Ядвіга Давидова, до шлюбу Щавінська гербу Правдзіч (польською Jadwiga Dawid, 6 жовтня 1864, Варшава, Російська імперія — 26 лютого 1910, Гура-Кальварія, Російська імперія) — польська освітня та громадська діячка, публіцистка, феміністка, співзасновниця Літаючого університету (Uniwersytet Latający). Використовувала псевдоніми «Войцех», «Клос», «Й. СД» та «Й. Ш.».
Біографія
Раннє життя Походила з небагатої родини. Народилася у Варшаві в сім'ї Войцеха Альберта Щавінського та Броніслави Наталії ГумпріхтMuszczyńska, Agnieszka (2017). «Nieodkryte karty z życia Jadwigi Szczawińskiej». Biografistyka Pedagogiczna (польською мовою). 2 (1). Люблін, Польща: Fundacja «Biografie Codzienności»: 83– 97. doi : 10.36578/BP.2017.02.06. ISSN 2543-6112. Архівовано з оригіналу 13 травня 2019 року. Процитовано 13 травня 2019 старшою з чотирьох дітей. Її сестра Ванда Марія згодом стала лікаркою, а брат Густав Стефан — письменником і підприємцемМінаковський, Марек Єжи (2002). «Jadwiga Szczawińska ze Szczawina Małego h. Prawdzic» [Jadwiga Szczawińska of Szczawina Małego h. Правдзіч]. Sejm-Wielki.pl (польською). Варшава, Польща: Stowarzyszenie Potomków Sejmu Wielkiego. Архівовано з оригіналу 25 вересня 2018 року. Процитовано 13 травня 2019Muszczyńska 201 , pp. 84–85..
1880 року закінчила Другу жіночу гімназію у Варшаві із золотою медаллюWalentyna Nagórska, Dawidowa Jadwiga ze Szczawińskich (1863—1910), Polski Słownik Biograficzny, t. 4, s. 463—464. Після складання державного іспиту отримала право викладати та працювала вчителькою польської мови у Другій середній школі для дівчат у ВаршавіAlicja Pacholczykowa, Dawidowa Jadwiga ze Szczawińskich (1863—1910), Słownik biograficzny działaczy polskiego ruchu robotniczego, t. 1, Warszawa 1978, s. 402Мишковська Юстина (2017). «ListyJadwigi Szczawińskiej-Dawidowej do Jana Władysława Dawida w zbiorach Biblioteki Publicznej m.st. Warszawy» [Листи Ядвіги Щавінської-Давидової до Яна Владислава Давида в колекції Публічної бібліотеки Столичного міста Варшави] (PDF). mbc.cyfrowemazowsze.pl (польською). Варшава, Польща: Варшавська публічна бібліотека та Головна бібліотека Мазовецького воєводства. Оригінальний архів (PDF) 15 травня 2019 року. Процитовано 15 травня 2019, Через участь у неофіційному освітньому русі та порушення русифікаційних обмежень, які забороняли викладання польською мовою в Королівстві Польському під владою Російської імперії, була звільнена з посадиMuzeum Historii Kobiet — Jadwiga Szczawińska-Dawidowa.
Кар'єра У цей період Ядвіга Щавінська долучилася до середовища польських позитивістів, згуртованих навколо журналу «Prawda» («Правда»), редактором якого був Александер Свєнтоховський. Її дім став місцем зустрічей інтелектуалів та громадських діячів, серед яких були Ян Людвік Поплавський, Мечислав Бжезінський та інші представники польської інтелігенції.
Паралельно вона активно займалася самоосвітою, відвідуючи підпільні заняття, які проводили Пйотр Хмєловський, Владислав Смоленський та інші викладачі. Згодом сама організувала нелегальний освітній рух.
1885 року Ядвіга Щавінська організувала підпільний Літаючий університет — нелегальний освітній заклад, призначений передусім для жінок, яких тоді не приймали до університетів Російської імперіїJózef Miąso, Tajne nauczanie w Królestwie Polskim w świetle dokumentów władz rosyjskich, «Rozprawy z dziejów oświaty» t. 33, 1990, s. 62-74, wersja elektroniczna . Назва походила від постійної зміни місць проведення лекцій, що дозволяло уникати переслідувань царської поліції. Заняття проводилися у приватних квартирах, а слухачок просили приходити невеликими групами, щоб не привертати уваги влади.
Університет швидко перетворився на важливий центр польського інтелектуального життя. Серед викладачів були Одо Буйвід, Людвік Кшивицький, Владислав СмоленськийKuszyńska, Dorota (26 березня 2017). «Tryptyk Dawida. Część 1 Jan Władysław Dawid — życie (nie)znane» [Триптих Давида: Частина 1 Jan Władysław Dawid — (невідоме) життя]. saisp.pl (польською). Вроцлав, Польща: Асоціація випускників і студентів педагогіки. Архівовано з оригіналу 27 червня 2018 року Процитовано 15 травня 2019. та інші науковці, пов'язані з Варшавським університетомСкшипек, Домініка (2002). "Літаючий університет. У Мацеєвський, Вітольд (ред.). Регіон Балтійського моря: культура, політика, суспільство. Познань, Польща: Видавництво Балтійського університету. С. 533. ISBN 978-91-973579-8-2.. Серед студентів були майбутня лауреатка Нобелівської премії Марія Склодовська-Кюрі, Януш Корчак та Зофія НалковськаМаршалл, Колін (21 липня 2016 р.). «Марія Кюрі відвідувала таємний підпільний „Літаючий університет“, коли жінкам заборонили відвідувати польські університети». Відкрита культура. Каліфорнія, США. Оригінальний архів від 21 квітня 2019 р. Отримано 14 травня 2019 р..
Щавінська очолювала раду університету, однак між нею та частиною керівництва виникли конфлікти щодо напрямів розвитку закладу та використання коштів. Вона вважала, що освіта повинна поєднуватися із соціальною діяльністю та підготовкою активістів, тоді як інші члени ради підтримували більш поміркований підхідAnna Żarnowska, Kobieta i edukacja na ziemiach polskich w XIX i XX wieku, Warszawa, 1992.https://katalogi.bn.org.pl/discovery/fulldisplay/alma991000780179705066/48OMNIS_NLOP:48OMNIS_NLOP. Суперечки посилилися наприкінці 1880-х, головним чином щодо фінансування університету, а також щодо свавільного прийняття ним рішень. Також здається, що її радикальні погляди відіграли певну роль у цьому питанніBohdan Cywiński, Rodowody niepokornych, Warszawa 1971, s. 66-67. 1898 року Щавінську також виключили зі складу правління читальної зали та редакційної колегії «Перегляду педагогіки».
14 липня 1889 року Ядвіга Щавінська одружилася у церкві Святого Олександра у Варшаві з Яном Владиславом Давидом, якого знала завдяки підпільним курсам. Подружжя поєднувала спільна зацікавленість освітою, суспільними реформами та ідеєю незалежної ПольщіКупісевич, Чеслав (2000). «Владислав Давид (1859—1914)» (PDF). Міжнародне бюро освіти (Передрук з Perspectives: the quarterly review of comparative education (Париж, Франція: ЮНЕСКО; Міжнародне бюро освіти), т. XXIII, № 1/2, 1993, с. 235—247 ред.). Париж, Франція: ЮНЕСКО. Архів оригіналу (PDF) за 31 березня 2019 року. Отримано 14 травня 2019 року. Після шлюбу вона стала використовувати прізвище Давидова.
1890 року Ядвіга Давидова організувала у Варшаві Читальню наукових праць і текстів — одну з перших загальнодоступних наукових бібліотек у місті, яка стала основою майбутньої Варшавська публічна бібліотека. Вона особисто займалася придбанням книжок, організацією передплати періодики, збором пожертв та проведенням благодійних лекцій і концертів. За короткий час бібліотека отримала близько шести тисяч томів.
Водночас вона активно співпрацювала з жіночими організаціями та структурами народної освітиAgnieszka Muszczyńska, Nieodkryte karty z życia Jadwigi Szczawińskiej, «Biografistyka Pedagogiczna» Rok 2 (2017) nr 1, s. 83-97 DOCPlayer — wersja elektroniczna. У селі Токари поблизу Плоцька заснувала школу плетіння кошиків для селянських жінок, де, окрім ремесла, польською мовою викладали літературу, історію та географіюMagdalena Gawin, Spór o równouprawnienie kobiet (1864—1919), Warszawa, 2015.
Ядвіга Давидова також займалася публіцистикою. Вона друкувалася у журналах «Głos» («Голос»), «Przegląd Społeczny» («Суспільний огляд»), «Przegląd Pedagogiczny» («Педагогічний огляд») та інших виданнях. У своїх текстах порушувала питання освіти, соціальної нерівності, умов праці жінок, жіночого виборчого права та проблем молоді. У 1890 році опублікувала статтю «Kółka rolnicze w Galicji» («Сільськогосподарські гуртки в Галичині»), присвячену народній освіті.
У січні 1894 року російська поліція заарештувала Ядвігу Давидову та її чоловіка за звинуваченням у розповсюдженні нелегальної літератури й участі в діяльності Літаючого університету Подружжя ув'язнили у 10-му павільйоні Варшавської цитаделі. Після звільнення Давидову усунули від керівництва Літаючим університетом, а згодом — і від роботи в читальні та редакції «Przegląd Pedagogiczny»(«Педагогічний огляд»).
Попри це, вона продовжувала активну освітню та журналістську діяльність. Після того як у 1900 році її чоловік очолив редакцію журналу «Głos», Ядвіга Давидова керувала адміністративною роботою видання, а 1905 року, під час перебування чоловіка у Відні, фактично виконувала обов'язки редакторки.
Після революції 1905 року та часткової лібералізації освітньої політики Літаючий університет було легалізовано як Товариство наукових курсів (Towarzystwo Kursów Naukowych)Мущинська 2017 , с. 94. Однак Ядвіга Давидова уже не брала активної участі в його керівництві. Разом із чоловіком вона редагувала журнали «Przegląd Społeczny» («Суспільний огляд») та «Społeczeństwo» («Суспільство»), де продовжувала писати про освіту, права жінок і соціальні проблеми. Протягом 1910 року вона опублікувала понад 30 статей та рукописів у журналах, редакторкою яких вона працювала, та інших, таких як «Przeglądzie Tygodniowym Życia Społecznego» («Щотижневий огляд суспільного життя»), «Literatury i Sztuk Pięknych» («Література та образотворче мистецтво») та «Przeglądzie Pedagogicznym» («Педагогічний огляд»)Мишковська 2017 , с. 6..
Смерть і спадщина Страждаючи від депресії та виснаження, 1910 року за наполяганням друзів Давидова відпочила в селі Рокош поблизу Гури Кальварія. Там 26 лютого 1910 року вона скоїла самогубство, кинувшись у бетонний колодязьМущинська 2017 , с. 95.. Після похорону, який відбувся в соборі, де пара одружилася, її поховали на Повонзківському кладовищі (ділянка 252-5-19)Мишковська 2017 , с. 6.. Її чоловік, який дуже страждав від її смерті, переїхав до Кракова 1912 року та передчасно помер через чотири роки після неїКупісевич, Чеслав (2000). «Владислав Давид (1859—1914)» (PDF). Міжнародне бюро освіти (Передрук з Perspectives: the quarterly review of comparative education (Париж, Франція: ЮНЕСКО; Міжнародне бюро освіти), т. XXIII, № 1/2, 1993, с. 235—247 ред.). Париж, Франція: ЮНЕСКО. Архів оригіналу (PDF) за 31 березня 2019 року. Отримано 14 травня 2019 року..
Ядвігу Давидову визнано піонеркою освіти та розширення прав і можливостей жінок у Польщі. Листи, якими подружжя обмінювалося за життя, були передані на зберігання 1915 року до Відділу стародруків та рукописів Варшавської публічної бібліотеки після смерті Давіда. Бібліотека організувала виставку «Schodząca w otchłań» («Спускаючись у безодню») на честь роботи Щавінської-Давидової щодо заснування першої публічної бібліотеки у Варшаві до її 150-річчя 2014 рокуМущинська 2017 , с. 95«Schodząca w otchłań» [Спуск у безодню]. nk.pl (польською мовою). Варшава, Польща: Ringier Axel Springer Polska. 2014. Архів оригіналу за 14 травня 2019 року. Отримано 14 травня 2019 року. 2017 року було проведено дослідження «Jadwiga Szczawiński-Davydowska Listy do Jana Władysława Dawida: (marzec — kwiecień — maj 1905)» «Листи Ядвіги Щавінської-Давидової до Яна Владислава Давида: (березень — квітень — травень 1905)») було опубліковано аналіз деяких листів Давидів, а в бібліотеці організовано виставку на честь їхнього 110-річчяМищковська Юстина.2017, с. 3..
Сім'я
Ядвіга Щавінська походила з бідної дворянської родини гербу Правдзіч. Народилася дочкою залізничного службовця Альберта Войцеха Щавінського з Малого Щавіна гербу Правдзіч та Броніслави Наталії, до шлюбу Гумбрихт. У неї було двоє братів і сестер: сестри Гелена (1871—1931) — одружена з композитором Генриком Мельцером-Щавінським (1869—1928), Ванда Марія (1866—1955), лікарка та біологStanisław Tadeusz Sroka, Szczawińska Wanda (1866—1955), Polski słownik biograficzny, t. 47, s. 186—187, iPSB — wersja elektroniczna, та брат Густав Стефан Щавінський (1874—1937), громадський діяч та видавець «Пшеглонда Загального». 1889 року вона одружилася з педагогом та психологом Яном Владиславом Давідом. Твори
Статті