Сирійська атомна електростанція () — запланована атомна електростанція в Сирії. Вона мала мати два водо-водяні реактори ВВЕР-440, які мав постачати Радянський Союз. Внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС станцію так і не було побудовано. Місце будівництва так і не було визначене.

Історія та технічна інформація Витоки У 1980-х роках Сирія вела переговори з Радянським Союзом щодо будівництва дослідницького реактора тепловою потужністю від 2 до 10 МВт та відповідного дослідницького центру. Після розбіжностей щодо фінансування угоду з Радянським Союзом було скасовано. Потім Сирія звернулася до Аргентини з проханням побудувати дослідницький реактор потужністю 10 МВт, для якого Аргентина також хотіла постачати необхідне паливо. Збагачення оксидного палива не повинно було перевищувати 20%. Окрім реактора, планувалося побудувати центр радіологічної надзвичайної ситуації, а також гарячі камери, в яких можна було б видобувати радіоізотопи. Однак у 1995 році уряд Аргентини наклав вето на цей проект, оскільки в ньому не було конкретної експортної угоди з Сирією. Фактично, Ізраїль та Сполучені Штати чинили тиск на Аргентину, щоб вона скасувала угоду. З аналогічних причин експорт Індією дослідницького реактора потужністю 5 МВт провалився у 1991 році.

Однак у 1991 році, за технічної допомоги Китаю та МАГАТЕ, розпочалися роботи з будівництва дослідницького реактора SRR-1 у Дамаску на базі нещодавно створеного Центру ядерних досліджень Аль-Хаджар на базі канадського дослідницького реактора Slowpoke 2. У рамках цього Сирія у 1992 році уклала угоду з МАГАТЕ про експлуатацію об'єкта відповідно до правил безпеки МАГАТЕ. Реактор експлуатується з 1996 року. Однак інша угода між Сирією та Російською Федерацією 1998 року про будівництво легководного реактора потужністю 25 МВт для дослідницьких цілей у поєднанні з опріснювальною установкою також не була реалізована через тиск з боку Сполучених Штатів. Проект вже викликав критику, коли його оголосило Міністерство закордонних справ Росії, оскільки реактор вважався придатним для військового використання.

У зв'язку з цими звинуваченнями, під час розслідування 5 червня 2008 року також було підозрювано використання реактора SRR-1 у військових цілях. Під час планового розслідування МАГАТЕ в гарячій камері було виявлено незадекларовані антропогенні частинки урану. Згодом Сирія заявила, що ці частинки не походять від військової діяльності. МАГАТЕ не повірило цьому твердженню, тому в листопаді 2009 року Сирія звернулася за іншим поясненням і заявила, що частинки жовтого уранового кеку походять із заводу з виробництва добрив у Хомсі. Об'єкт у Хомсі був пілотним проектом МАГАТЕ разом із Сирією з видобутку урану для отримання фосфатів. Сирія не має інших родовищ, де уран не зв'язаний у фосфатах. Під час розслідування 1 квітня 2011 року на заводі з виробництва добрив було взято зразки, які дійсно довели правдивість заяви 2009 року.

Атомна електростанція Історично Сирія вперше почала співпрацювати з МАГАТЕ у 1976 році, щоб розробити план, який мав призвести до будівництва шести реакторів потужністю 600 МВт до 1990-х років. План був дуже амбітним для країни, яка не мала жодної атомної електростанції, але зростаючі енергетичні потреби країни породили ідею про те, що ці потреби можна задовольнити за допомогою ядерної енергії. Оскільки Сирія не мала знань про будівництво ядерних реакторів, на початку 1980-х років країна звернулася до Радянського Союзу, Бельгії , Швейцарії та Франції. Понад 30 компаній подали заявки на міжнародний тендер. Вони обрали пропозицію французької компанії Sofratome, після чого МАГАТЕ разом із Сирією у 1983 році почало шукати відповідне місце. Однак, коли техніко-економічне обґрунтування показало, що Сирія не має коштів для фінансування реактора, Sofratome вийшла з контракту, і Сирія звернулася до Радянського Союзу у 1985 році. МАГАТЕ продовжувало пошук місця разом з СРСР. Радянський Союз запропонував Сирії модель реактора ВВЕР-440/318, яка на той час вже будувалася на Кубі, а інші планувалися в Іраку, Лівії та Корейській Народно-Демократичній Республіці. Наступного року Сирія вийшла з переговорів з Радянським Союзом після аварії на Чорнобильській АЕС.

Лише з 1999 року впровадження атомних електростанцій знову розглядалося в оцінці енергоємності до 2030 року. На основі аналізу сирійської енергетичної системи було розраховано, що одна атомна електростанція може постачати енергію з 2020 року, а друга – пізніше. До 2030 року встановлена ​​потужність атомних електростанцій у Сирії мала сягнути 1600 МВт. Країна зосередилася на реакторах з водою під тиском, які успішно працюють у світі.

Внаслідок громадянської війни в Сирії та падіння режиму родини Асадів будь-яке подальше планування було зупинене.

Інформація про реактори РеакторТип реактораПродуктивністьПочаток будівництваПідключення до мережіВведення в експлуатаціюЗакриттяНеттоБруттоСирія-1ВВЕР-440/318 -440 МВтПланування скасоване в 1986 роціСирія-2ВВЕР-440/318 -440 МВтПланування скасоване в 1986 році

Див. також Ядерна енергетика Сирії

Примітки