Леонід Іванович Гончаров ( 24 березня 1966) — український військовослужбовець, офіцер, полковник Збройних сил України, командир 26-го окремого стрілецького батальйону.
Життєпис Народився 24 березня 1966 року в селі Дібрівка, Шосткинського району, Сумської області.
У 1987 році закінчив Бакинське вище загальновійськове командне училище імені Верховної Ради Азербайджанської РСР.
По завершенню навчання потрапив до десантних військ та був направлений на афганську війну. Після виводу радянських військ з Афганістану служив в Середній Азії. Як розпався СРСР повернувся на Батьківщину та продовжив службу в Прикордонних військах України. У 2010 році звільнився за станом здоров'я і вийшов на пенсію.Ветеранський фонд "Після служби". Репортаж про Леоніда Гончарова
На початку березня 2022 року очолив сформований з киян-добровольців 26-й окремий стрілецький батальйон. Разом з підрозділом взяв участь у відбитті російського вторгнення в Україну. Виконував завдання по побудові лінії оборони Києва. З грудня 2022 року на Донбасі батальйон під керівництвом Леоніда Гончарова стримував ворога на Шахтарському напрямку, а з середини жовтня 2023 року на Авдіївському.
12 грудня 2023 року виконуючи бойове розпорядження з оборони н.п. Степове, що на околицях Авдіївки, на чолі групи з шести добровольців прийняв бій на позиції "ТЯЖКА". Відбиваючи наступальні дії ворога отримав тяжке поранення. Продовжував командувати обороною позиції до евакуації з поля бою. ТСН. Він пережив зупинку серця! Історія полковника, який продовжив воювати після пораненняПолковник Леонід Гончаров отримав тяжке поранення на фронті.
Нагороди Орден Данила Галицького за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку (Указ Президента України № 622/2015 від 03.11.2015 року)Указ Президента України від 21 червня 2024 року № 370/2024 «Про відзначення державними нагородами України» https://www.president.gov.ua/documents/3702024-51013 Медаль «За поранення» (Україна) (тяжке).
Примітки