Керченський скарб 1988 — скарб монет, випадково виявлений під час будівельних робіт у Керчі (Крим) навесні 1988 року. Імовірно, включав від 2 до 3,5 тисячі монет, проте більша його частина опинилася у приватних руках, до Керченського історико-культурного заповідника надійшла лише 521 монета. Це зібрання срібних та білонних статерів Боспорського царства середини III століття н. е., у складі якого представлені монети царів Інінтімея (рідкісні екземпляри), Рескупоріда V (основний обсяг скарбу) та Фарсанза. Ймовірно, скарб був схований у 253—254 роках.
Ця знахідка дає змогу простежити напружену економічну ситуацію на Боспорі часів Рескупоріда V на початку 250-х років, що виявлялося у збільшенні емісії статерів паралельно із погіршенням якості їхнього сплаву, зокрема через зниження вмісту срібла. Певну стабілізацію в цей період, імовірно, забезпечила допомога від Римської імперії у вигляді срібної монети, яку згодом спрямували на переплавлення. За правління царя Фарсанза, відомого виключно завдяки нумізматичним пам'яткам, почали впроваджувати нову технологію карбування, за якої монету з низькопробного сплаву вкривали тонким шаром високопробного срібла.
Керченський скарб, який був одним із найбільших комплексів білонних статерів Боспора і що становив собі значну суму, вважається скарбом короткого накопичення. Він був знайдений поза межами відомих археологічних об'єктів, що нетипово для кримської частини Боспорського царства. Його поховання припадає на момент вторгнення в межі держави східноєвропейських племен готів, герулів та боранів. Цар Фарсанз, який, можливо, короткочасно узурпував трон боспорських правителів у 253—254 роках, уклав угоду з варварами та надав їм допомогу флотом у набігах на причорноморські території Риму.
Обставини виявлення
Навесні 1988 року в Керчі, на території підприємства «Сад-База» (район вулиць 12 Квітня 1961 року та 1-ї П'ятирічки), проводилися будівельні роботи, під час яких був випадково виявлений скарб монет. Імовірно, він знаходився в керамічному глечику. Будівельники, що працювали на ділянці, помітили його не відразу, внаслідок чого при розчищенні котловану бульдозером глечик був розбитий (згодом його уламки було знайдено), його вміст змішався із землею і був розсіяний по значній території. Більша частина скарбу виявилася втраченою, оскільки розійшлася по приватних руках: археолог Олександр Бутягін писав пізніше, що, за чутками, робітники розплачувалися стародавніми монетами за пиво. За його словами, переважна кількість приватних нумізматичних колекцій у Керчі містить монети з цього скарбу.
Співробітники Керченського історико-культурного заповідника дізналися про скарб пізно, і музей зміг отримати у свої фонди лише 521 монету, тоді як їхня загальна кількість у складі скарбу оцінюється в 2—3,5 тисячі штук. Більшість екземплярів мали добрий ступінь збереженості, лише покриті тонким шаром зеленої патини, яка не псувала зображення. Після надходження до музею монети були очищені реставраторами.
Місце, де було знайдено скарб, за одними даними, не мало будь-якої прив'язки до відомих археологічних об'єктів — там не було встановлено ні ділянки некрополя, ні шарів поселення (наприклад, епохи пізньої античності, виходячи з дат випуску монет). Найближче давнє городище — Мірмекій — знаходилося від місця знахідки на відстані понад 1 км на південний схід. Водночас Олександр Бутягін писав, що скарб перебував біля елліністичного некрополя.
Склад скарбу Клад містив срібні та білонні статери Боспорського царства середини III століття н. е. Були представлені такі боспорські монети:
1) Статери царя Інінтімея 234—238 років карбування, 5 штук. Знайдені монети цього государя мають певну рідкість. До середини 2000-х років, коли скарб був опублікований, науці було відомо 16 екземплярів 234 року (у складі Керченського скарбу ще 2 монети). Статери 237 року в кількості 3 екземплярів були представлені лише в зборах Ермітажу та Історичного музею Москви (у складі скарбу 1988 року було знайдено ще одну монету). Відомих статерів 238 року, за оцінками нумізмату Ніни Фролової, налічувалося 24 штуки (скарб із Керчі включав ще 2 екземпляри). Крім одиничних знахідок, Керченський скарб став лише восьмим монетним комплексом, що містив статери Інінтімея.
Коментарі
3) Статери царя Фарсанза, випущені 253 року, 8 штук. За непідтвердженими даними, у втраченій частині скарбу були і монети Фарсанза 254 року карбування, а всього у складі скарбу монет цього царя було понад 20.
Збірка монет, виявлена біля «Сад-Бази», не містила екземплярів емісій 255, 256 і 257 років, хоча монети цих випусків відомі (наприклад, вони були у скарбі 1937 року з Тірітаки). Отже, датою схову всього монетного комплексу слід вважати 253 чи 254 роки н. е. За оцінкою співробітників КІКЗ, близькою аналогією може служити скарб 1964 з Керчі, знайдений у шарі згарища і складений переважно з монет Фарсанза 253 року карбування.
У складі скарбу було багато статерів, карбованих однією парою штемпелів. Значна кількість екземплярів не мала слідів вжитку, деякі навіть зберегли блиск карбування. Монети останніх років карбування сильніше постраждали від корозії, оскільки, ймовірно, перебували у глечику зверху. Отже, накопичення скарбу відбувалося послідовно, великими партіями, монети у межах комплексу перемішувалися слабо.
Клад та особливості боспорського карбування середини III століття Проведений у 2018 році рентгенофлуоресцентний аналіз складу сплаву статерів з Керченського скарбу показав, що монети Інінтімея містять невелику кількість золота — від 1,2 до 6,4 % — і приблизно рівні частки міді та срібла — в середньому 47,1 % та 48,8 % відповідно. (Михайло Абрамзон та Ольга Іванина назвали ці статери «електрумними»).
На 245 рік припадає скорочення обсягів випуску монет за правління Рескупоріда V. Проаналізовані статери цього царя до 248 року ще містять невелику частку золота (від 1 до 6 %, в середньому 1,5 %), що, можливо, пов'язане з переплавленням монет попередніх царів, які виготовлялися зі сплаву золота, срібла та міді. Відсоток срібла у випусках до 248 року дуже нестабільний (розкид від 20 до 90 %), проте загалом більш високий вміст золота і срібла у сплаві корелюють.
У 248—250 роках рівень срібла в монетах Рескупоріда V з Керченського скарбу в середньому становить близько 30 %, а в 251—253 роках різко падає до значення 16 %. Присутність золота з 249 року можна оцінити лише на рівні природних домішок. Одночасно фіксуються зміни щодо мікродомішок: стає менше олова і більше свинцю. Це можна пояснити тим, що припинилося переплавлення більш ранніх монет і стало використовуватися «чисте» срібло (що має супутні мікродомішки). Ця тенденція укладається в проміжок між правліннями римських імператорів Гордіана III і Валеріана I, коли при карбуванні монет Римської імперії короткочасно використовувалося східне срібло.
Передбачуване зростання емісій статерів у 248—252 роках, здійснене Рескупорідом V, свідчить про напружений стан економіки. Незважаючи на те, що в цей момент відбулося погіршення якості монетного сплаву щодо більш раннього карбування того ж правителя, порівняння середніх значень присутності срібла за роками показує, що надмірні емісії спочатку проходять без псування монет і лише з 251 починається поступове падіння частки срібла. Дослідники припустили, що, можливо, Рескупорід отримав від одного з нових римських імператорів грошову допомогу у вигляді срібних монет, які пішли на переплавку для виготовлення його власних грошей.
Технологія виготовлення статерів Рескупоріда вивчалася на матеріалі скарбів 1988 року з Керчі та 2011 року з Фанагорії. Було відзначено підвищену концентрацію срібла у верхньому шарі монет. За підсумками металографічного дослідження стало ясно, що це результат зворотної ліквації та кристалізації сплаву під час лиття, охолодження заготовки, її рафінування шляхом витримування в оцтовій або лимонній кислоті, а також обробки поверхні куванням.
Ім'я боспорського царя Фарсанза, який правив у 253—254 роках, відоме тільки за його монетами. За однією з версій, Рескупорід V розділив з ним владу 253 року, зробивши своїм співправителем. Підставою для такого висновку є факт карбування монет у зазначеному році і тим, і іншим. За іншою версією, хоча статери обох царів карбувалися, судячи з стилю, кількості штемпелів та іншим особливостям, одному монетному дворі одними майстрами і тимчасово перерви, відбувалося це паралельно. Фарсанз, таким чином, протягом менш ніж року був одноосібним правителем.
Вивчення статерів Фарсанза, проведене у 2018 році на матеріалах Керченського скарбу 1964 року, підтвердило висновки попередніх дослідників (Костянтина Голенка та Тетяни Макарової) про те, що монети цього правителя виготовлялися за технологією, відмінною від монет Рескупоріда. Згідно з попередніми результатами, застосовувалося плакування, за якого монетна заготовка з низькопробного мідного сплаву (із вмістом срібла не більше 15–16 %) термомеханічним способом покривалася фольгою з високопробного срібла, де частка дорогоцінного металу сягала 80 %. Водночас рентгеноспектральний мікроаналіз 2019 року дав підстави припустити, що сріблення здійснювалося за допомогою спеціальної пасти вже після карбування, проте в обох випадках це був перший досвід виготовлення грошей із посрібленим покриттям у боспорському чекані, що, ймовірно, було спробою правителя штучно підвищити номінал статера.
Обставини тезаврації Однією з проблем під час реконструкції обставин тезаврації (приховування) цього скарбу є те, що його виявили поза межами відомих археологічних об'єктів, адже знахідка настільки значного та цінного монетного комплексу за межами городищ є унікальним випадком для кримської частини Боспорського царства (для порівняння: Тиритакський скарб 1937 року, який тривалий час вважався найбільшим пізньобоспорським комплексом і налічував понад 2 тисячі монет 234—276 років, було знайдено в руїнах оборонного муру городища, зруйнованого наприкінці першої половини III століття).
Найближче до місця виявлення скарбу поселення, Мірмекій, до середини століття, імовірно, було залишене жителями, оскільки останніми значущими нумізматичними знахідками тут стали денарії Рескупоріда III (210–220-ті роки) або, за деякими даними, монети Котіса III (датовані не пізніше середини 230-х років). Сільська округа, за однією оцінкою, була покинута ще раніше; за іншою — до середини століття тут ще могли зберігатися сільськогосподарські садиби, в одній із яких, можливо, і мешкав власник Керченського скарбу.
Основний обсяг скарбу, судячи з років випуску монет, був зібраний у період із 248 по 252 роки, до того ж поповнювався він, імовірно, великими партіями, що дає підстави вважати його скарбом короткого накопичення. Водночас це одне з найбільших зібрань білонних статерів Боспору, яке містило досить значну суму, а той факт, що скарб був прихований у чистому полі, свідчить про надзвичайні обставини, у яких опинилася людина, що розпоряджалася цими коштами.
Відповідно до однієї з версій, господарем скарбу був не боспорянин. Деякі монети мають сліди зубів по краю гурту. З цього випливає, що того, хто їх залишив, цікавило зміст благородного металу в статерах, тоді як людина, знайома з особливостями боспорського карбування, цілком могла знати, що частка срібла в монетах, як правило, невелика, і значення має їх номінальна вартість, не підкріплена необхідною кількістю металу в самій монеті.