Йоанна Сенишин, до шлюбу Раулін (пол. Joanna Senyszyn, нар. 1 лютого 1949, Гдиня, Польська Народна Республіка) — польська економістка, викладачка, політикиня, громадська діячка (антиклерикальна феміністка, зоозахисниця) та публіцистка. Професорка економіки, професорка Гданського університету, у 1996— 2002 роках — декан факультету менеджменту Гданського університету, у 1994–1995 роках — ректорка Університету адміністрації та бізнесу в Гдині. Членкиня Сейму 4-го, 5-го, 6-го та 9-го скликань (2005–2009, 2019–2023), депутатка Європейського парламенту 7-го скликання (2009–2014). Кандидатка на посаду Президента Республіки Польща на виборах 2025 року.

Біографія

Освіта, наукова та журналістська діяльність Випускниця 3-ї середньої школи імені Польського флоту в Гдині. 1972 року здобула ступінь магістра на факультеті економіки транспорту Гданського університету (спеціальність: міжнародні економічні відносини). 1977 року здобула ступінь доктора економічних наук на факультеті економіки виробництва Гданського університетуProf. dr hab. Joanna Senyszyn [w:] portal „Ludzie Nauki”, MNiSW / OPI PIB [dostęp 2025-02-03].. 1992 року здобула ступінь габілітованого доктора на тому самому факультеті на підставі дисертації на тему «Споживання харчових продуктів з урахуванням потреб та умов». 1996 року їй було надано звання професора економічних наукProf. dr hab. Joanna Senyszyn, [w:] archiwalna baza „Ludzie nauki” portalu Nauka Polska (OPI PIB) [dostęp 2019-09-23]..

Після завершення навчання 1972 року розпочала роботу у своїй альма-матер, а в Гданському університеті згодом обійняла посаду професорки (1998)Kobiety w historii UG. ug.edu.pl. [dostęp 2025-02-03].. У 1994–1995 роках була першою ректоркою Університету адміністрації та бізнесу в Гдині. У 1996–2002 роках протягом двох каденцій обіймала посаду декана факультету менеджменту Гданського університету. 2001 року очолила кафедру маркетингових досліджень на факультеті соціальних наук Гданського університету.

Є авторкою та співавторкою приблизно 150 наукових публікацій у галузі маркетингу, рівня життя та споживання. Керувала підготовкою 600 магістерських робіт і шести докторських дисертацій. Завершила академічну діяльність 2019 року.

Регулярно публікувала колонку в антиклерикальному тижневику «Факти та міти» під назвою «Кафедра професорки Йоанни С.»; її тексти також з’являлися в антиклерикальному тижневику «Ні» та лівих журналах «Перегляд» і «Трибуна». 2020 року розпочала співпрацю з тижневиком «Факти по мітам». У травні 2025 року почала співпрацювати з радіостанцією RMF FM як ведуча програми «Як жити, бути та кохати у XXI столітті». Політична діяльність У 1975–1990 роках була членкинею Польської об'єднаної робітничої партії. 1980 року вступила до Незалежна самоврядна профспілка «Солідарність», яку залишила 1995 року. 1994 року безуспішно балотувалася на виборах до міської ради Гдиня від Блоку самоврядування «Наша Гдиня», отримавши 243 голоси. У 1998–2001 роках була депутаткою Поморського воєводського сеймика першого скликання від Альянс демократичних лівих.

На парламентських виборах 2001 року була обрана депутаткою Сейм Республіки Польща за списком коаліції Альянсу демократичних лівих — Профспілки праці. 2004 року безуспішно балотувалася до Європейського парламенту. З червня 2005 до червня 2008 року обіймала посаду віцеголови Альянсу демократичних лівих. На парламентських виборах 2005 року знову була обрана депутаткою. На парламентських виборах 2007 року втретє отримала депутатський мандат, балотуючись від коаліції Ліві та демократи, здобувши 25 193 голоси. Обіймала посаду заступниці голови Польсько-тайванської парламентської групи. Була почесною членкинею партії Рація Польська Левіца.

На виборах до Європейського парламенту 2009 року була обрана депутаткою Європейського парламенту. У парламенті приєдналася до Прогресивного альянсу соціалістів і демократів . Також була обрана заступницею голови комітету з питань дотримання принципу світськості та відокремлення церкви від держави в межах Європейського Союзу.

У грудні 2011 року безуспішно балотувалася на посаду голови Альянсу демократичних лівих, після чого знову обійняла посаду віцеголови партії; цю функцію виконувала до січня 2016 року.

На виборах 2014 року вона безуспішно балотувалася на переобрання до Європейського парламенту . У 2015 році вона безуспішно балотувалася до Сейму як лідерка гданського виборчого списку Об'єднаних лівих. На місцевих виборах 2018 року вона безуспішно балотувалася до Поморського воєводського зібрання за списком коаліції SLD «Ліві разом». На виборах 2019 року вона знову балотувалася до Сейму в окрузі Гдиня від SLD, отримавши 36 405 голосів і здобувши мандат депутатки Сейму 9-го скликання. Вона стала членкинею Комітету Сейму з питань культури та засобів масової інформації, заступницею голови Парламентської групи з рівних прав ЛГБТ+ спільноти, а також Парламентської групи з прав жінок, співголовою Парламентської групи зі світської держави та членкинею Парламентської жіночої групи . У грудні 2021 року вона вийшла з парламентського клубу «Ліві», ставши співзасновницею парламентського кола Польської соціалістичної партії. Вона також вийшла з «Нових лівих», сформованих на базі SLD, щоб приєднатися до Польської соціалістичної партії (PPS), і стала заступницею голови Вищої ради PPS . Її було звільнено з цієї посади у березні 2023 року. 2022 року вона стала співзасновницею Асоціації демократичних лівих. У січні 2023 року вона стала головою Комітету PPS, який наступного місяця було перетворено на парламентське коло демократичних лівих. У серпні 2023 року вона вийшла з PPS. Вона оголосила про намір балотуватися до Сенату на виборах 2023 року в одному з варшавських округів; однак її не було зареєстровано через недостатню кількість підписів на підтримку її кандидатури.

Вона балотувалася на президентських виборах 2025 року; отримала підтримку своєї материнської політичної сили — Об'єднання демократичних лівих — та партії «Безпартійні». У першому турі виборів 18 травня вона отримала 1,09 % голосів, посівши 9-те місце серед 13 кандидатівObwieszczenie Państwowej Komisji Wyborczej z dnia 19 maja 2025 r. o wynikach głosowania i wyniku wyborów Prezydenta Rzeczypospolitej Polskiej zarządzonych na dzień 18 maja 2025 r. ().. Перед другим туром вона підтримала Рафала Тшасковського. Згодом вона оголосила про створення політичної партії під назвою «Нова фаля професора Сенишин», яку було зареєстровано 9 грудня 2025 року . Вона стала членкинею Ради лідерів цієї партії.

Соціальна та медійна діяльність Активістка Товариства запобігання жорстокому поводженню з тваринами. Протягом двох термінів вона працювала в Національному етичному комітеті з питань експериментів на тваринах при Комітеті наукових досліджень .

2011 року заснувала та очолила Асоціацію «Polka Potrzeba» («Польська потреба») . 2013 року вона заснувала Фонд професора Йоанни Сенишин .

2010 року з’явилася в телевізійній програмі «Він і вона» разом зі своїм чоловіком Болеславом Сенишином (1945–2025). 2012 року озвучила другорядного персонажа в одному з епізодів польськомовної версії серіалу «Фінеас і Ферб». Протягом багатьох років виступала в театрі «Groteska» у Кракові в реаліті-шоу «Shopka» — щорічному сатиричному проєкті за участю політиків.

Феміністичні погляди Вона ідентифікує себе як феміністка, атеїстка та антиклерикальна діячка. Вважає, що жінки повинні прагнути до незалежності, особливо в економічній сфері. 2013 року вона зазначила, що жінка, яка фінансово залежить від чоловіка або сім’ї, не може повністю самостійно організувати своє життя. 2016 року підкреслила, що «жінка має право розв'язувати питання про аборт, але водночас повинна бути сексуально освіченою, що сприятиме плануванню вагітності та доступу до дешевої контрацепції. Такі зміни можуть зменшити кількість абортів у країні з нинішніх 100 000 до приблизно 30 000 на рік.

" (…) До третього місяця вагітності плід не здатний самостійно виживати поза тілом матері, і тому в більшості розвинених країн аборти дозволені до цього моменту" .

Вона також висловлювала підтримку Наталії Пшибиш, яка публічно розповіла про свій аборт.

Підтримує рівність ЛГБТ- людей .

Приватне життя Вона є дочкою Ришарда та Данути . Була одружена з Болеславом Сенишином (1945–2025) , суддею, а згодом адвокатом . Вона бездітна . 2014 року перенесла інфаркт міокарда.

Результати виборів ВибориВиборча комісіяОрганРайонРезультат1994Блок місцевого самоврядування Гдині "Наша Гдиня"Гдинська міська рада 2-го скликанняnr 3243 (4,05%)1998Союз демократичних лівих силПоморські воєводські збори 1-го скликанняnr 42282 (2,19%)2001Альянс демократичних лівих – ПрофспілкаСейм IV скликанняnr 268317 (2,16%)20045-й термін Європейського Парламентуnr 112 861 (3,25%)2005Союз демократичних лівих силСейм V скликанняnr 2611 925 (3,23%)2007Ліві та демократиСейм VI скликання25 193 (5,00%)2009Альянс демократичних лівих – ПрофспілкаParlament Europejski VI kadencjinr 1043 661 (4,69%)20147-й термін Європейського парламенту34 588 (3,78%)2015Об'єднані лівіСейм VIII скликанняnr 2513 158 (3,08%)2018SLD Lewica RazemПоморські воєводські збори 6-го скликанняnr 212 807 (5,24%)2019Союз демократичних лівих силСейм IX скликанняinr 2636 405 (6,27%)2025Виборча комісія кандидатки у Президенти Республіки Польща Йоанни СенишинПрезидент Республіки Польща214 198 (1,09%)

Публікації

Монографії

Споживання їжі з урахуванням потреб та умов (Видавництво Гданського університету, 1992). Елементи теорії споживання (разом з Маріанною Дашковською; Видавництво Гданського університету, 1994). Потреби споживання: вступ до економічної теорії потреб (Видавництво Гданського університету, 1995).

Редакційна колегія колективних праць

Рівність жінок (Видавництво Морського університету, 2011). Права тварин (Асоціація «Polka Potrzebne», 2014). Розтоптана веселка: про дискримінацію ЛГБТ+ спільноти (Асоціація «Polka Potrzeba», 2019).

Нагороди та відзнаки

Золотий Хрест Заслуги (1994) . Медаль Національної комісії з питань освіти

У 2006 та 2009 роках вона була нагороджена премією глядачів «Lustre Szkła Kontaktowego» («Контактне скляне дзеркало») від програми TVN24 «Szkło kontaktowe». 2018 року вона отримала звання «Атеїст року» від Атеїстичної коаліції .

Бібліографія

Prof. dr hab. Joanna Senyszyn, [w:] archiwalna baza „Ludzie nauki” portalu Nauka Polska (OPI PIB) [dostęp 2019-09-23].

Посилання