Правовий плюралізм — існування кількох правових систем в межах одного суспільства та/або географічного регіону.

Історія

Церква та держава Поняття «паралельного суверенітету» між досучасними державами та Католицькою церквою було прийнятною ситуацією в середньовічній та ранньомодерній Європі настільки, що вважалося ДНК західного суспільства. Навіть якщо влада часто конфліктувала, Церква та держава зазвичай підтримували одна одну, тому це можна назвати «правовим колаборативним плюралізмом».

Богослови та юристи Саламанкської школи, такі як Домінґо де Сото та Томас де Меркадо, стимулювали взаємодію між канонічним та приватним правом. Останній розглядали, наприклад, сповідника, суддю совісті, як справжнього виконавця приватного права.

Колоніальні суспільства Плюральні правові системи особливо поширені в колишніх колоніях, де право колишньої колоніальної влади може існувати поряд з більш традиційними правовими системами (звичаєвим правом). У постколоніальних суспільствах визнання плюралізму може розглядатися як перешкода на шляху до державотворення та розвитку. Антропологи розглядають правовий плюралізм у світлі історичної боротьби за суверенітет, державність та легітимність.

Коли ці системи розвивалися, ідея полягала в тому, що певні питання (такі як комерційні операції) регулюватимуться колоніальним правом, а інші питання (сім'я та шлюб) – традиційним правом. З часом ці відмінності мали тенденцію руйнуватися, і люди вирішували подавати свої юридичні позови до системи, яка, на їхню думку, запропонує їм найкращі переваги.

Поточна практика Правовий плюралізм також має місце, коли різні закони регулюють діяльність різних груп у країні. Наприклад, в Індії та Танзанії існують спеціальні ісламські суди, які вирішують проблеми мусульманських громад, дотримуючись принципів ісламського права. Світські суди розглядають питання інших громад.

Оскільки сучасні західні правові системи також можуть бути плюралістичними, помилково обговорювати правовий плюралізм лише стосовно незахідних правових систем. Правовий плюралізм може бути знайдений навіть у середовищах, які спочатку можуть здаватися юридично однорідними. Наприклад, у судах США існують подвійні ідеології права, оскільки формальна ідеологія права, як вона написана, існує поряд з неформальною ідеологією права, як вона використовується. Дискусія про внутрішню та зовнішню плюралізм правових систем називається соціологією права.

Джерелами ісламського права є Коран, Сунна та Іджма, але більшість сучасних західних національних держав беруть основу своєї правової системи від християнських наддержав минулого (Велика Британія, Франція тощо). Саме тому моральні закони, що містяться в Біблії, фактично стали повноцінними законами, причому початкова grundnorm закладена далеко в історію права, що відповідає пріоритету як позитивістів, так і натуралістів. Політичний аналітик Хамед Каземзаде пише: «Незважаючи на нівелювання багатьох сучасних відмінностей під впливом науки, технологій та посилення взаємодії, ми не можемо в найближчому майбутньому передбачити якесь суттєве зменшення відмінностей у наших основних системах цінностей, як філософських, так і культурних».

Правовий плюралізм також певною мірою існує в суспільствах, де правові системи корінного населення отримали певне визнання. Наприклад, в Австралії рішення у справі Мабо визнало право власності корінних народів, а отже, елементи традиційного права аборигенів. Елементи традиційного кримінального права аборигенів також були визнані, особливо у винесенні вироків. Це фактично створило дві паралельні системи винесення вироків. Іншим прикладом є Філіппіни, де звичаї корінних народів у Кордильєрах визнані урядом Філіппін, а в Калінзі Бодонг є засобом, який використовується людьми для вирішення спорів: оскільки це було дуже ефективно для них, це досі широко практикується. Іншим прикладом є система правосуддя корінних народів гуарані в Болівії.

Існує певне занепокоєння щодо того, що традиційні правові системи та мусульманські правові системи не сприяють забезпеченню прав жінок і ЛГБТК. Як наслідок, члени Комітету з ліквідації дискримінації щодо жінок (CEDAW) закликали до об'єднання правових систем у країнах.

У теорії права У правовій антропології та соціології, після досліджень, які зазначали, що значна частина соціальної взаємодії визначається правилами поза законом, і що в одній країні можуть існувати кілька таких «правових порядків», Джон Гріффітс висунув вагомий аргумент на користь вивчення цих соціальних систем правил та того, як вони взаємодіють із самим законом, що стало відомим як правовий плюралізм.

Ця концепція правового плюралізму, де право розглядається як один з багатьох правових порядків, була піддана критиці. Робертс стверджував, що поняття права нерозривно пов'язане з поняттям держави, тому ці правові порядки не слід вважати подібними до права. З іншого боку, Таманаха та Ґріффітс стверджували, що право слід вивчати лише як особливу форму соціального порядку разом з іншими правилами, що регулюють соціальні системи, відмовившись від концепції права як чогось, що заслуговує на вивчення.

Див. також

Звичаєве право Міжнародне звичаєве право Правовий дуалізм

Соціологія права

Примітки

Цитовані роботи

Додаткова інформація

Barzilai, Gad. 2003. Communities and Law: Politics and Cultures of Legal Identities. University of Michigan Press Benda-Beckmann, K. von. 1981. "Forum Shopping and Shopping Forums: Dispute Processing in Minangkabau Village". Journal of Legal Pluralism 19: 117-159. Chanock, Martin. 1985. Law, Custom, and Social Order: The Colonial Experience in Malawi and Zambia. New York: Cambridge University Press. Merry, Sally Engle. 1988. "Legal Pluralism". 22: 869-896 Sierra, Maria Teresa. 1995. "Indian Rights and Customary Law in Mexico: A Study of the Nahuas in the Sierra de Puebla". Law & Society Review 29(2):227-254. Speelman, G. 1995. "Muslim Minorities and Shari'ah in Europe". Pp. 70–77 in Tarek Mitri (Ed.), Religion, Law and Society. Geneva, Switzerland: World Council of Churches. Kazemzadeh, Hamed. 2018. "Pluralism in Ideological Peacebuilding", "Internal Journal of ACPCS".. Starr, June, and Jonathan Pool. 1974. "The Impact of a Legal Revolution in Rural Turkey". Law & Society Review: 533-560. Tamanaha, Brian Z., Caroline Sage, and Michael Woolcock, eds. 2012. Legal Pluralism and Development: Scholars and Practitioners in Dialogue. Cambridge, UK: Cambridge University Press. Tamanaha, Brian Z. 2021. Legal Pluralism Explained: History, Theory, Consequences. New York: Oxford University Press.

Посилання

McGill Centre for Human Rights and Legal Pluralism, Faculty of Law Law and History Review, Vol. 42, issue 2, May 2024. Issue devoted to articles on legal pluralism.