Сімферопольський скарб — монетно-речовий скарб, імовірно кінця XIV — початку XV століття, епохи Кримського улусу Золотої орди. Виявлено робітниками при будівництві котловану на околиці Сімферополя у 1967 році. Його значення полягає в унікальних за різноманітністю та складністю пам'ятниках ювелірного мистецтва середньоординського періоду, що належать як різним національним школам, так і різним ювелірним технікам виконання. Усього скарб містив 328 золотих та срібних предметів, частково пошкоджених, загальною масою 2 кг 584 г. Нині скарб є частиною колекції Державного історичного музею Москви, куди він був вивезений в радянські часи та фактично привласнений Росією.

Склад скарбу

Предмети

Пайцза хана Кельдібека Найбільш значущий з історичної точки зору предмет скарбу — пайцза з ім'ям хана Кельдібека (роки правління 1361-1362). Вона дозволила як атрибутувати скарб за періодом, так і встановити соціальний статус господаря цінностей. В. А. Мальм вважає, що скарб належав особі, яка обіймала досить велику військову чи адміністративну посаду. Пайцза в Золотій орді поєднувала функції документа, що поєднувала функції посвідчення особи, ордера та подорожньої грамоти. Пайцза зі скарбу являє собою виготовлену зі срібла, позолочену та заокруглену по краях пластину довжиною близько 30 сантиметрів. На її лицьовій стороні у верхній частині розміщене зображення сонця у вигляді кола з позолотою, всередині нього розміщена рослинна розетка з шістьма пелюстками. Отвір під шнур і краї пластини посилені бортиком.Напис на пайцзі, виконаний монгольською мовою старомонгольським письмом, свідчить::

Спочатку пайцза була зігнута, що дає підстави припустити, що для зберігання скарбу використовували посудину з відносно вузьким горлом, але з огляду на обставини знахідки вона не потрапила до рук науковців.

Ювелірні прикраси жіночого головного убору Багато предметів скарбу належать до ювелірних прикрас. Серед них — збережені деталі жіночого головного убору, що включають 19 фігурних золотих бляшок та бляшку-навершя, прикрашену камінням, перлами та рослинними розетками з шістьма пелюстками, закріпленими на вигнутих стрижнях. У центрі навершя знаходяться дві намистини, закріплені одна над іншою, через середину яких проходить стрижень (ймовірно, для султана з пір'ям), однак його верхній кінець обламаний. У декорі представлені фігурні бляшки з дорогоцінними та напівдорогоцінними каменями — сапфіром, шпінеллю, аметистом, смарагдом, бірюзою, хризопразом, яшмою та перлами. Зворотний бік медальйонів прикрашений зображенням квітів, зокрема лотоса, на черневому фоні. Мистецтвознавці вважають такий декор склався під впливом китайської традиції.

Фахівці Державного історичного музею (Москва) вважають, що місце виготовлення головного убору — це Солхат, центр Кримського улусу, де процвітала торгівля та ремесла.

Сережки У скарбі представлені сережки, які в тюрко-монгольській культурі були приналежністю як жіночого, так і чоловічого вбрання: зокрема, це п'ять екземплярів у формі знака питання — типу, що мав безліч варіацій і був широко розповсюджений на великих територіях як у пам'ятках Золотої Орди, так і в більш ранніх кочових культурах. Ці вироби мають складений стрижень, обмотаний дротом, із однією або двома перлинами на кінці, причому одна з сережок оздоблена шпінеллю та великою перлиною неправильної форми — так званою «сиротою» (перлиною, що не має пари), — такі рідкісні зразки цінувалися надзвичайно високо, а самі прикраси датуються кінцем XIV — початком XV століття.

Намиста та гудзики Окрему групу прикрас складають намисто і гудзики, здебільшого виготовлені із золота. Намиста та гудзики використовувалися як за прямим призначенням, так і могли бути нашиті на деталі одягу або на завісі всередині житла багатих феодалів. Крім намиста з дорогоцінних металів у скарбі знайдено 47 сердолікових намистин різних форм і розмірів, одна з сапфіру та одна кришталева. Можливо ці намисто були частиною чоток.

Браслети У складі скарбу є браслети. Золотий двостулковий браслет, що зберігся частково, має рельєфний орнамент і перський напис. Браслети з таким самим написом були знайдені на булгарському городищі Джукетау розташованому на лівому березі Ками. В. А. Мальм вважає, що центр виробництва браслетів цього типу був розташований в Ірані чи Середній Азії. Два інші браслети зі скарбу — складені: один із фестончастих медальйонів, прикрашених чорню та городчастою зерню, а інший з медальйонів зі вставками з бірюзи та шпинелі, оправа яких також прикрашена зерню.

Футляри та медальйони Знайдено 10 футлярів, призначених для зберігання амулетів (імовірно, текстів молитов), які відігравали важливу роль у житті мусульман: їх підвішували на грудях чи шиї або ж іноді зашивали в одяг. Ці вироби мають різноманітні форми — циліндричні, фігурні та у вигляді прямокутної коробочки, — серед яких особливою витонченістю сканної роботи вирізняються чотири циліндричні екземпляри з ажурною середньою частиною та бордюром із рослинного декору в техніці накладної скані. Надзвичайно цікавим у Сімферопольському скарбі є один із двох футлярів, виконаний у техніці ажурної скані, чий орнамент складається з широких спіралей із завитками, гілочок, бутонів, квітів та дрібних елементів, що заповнюють тло, а загалом футляр для молитовних текстів постає як витончений фігурний предмет із майстерним оздобленням. З обох кінців предмета зроблено невеликі отвори, що свідчить про його ймовірне використання не як футляра, а як підвіски чи іншої прикраси, водночас інший футляр зі скарбу у вигляді прямокутної коробочки, оздобленої зерню, сканню та перлиною, міг слугувати футляром для туалетного приладдя, яку носили на грудях або біля пояса. У Сімферопольському скарбі також присутні різноманітні за формою сканні медальйони нагрудної прикраси, серед яких переважають рослинні мотиви, зокрема медальйони-розетки у формі шести- та восьмипелюсткових квіток, де легка ажурна філігрань заповнює жорстку каркасну систему зі сплетених дротів, а для декорування тла використано тип незамкнутого завитка.

Пояси У скарбі широко представлені поясні набори, які були невід'ємною частиною костюма кочових народів, причому особливий інтерес викликає золотий набір із 31 предмета — наконечника, бляхи з гачком, двох блях із фігурними скобами для підвішування речей, 22 прямокутних, трьох серцеподібних і однієї фестончатої бляшок, а також обойми. Цей комплект оздоблений вставками з сердоліку — одного з найпопулярніших каменів східних ювелірів, — що в поєднанні із золотом та орнаментом надавало поясу надзвичайно ошатного вигляду. Наконечник і бляхи виконані двосторонніми: якщо їхній лицьовий бік прикрашений сердоліками та візерунками переважно у вигляді завитків, то на звороті майстер із неабияким художнім смаком розмістив ажурні пластинки із зображенням виноградної лози, використавши срібні підкладки для виразнішого виявлення орнаменту. Кожну ажурну пластинку майстер помістив у рамку з рослинним візерунком, тоді як другий поясний набір, що зберігся лише частково, складається з дев’яти золотих фігурних блях та одного наконечника, де на кожному елементі розміщено опуклу фестончасту розетку із зображенням водоплавного птаха та рослинного орнаменту на черневому тлі, причому жодна фігура птаха не повторюється, а всі вони передані в різних ракурсах і надзвичайно динамічно. Останній, скромніший пояс виготовлений зі срібла і містить пряжку, наконечник, шість прямокутних та двадцять фігурних рельєфних бляшок, при цьому, за винятком фігурних елементів, усі деталі прикрашені емаллю та зображеннями орла, дракона й розеток із геометричним і рослинним орнаментом, що має близькі аналоги в поясних наборах із курганів поблизу станиці Бєлорєченської Краснодарського краю, вказуючи на спільність їхнього походження та синхронність використання.

Срібне начиння У Сімферопольському скарбі містилися також такі предмети вжитку, як срібні посудини — чаша зі стилізованими написами, невеликий кухоль із носиком, оздоблена фігурними клеймами чорнильниця та куляста посудина з черневим декором, частина з яких слугувала для зберігання білил, сурми чи інших косметичних засобів. Окрему увагу привертає ложка-черпак з оригінальним навершям руків'я у вигляді фігурки людини, що сидить, спираючись ліктями на коліна й тримаючи обома руками піднесену до рота посудину, при цьому на її голові — конічна шапка тюрко-монгольського типу з тулією, зшитою вертикальними швами, що сходяться на верхівці. У місці з’єднання руків’я з черпаком розміщене стилізоване зображення пугача з великими очима, яке, ймовірно, виконувало роль амулета для захисту власника від злих духів, оскільки шанування цього птаха у монголів відоме з давніх часів.

Монети У скарбі серед інших виявлено 10 золотих монет Делійського султанату.

Датування, історична та художня характеристика скарбу

Найімовірніше, скарб було заховано у другій половині XIV — на початку XV століття, причому фахівці пов'язують цей час із подіями війни Тимура проти Тохтамиша 1395 року — масштабного конфлікту, що торкнувся всіх сусідніх держав, включно із Заліссям як частиною Золотої Орди. Хоча основні бойові дії розгорталися східніше, на територію Криму також вдиралися загони обох сторін, через що цей період позначився розоренням багатьох кримських міст, а в культурно-економічному плані результатом успішної для Тимура та катастрофічної для ординців війни став занепад торгівлі північною гілкою Великого шовкового шляху та її зміщення на південний маршрут.

Декор та орнаменти ювелірних прикрас та інших предметів сильно відрізнялися за стилем. Простежуються мотиви та стилістика характерні для Китаю, Північної Індії, Ірану, Малої Азії, Ємену, Леванту, Венеції, Генуї та, власне, Криму. Це свідчить про широкі контакти Золотої Орди, яка на вказаний момент часу контролювала практично всю довжину Великого шовкового шляху. Через Кримський півострів проходили торгові шляхи, що пов'язують Золоту Орду із Західною Європою, Передньою Азією та Єгиптом. Тут починався сухопутний шлях до Нижнього Поволжя, у великі золотоординські міста, а звідти — у Середню Азію, Іран та Китай. Знахідки із Сімферопольського скарбу свідчать про різноманітність контактів Золотої Орди з державами ісламського та християнського світу, зокрема, з торговими республіками Венецією та Генуєю.

Різноманітність ювелірної техніки у виготовленні предметів також вражає. Використовувалися такі прийоми та технології як скань, зернь, гравіювання, використання черні, позолоти, карбування та художньої емалі. Багато предметів є шедеврами виконання у своєму класі. Сімферопольський скарб є предметом численних історичних та мистецтвознавчих досліджень. Високий смак, майстерність художнього та технічного виконання ювелірних виробів демонструють досягнутий рівень матеріальної культури, а також зв'язки між майстрами з віддалених частин Золотоординської імперії та сусідніх країнах того часу.

На прикладі предметів із Сімферопольського скарбу фахівці досліджують вплив прикладного мистецтва Золотої Орди на мистецтво Русі; зокрема, на думку М. А. Орлової, деякі його твори (як-от оклад ікони «Богородиця Годувальниця» з Оружейної палати) мають прямі аналогії в торевтиці предметів, що походять із Сімферопольського скарбу.

Експозиція Відразу після знахідки цінності потрапили до Держхрану Міністерства фінансів СРСР, проте того ж 1967 року їх передали до Державного історичного музею в Москві, де вони перебувають і сьогодні в постійній експозиції залу № 13 під псевдоісторичною назвою «Утворення єдиної російської держави, XIV—XVI століття», вітрина № 2.

З 30 серпня 2000 року по 14 січня 2001 року в Державному музеї образотворчих мистецтв Республіки Татарстан (Казань) та з 1 лютого 2001 року по 15 лютого 2002 року в Ермітажі під патронатом президента Татарстану Мінтімєра Шаймієва проходила тематична виставка за участю Державного історичного музею, перша у своєму роді в Російській Федерації. Скарби Сімферопольського скарбу зайняли у її експозиції важливе місце, зазначені у каталозі та відгуках фахівців.

Примітки

Література

Посилання