і п'яним.

Дух відвідує Жанну знову (збільшившись у розмірах) і ґвалтує її в обмін на ще більші багатства. Хоча вона віддає своє тіло, Жанна стверджує, що її душа все ще належить Жану та Богу. Невдовзі після цього Жанна бере велику позику в лихваря і сама починає займатися цією справою, зрештою стаючи справжньою володаркою села. Барон повертається з війни переможцем, і його дружина, заздрячи повазі та захопленню, які отримує Жанна, називає її відьмою і підбурює селян проти неї. Рятуючись від натовпу, Жанна намагається повернутися додому, але п'яний Жан не відчиняє двері, і на неї нападають.

Того вечора, коли солдати приходять заарештувати її, Жанна тікає до лісу. У дикій глушині вона нарешті укладає угоду з духом, який виявляється Дияволом. Вона отримує магічні сили і, повернувшись, виявляє, що в селі спалахнула епідемія бубонної чуми. Жанна використовує свої сили для створення ліків від хвороби, і селяни масово йдуть до неї за допомогою. Завоювавши їхню прихильність, Жанна очолює оргіастичні ритуали серед жителів села.

Паж, який закохується в дружину барона, благає Жанну допомогти йому спокусити її. Вона дає йому любовне зілля, через яке дружина барона приймає його залицяння, але барон застає їх разом і вбиває обох. Стурбований владою Жанни, барон посилає Жана запросити її на зустріч. Пара мириться, і Жанна приймає запрошення. В обмін на ліки від чуми барон пропонує зробити Жанну другою за знатністю особою землі, але вона відмовляється, заявляючи, що хоче заволодіти всім світом.

Розгніваний відмовою, барон наказує спалити Жанну на вогнищі. Жан гине від рук солдатів барона, намагаючись чинити опір, що викликає гнів селян. Коли Жанна горить, обличчя жінок у натовпі перетворюються на обличчя Жанни, справджуючи попередження священника: якщо спалити відьму, чия гордість не зламана, її душа виживе і пошириться, впливаючи на кожного навколо. Століття по тому дух Жанни започаткував Французьку революцію.

Виробництво та випуск

Режисером і співавтором сценарію Belladonna of Sadness виступив[Ямамото Еїчі. Стрічка натхненна книгою Жуля Мішле 1862 року «Відьма» (La Sorcière). Це єдиний фільм у трилогії Animerama, до створення якого безпосередньо не долучався як сценарист чи співрежисер Тедзука Осаму (він залишив проєкт на ранніх стадіях у 1971 році, щоб зосередитися на своїй манзі , і його внесок на етапі концепції не вказаний у титрах). Belladonna має серйозніший тон порівняно з комедійними першими двома фільмами трилогії. За словами Джейсона Демарко з Paste Magazine, візуал складається переважно зі статичних картин, по яких рухається камера «з епізодичними експресивними вибухами кольору та руху». Джаспер Шарп із Midnight Eye також зауважив, що візуальний стиль, розроблений ілюстратором Фукаї Куні, нагадує художників модерну та ар-нуво, таких як Густав Клімт, Обрі Бердслі, Оділон Редон, Альфонс Муха, Еґон Шіле та Фелісьєн Ропс. Виробництво фільму тривало з 1967 по 1973 рік. Стрічка зазнала комерційного провалу і спричинила банкрутство студії Mushi Pro до кінця того ж року. Фільм був представлений на 23-му Берлінському міжнародному кінофестивалі.

Фільм виходив у загальний прокат у деяких країнах материкової Європи та Японії, а також мав поодинокі покази у США. У травні 2016 року відбувся театральний реліз цифрової реставрації у форматі 4K. У серпні 2016 року видавництво Hat & Beard Press випустило книгу-супутник, що містить ілюстрації, уривки зі сценарію, кадри з фільму та інтерв'ю з творцями.

Через маловідомість фільму різні джерела вказували тривалість від 86 до 93 хвилин. У травні 2016 року компанія Cinelicious Pics уточнила, що їхня реставрація тривалістю 86 хвилин є правильною; за їхніми словами, фільм був скорочений приблизно на вісім хвилин для невдалого повторного випуску в Японії у 1979 році (тоді ж було додано фінальний кадр із картиною Ежена Делакруа «Свобода, що веде народ», якої не було в оригіналі, але Cinelicious залишила її в реставрованій версії). Компанія відновила цензуровані кадри з єдиної вцілілої 35-мм копії повної версії, що зберігалася в кінематеці БельгіїCinelicious Pics spokesperson quoted in .

Сприйняття На сайті-агрегаторі рецензій Rotten Tomatoes Belladonna of Sadness має рейтинг схвалення 90% на основі 41 відгуку із середньою оцінкою 7,80/10. Критичний консенсус сайту звучить так: «Belladonna of Sadness має більш ніж достатньо блискучої візуальної майстерності, щоб тримати глядачів у захваті, навіть коли розмах оповіді фільму дещо перевищує його можливості». На Metacritic фільм отримав середньозважений бал 70 зі 100 на основі 12 рецензій, що свідчить про «загалом позитивні відгуки».

У 2016 році Чарльз Соломон із Los Angeles Times назвав фільм застарілим за сучасними стандартами, зазначивши, що через 43 роки він «виглядає експлуататорським і мізогінним».

Нотатки

Примітки

Посилання