У 1926 році турецька поліція заарештувала десятки людей, серед яких були колишні міністри, депутати та губернатори, яких звинуватили у підготовці замаху на Мустафу Кемаля, першого президента Туреччини, 14 червня 1926 року в Ізмірі. Замах планувалося здійснити в районі Кемеральти в Ізмірі. Коли автомобіль Мустафи Кемаля-паші мав уповільнитися на перехресті, мав відкрити по ньому вогонь з готелю «Гаффарзаде», а Гюрджу (грузин) Юсуф та Лаз Ісмаїл мали кидати в нього бомби та вибухівку з перукарні під готелем. Тим часом вони планували втекти з місця події разом з Чопуром Хільмі та Гірітлі (критянином) Шевкі, які мали чекати в автомобілі на бічній вулиці, а потім відправити їх на моторному човні на острів Хіос. Однак, завдяки телеграмі, надісланій Мустафі Кемалю-паші губернатором Ізміра Казим-беєм 14 червня, план був розкритий, і президент відклав свою поїздку до Ізміра. У листі, написаному Гірітлі Шевкі губернатору Ізміра 15 червня 1926 року, містилася інформація про осіб, які мали здійснити замах. Через деякий час четверо головних підозрюваних були заарештовані та зізналися у своїх злочинах.

Під час слухань, проведених Трибуналом незалежності, який прибув до Ізміра після цього інциденту, було встановлено, що за інцидентом стояли значні опозиційні угруповання. Із сорока осіб, котрих судили в Ізмірі з 26 червня по 13 липня 1926 року, п'ятнадцять були засуджені до смертної кари (двоє з них заочно), а одну особу було заслано. Кілька тижнів по тому чотири з п’ятдесяти семи осіб, яких судили в Анкарі в період з 2 по 26 серпня, були засуджені до смертної кари, шістьох - заслано, а двох - відправлено до в'язниці. Загалом було допитано сто тридцять обвинувачених, тридцять чотири з яких були звільнені без судового розгляду.

Історики Ерік-Ян Цюрхер та стверджують, що змови з метою вбивства Кемаля не існувало, а судовий процес був показовим, покликаним усунути його політичних супротивників, насамперед колишніх членів .

Передісторія Після того як Османська імперія зазнала поразки у Першої світової війни, члени Комітету єдності та прогресу, який було розпущено на з'їзді, організованому в листопаді 1918 року, розділилися на кілька груп. Одна група почала співпрацювати з османським султаном, група лідерів комітету втекла за кордон, а третя група приєдналася до Війни за незалежність. Остання група, у свою чергу, розділилася на дві: тих, хто був повністю налаштований на створення національної держави, і тих, хто хотів відновити стару систему після перемоги національного руху. У січні 1922 року в Стамбулі під керівництвом розпочалася низка заходів з метою відновлення Комітету єдності та прогресу. 29 листопада 1922 року в Стамбулі під головуванням Кара Кемаля відбулося таємне засідання за участю членів колишньої спільноти. Ці таємні заходи не припинилися навіть після переговорів з та , яких Мустафа Кемаль-паша відправив до Стамбула, щоб запобігти відновленню комітету. , журналіст з Комітету єдності та прогресу та колишній представник Стамбула, написав статтю перед загальними виборами 1923 року, в якій оголосив, що комітет не братиме участі в цих виборах. Хюсейн Джахіт-бей, який публікував статті від імені розпущеної партії, 7 травня 1925 року в Чорумі був засуджений до довічного ув’язнення, а його газета «Танін» була закрита 16 квітня 1925 року.

Після повстання шейха Саїда проти центрального уряду, яке розпочалося в лютому 1925 року та було придушене навесні 1925 року, опозиційну пресу було придушено на основі Закону про підтримання порядку (), виданого 4 березня 1925 року, а деякі колишні члени Комітету єдності та прогресу 17 листопада 1924 року заснували Прогресивну республіканську партію. Партія, очолювана Казима Карабекір-паші була розпущена 3 червня 1925 року на тій підставі, що вона «підтримувала повстання, апелюючи до релігійних почуттів». Однак члени партії самостійно продовжували зберігати свою присутність у Великих національних зборах Туреччини. Деякі члени колишнього Комітету єдності та прогресу, які не приєдналися до Республіканської народної партії після того, як їхню партію було розформовано, залишилися в Стамбулі як таємний опозиційний рух.

З іншого боку, Мустафа Кемаль-паша 7 травня 1926 року виїхав з Анкари та розпочав серію поїздок поїздом у різні регіони країни, прибувши 8 травня до Акхісара, а згодом проїхавши через Ескішехір та Афьонкарахісар і далі до Коньї. Він відвідав Тарсус 9 травня, Мерсін 10 травня, Адану 16 травня, Конью 18 травня, Бурсу 20 травня та Баликесір 13 червня, а також планував відвідати Ізмір 14 червня.

Витік інформації та арешти

Під час перебування в Баликесірі Мустафа Кемаль-паша отримав телеграму від губернатора Ізміра Казіма (Діріка) бея, в якій повідомлялося, що його збираються вбити в Ізмірі. Лист, що розкривав план вбивства, згаданий у цій телеграмі, був написаний мотоциклістом, на ім’я Гірітлі Шевкі, одним з учасників цього замаху. Провівши ніч 15 червня в Баликесірі, Мустафа Кемаль-паша 16 червня прибув до Ізміра, щоб продовжити свою незавершену поїздку та отримати детальнішу інформацію про те, що сталося. З іншого боку, 14 червня прем'єр-міністр Ісмет-паша дізнався про заплановане вбивство з телеграм, отриманих з Ізміра. Після того, як Ісмет-паша показав отримані телеграми прокурорам та суддям Трибуналу незалежності, було вирішено заарештувати всіх депутатів Прогресивної республіканської партії, провести обшуки в їхніх будинках і надіслати знайдені документи до Ізміра. Делегація Трибуналу незалежності прибула до Ізміра 17 червня.

Поліція Ізміра незабаром вжила заходів для розшуку осіб, імена яких з’явилися в телеграмі у зв’язку зі змовою про вбивство, і спочатку затримала Зію Хуршіта-бея в готелі «Гаффарзаде», де він проживав, разом зі зброєю та бомбами, які він сховав під ліжком. Лаз Ісмаїл, Гюрджу Юсуф та Чопур Хілмі були заарештовані в готелі «Рагіп Паша», а Сарі Ефе Едіпа-бея затримали в Стамбулі в готелі «Бристоль». З іншого боку, перед тим, як покинути Анкару, делегація Трибуналу незалежності віддала наказ заарештувати деяких членів колишнього Комітету єдності та прогресу та всіх членів Прогресивної республіканської партії, які перестали з'являтися в парламенті, за винятком депутату від Кастамону Халіта Бея. Серед заарештованих були такі діячі війни за незалежність, як Казим Карабекір-паша, Алі Фуат-паша, Джафер Тайяр-паша, Бекір Самі-бей, Рушту-паша, Рефет-паша та колишній міністр фінансів Мехмет Джавіт-бей. Однак прем'єр-міністр Ісмет-паша звільнив Казима Карабекір-пашу, якого заарештували в Анкарі, оскільки не вважав його винним і вважав, що парламентський імунітет унеможливлює такий арешт. Під час переговорів з Трибуналом незалежності Ісмету-паші повідомили, що імунітет у таких випадках не діє і що його навіть можуть заарештувати, якщо це буде необхідно. Ісмет-паша, який вирушив до Ізміра після Мустафи Кемаля-паші, заявив, що чекатиме на рішення суду. Про замах та інформацію щодо заарештованих виконавців було оголошено громадськості 18 червня у заяві, опублікованій у газеті . Згідно зі списком, наданим Трибуналом незалежності агентству «Анадолу», під час першої хвилі арештів в Анкарі, Ізмірі та Стамбулі було затримано загалом сорок дев’ять осіб. Після того, як про цю ініціативу стало відомо громадськості, в різних частинах країни, особливо в Ізмірі, були організовані численні демонстрації.

Ізмірські судові процеси та план вбивства

Слухання розпочалися 26 червня в театрі «Ельхамра». Головою делегації Трибуналу незалежності був депутат від Афьонкарахісара , основними членами — депутати від Газіантепа Кілич Алі та депутати від Айдина Решіт-бей, заступником — депутати від Різе Лаз Алі, а прокурором — депутати від Денізлі Неджип Алі-бей. Суд також називали «Судом Алі», оскільки чотири члени суду мали ім’я Алі. Підозрюваних розділили на чотири групи: ті, хто брав безпосередню участь у вбивстві, ті, хто готував і провокував вбивство, колишні уніоністи, які не брали безпосередньої участі у вбивстві, але виступали проти турецької революції та Мустафи Кемаля-паші, а також члени закритої Прогресивної республіканської партії та паші.

За підсумками судового розгляду було складено обвинувальний акт, підготовлений прокурором Неджипом Алі-беєм на підставі показань обвинувачених, які детально розповіли про те, як і коли було сплановано замах на вбивство. Згідно з цим обвинувальним актом, Зія Хуршит-бей, депутат від Лазістану в 1-му парламенті Туреччини, який раніше балотувався на місце від Анкари, Лаз Ісмаїл, якого звинувачували у грабежі, та Гюрджю Юсуф отримали фінансову допомогу від депутата від Ізміта Ахмета Шюкру-бея, після чого вони переїхали до Анкари й зупинилися в штабі Прогресивної республіканської партії. Пізніше на зустрічі в будинку Ахмета Шюкру-бея вони спочатку обрали сад на шляху до особняка депутата Ескішехіра Аріфа-бея поблизу Чанкаї, але згодом розглянули будівлю Великих національних зборів Туреччини та будівлю, де раніше збирався клуб «Анатолія», перш ніж брат Зія Хуршита-бея та представник Орду Фаїк-бей дізналися про ситуацію та завадили їм реалізувати свої плани. План було скасовано після того, як депутат з Ерзінджану Сабіт-бей також пригрозив їм судовим позовом. Хоча згодом вбивство планували здійснити в Бурсі, цей план зрештою відкинули, коли Лаз Ісмаїл разом із жінкою, на ім’я Наджиє Німет оглянув місто й з’ясував, що воно не підходить для такого задуму. Зрештою було вирішено здійснити замах в Ізмірі. Зія Хуршит-бей, Лаз Ісмаїл і Гурджу Юсуф, які отримали необхідні боєприпаси та гроші від Ахмета Шюкру-бея в Стамбулі, 15 червня прибули до Ізміра на поромі «SS Germanic» та почали робити необхідні приготування до вбивства. В Ізмірі Зія Хуршит-бей зупинився в готелі «Гаффарзаде», а Лаз Ісмаїл і Гурджу Юсуф оселилися в готелі «Рагіп-паша».

Троє вбивць зустрілися з Сарі Ефе Едіпом-беєм завдяки листу, який Ахмет Шюкрю-бей передав Зія Хуршиту-бею і який був підписаний міралаєм Расімом-беєм. За участю Чопура Хілмі, економ Сарі Ефе Едіпа-бея, група спочатку зібралася в саду Каршиякалі Ідріса, а потім у будинку мотоцикліста, на ім’я Гірітлі Шевкі, щоб обговорити план вбивства. Згідно з розкритими деталями, було встановлено, що вбивство мало бути здійснене в районі Кемеральти міста Ізмір під час візиту Мустафи Кемаля-паші. Автомобіль Мустафи Кемаля-паші мав уповільнитися, щоб повернути на перехресті вулиць Баш-Дурак (сьогоднішня вулиця Анафарталар) та Хукумет (сьогоднішня вулиця 853), що дало б Зія Хуршиту-бею, Гурджу Юсуфу та Лазу Ісмаїлу можливість стріляти та кидати бомби в автомобіль Мустафи Кемаля-паші з перукарні під готелем «Гаффарзаде». Тим часом Чопур Хілмі та Гірітлі Шевкі, які чекали б у автомобілі на бічній вулиці, допомогли б їм втекти з місця події, а потім переправитися на острів Хіос на мотоциклі, який мав надати Гірітлі Шевкі. Весь план вбивства був розкритий завдяки листу, переданому 14 червня губернатору Ізміра Казіму-бею Гірітлі Шевкі, який запідозрив щось неладне після від'їзду Сарі Ефе Едіпа-бея до Стамбула і, зрозумівши суть плану, вирішив повідомити про це Мустафу Кемаля-пашу у листі.

Розслідування в Ізмірі

Після оголошення обвинувального висновку відбувся перший допит Зія Хуршита-бея. Згідно зі свідченнями Зія Хуршита-бея, вони планували вбивство разом із колишнім губернатором Анкари Абдулкадіром-беєм. Він також додав, що вони зустрічалися з представником Ізміта Ахметом Шюкру-беєм, щоб отримати підтримку, оскільки не мали грошей, і що їм не вдалося здійснити вбивство в Анкарі та Бурсі. Лаз Ісмаїл, Гюрджу Юсуф та Чопур Хільмі, яких допитували пізніше, зробили аналогічні заяви. Сари Ефе Едіп-бей, якого допитували після Чопура Хільмі, пояснив причину поїздки до Стамбула за день до запланованого вбивства, заявивши, що мав намір повідомити Джелял Бея про план. Він сказав, що Ахмет Шукрю-бей спровокував його приєднатися до змови з метою вбивства і що він надав йому необхідні гроші. Міралай Расім-бей та Абідін-бей, яких допитали пізніше, заперечили будь-який зв'язок зі змовою. Цими допитами було завершено слідство щодо осіб, яких вважали головними фігурантами у справі про змову щодо вбивства.