Регуляторна конкуренція, яку також називають конкурентним управлінням або конкуренцією в політиці, — явище в праві, економіці та політиці, що стосується бажання законодавців конкурувати один з одним у видах законодавства, що пропонуються, щоб залучити підприємства чи інших суб'єктів до діяльності в їхній юрисдикції. Конкуренція в регуляторних питаннях залежить від здатності таких суб'єктів, як компанії, працівники чи інші типи людей, переміщатися між двома або більше окремими правовими системами. Як тільки це стає можливим, у людей, які керують цими різними правовими системами, виникає спокуса конкурувати, щоб запропонувати кращі умови, ніж їхні «конкуренти», для залучення інвестицій. Історично склалося так, що конкуренція в регуляторних питаннях існувала в країнах з федеральними системами регулювання, зокрема у Сполучених Штатах, але з середини 20-го століття та посилення економічної глобалізації конкуренція в регуляторних питаннях стала важливим питанням на міжнародному рівні.

Одна думка полягає в тому, що регуляторна конкуренція фактично створює «гонку за лідерством» у стандартах через здатність різних учасників вибирати найефективніші правила, якими вони регулюються. Основними галузями права, на які впливає явище регуляторної конкуренції, є корпоративне право, трудове право, податкове та екологічне право. Інша думка полягає в тому, що регуляторна конкуренція між юрисдикціями створює «гонку за лідерством» у стандартах через зниження здатності будь-якої юрисдикції забезпечувати дотримання стандартів без витрат на залучення інвестицій за кордон.

Історія Концепція регуляторної конкуренції виникла на основі досвіду кінця XIX — початку XX століття, коли штати США змагалися між собою за право реєстрації компаній, прагнучи залучити корпорації до реєстрації у своїй юрисдикції. У 1890 році Нью-Джерсі прийняв ліберальний статут про корпорації, який передбачав низькі збори за реєстрацію компаній та нижчі податки на франшизу, ніж в інших штатах. Делавер спробував скопіювати цей закон, щоб залучити компанії до свого штату. Ця конкуренція закінчилася, коли Вудро Вільсон, будучи губернатором, знову посилив закони Нью-Джерсі через серію з семи законодавчих актів.

Див. також

Міжнародна економіка Міжнародне право Офшорна зона Валовий внутрішній продукт

Джерела Загальне

Р. Л. Ревеш, «Федералізм і регулювання: деякі узагальнення» у Д. К. Есті та Д. Герадін, «Конкуренція в регуляторних питаннях та економічна інтеграція: порівняльні перспективи» (Нью-Йорк, OUP, 2001), с. 3–27 М. Карлберг, Конкуренція в політиці та співпраця в політиці в умовах валютного союзу (1990)

J Brettschneider, Das Herkunftslandlandprinzip und mögliche Alternativen aus ökonomischer Sicht, Auswirkungen auf und Bedeutung für den Systemwettbewerb (Berlin, Duncker & Humblot 2015)

Корпоративне право

А. А. Берл та Г. К. Мінс, «Сучасна корпорація та приватна власність » (1932) В. Л. Кері, «Федералізм і корпоративне право: роздуми про Делавер» (1974) 83 Yale Law Journal 663 Е. фон Галле, «Трести, або промислові об’єднання та коаліції у Сполучених Штатах » (1896) К. Гранді, «Нью-Джерсі: розповсюдження хартій 1875–1929» (1989) 49(3) Журнал економічної історії 677 К. Коджаоглу, «Порівняльна бібліографія: конкуренція регуляторних органів у сфері корпоративного права» (2008) , робочий документ Юридичного центру Джорджтаунського університету К. М. Яблон, «Історичне змагання за корпоративні статути та піднесення і занепад Нью-Джерсі: 1880-1910» (2007) The Journal of Corporate Law

Трудове право

С. Дікін, «Регуляторна конкуренція після Лаваля» (2008) 10 Кембриджський щорічник європейських правових досліджень 581

Посилання

Хай розквітне тисяча народів Статутні міста Інститут Сістедінга