Конрад Ернст фон Госслер (; 28 грудня 1848, Потсдам — 7 лютого 1933, Айзенах) — німецький штабний офіцер і воєначальник, генерал піхоти Прусської армії. Кавалер ордена Pour le Mérite.

Біографія Конрад Ернст фон Госслер походив з родини, яка, ймовірно, походила з Гозеля в регіоні Егерланд та іммігрувала до Гюрта (нині частина Бад-Брамбаха) до 1630 року. Він був сином Карла Густава фон Госслера (1810–1885), канцлера Королівства Пруссія, коронного синдика та голови Вищого земельного суду в Кенігсберзі, та його дружини Софії, уродженої фон Мюлер (1816–1877). Вона була дочкою Генріха Готтлоба фон Мюлера (1780–1857), королівського прусського державного міністра юстиції. Від цього шлюбу народилося ще троє синів: Густав (1838–1902), королівський прусський державний міністр і оберпрезидент провінції Західна Пруссія; Генріх (1841–1927), прусський державний і військовий міністр і генерал піхоти; та Вільгельм фон Госслер (1850–1928), прусський генерал-лейтенант.

Госслер закінчив Кенігсберзьку гімназію та 13 березня 1868 року вступив до 2-го гвардійського гренадерського полку прусської армії як фанен-юнкер. Після навчання на фенріха (1869) та другого лейтенанта (1870) його було призначено до 1-го батальйону «Гамм» під час Французько-прусської війни. 13 серпня 1870 року Госслер, тоді ще другий лейтенант 2-го гвардійського гренадерського ландверного полку, перетнув Рейн поблизу Зельца, неподалік від Раштатта. Він брав участь в облозі Страсбурга та Парижа.

Після війни повернувся у свій полк, з 29 грудня 1872 по 1 листопада 1875 року служив ад'ютантом фузілерного батальйону, а 12 лютого 1876 року був переведений до 4-го пішого гвардійського полку в Кобленці. 13 травня 1880 року відряджений у Великий Генштаб в Берліні. З 8 листопада 1881 року — ад'ютант 55-ї піхотної бригади в Карлсруе. З 15 листопада 1883 року — командир роти 2-го пішого гвардійського полку в Берліні. 19 вересня 1888 року переведений в Генштаб армії і того ж дня відряджений у Великий Генштаб. З 20 листопада 1888 року — 1-й офіцер Генштабу (начальник оперативного відділу) 6-ї піхотної дивізії в Бранденбурзі-на-Гафелі, з 24 березня 1890 року — Генштабу 3-го армійського корпусу в Бранденбурзі-на-Гафелі. До вересня 1892 року він дослужився до звання командира батальйону в 1-му Баденському лейб-гренадерському полку № 109. 17 лютого 1894 року його перевели до Генерального штабу армії та доручили виконання обов'язків начальника штабу 6-го армійського корпусу. 14 травня 1894 року його було призначено начальником штабу. Госслер повернувся на дійсну службу 6 лютого 1897 року та командував 4-м піхотним гвардійським полком до 17 квітня 1900 року. Згодом, отримавши звання генерал-майора, він став інспектором піхотних шкіл. З 19 травня 1903 року по 15 квітня 1908 року він командував 11-ю дивізією в Бреслау. З 15 квітня 1908 року до запланованого виходу на пенсію 7 березня 1910 року він обіймав посаду губернатора фортеці Майнц.

Коли ввечері 2 серпня 1914 року, в перший день мобілізації у Першій світовій війні, до нього надійшов наказ кабінету міністрів про призначення його командувачем 6-м резервним корпусом у Сілезії, він не вагаючись повернувся до зброї. Сілезія вже була йому знайома з військової точки зору, оскільки він три роки служив там начальником Генерального штабу та п'ять років у Бреслау командиром 11-ї дивізії.

10 лютого 1917 року, у віці 68 років, Госслер вийшов у відставку та був призначений почесним шефом Гренадерського полку «Король Фрідріх Вільгельм IV» (1-й Померанський) № 2.

Сім'я Госслер одружився з Кларою Клач (1857–1931) 7 серпня 1878 року в Берліні. Вона була дочкою прусського таємного медичного радника Августа Германа Мартіна Клача (правнука берлінського лікаря та почесного громадянина Ернста Людвіга Гайма) та його дружини Юлії, уродженої Швендлер. У пари було чотири доньки.

Звання

Фанен-юнкер (13 березня 1868) Фенріх портупеї (10 жовтня 1868) Другий лейтенант (14 жовтня 1869) Перший лейтенант (18 травня 1876) Гауптман (13 вересня 1882) Майор (15 жовтня 1888) Оберстлейтенант (27 січня 1894) Оберст (22 березня 1897) Генерал-майор (18 квітня 1900) Генерал-лейтенант (18 квітня 1903) Генерал піхоти (11 вересня 1907)

Нагороди

Залізний хрест 2-го класу (2 вересня 1870) 1-го класу зразка 1914 року Хрест «За вислугу років» (Пруссія) (25 років) Столітня медаль Орден Церінгенського лева, лицарський хрест 1-го класу Орден Людвіга (Гессен-Дармштадт), лицарський хрест 1-го класу Орден Вюртемберзької корони, командорський хрест Орден Генріха Лева, великий хрест Орден Вранішнього Сонця 1-го класу (Японська імперія) Орден Священного скарбу 2-го класу (Японська імперія) Орден Корони Італії, великий офіцерський хрест Орден Франца Йосифа, великий хрест (Австро-Угорщина) Орден Святої Анни 2-го ступеня (Російська імперія) Орден Корони (Пруссія) 1-го класу Орден Лева і Сонця 2-го ступеня (Каджарський Іран; 31 травня 1902) Орден Червоного орла, великий хрест з дубовим листям (18 січня 1908) Орден Філіппа Великодушного, великий хрест з короною (19 березня 1910) Орден дому Саксен-Ернестіне, великий хрест з мечами (1 квітня 1915) Орден Альберта (Саксонія), великий хрест із золотою зіркою і мечами (15 грудня 1915) Pour le Mérite (12 серпня 1916) Орден Заслуг Прусської Корони з мечами (10 лютого 1917)

Бібліографія

mit Julius von Verdy du Vernois: Studien über Truppenführung. 3 Teile, Mittler, Berlin 1889. Graf Albrecht v. Roon: Königlich Preußischer General-Feldmarschall. Mittler, Berlin 1903. mit Julius von Verdy du Vernois und William Gerlach: Study in the leading of troops. Hudson Press, 1906. Erinnerungen an den Großen Krieg dem VI. Reservekorps gewidmet. Korn, Breslau 1919.

Примітки

Література

Gothaisches Genealogisches Taschenbuch der Adeligen Häuser 1941. Teil B (Briefadel). Zugleich Adelsmatrikel der Deutschen Adelsgenossenschaft. Justus Perthes, Gotha 1940, S. 191. Walter von Hueck: Genealogisches Handbuch des Adels, Adelige Häuser B XVIII. Band 95 der Gesamtreihe GHdA, C. A. Starke, Limburg an der Lahn 1989, S. 176. .

Посилання

Literaturliste im Online-Katalog der Staatsbibliothek zu Berlin Nachlass Bundesarchiv N 34 Госслер на сайті The Prussian Machine.