Перша комісія Делора — адміністрація Жака Делора, восьмого президента Європейської комісії. Делор очолював Європейську комісію протягом трьох термінів (хоча останній тривав близько року). Перший термін тривав з 1985 по 1988 рік, другий до 1992 року та останній до 1994 року, що робить Делора президентом з найдовшим терміном перебування на посаді, а його Комісія також вважається найуспішнішою у просуванні європейської інтеграції. Це була єдина Комісія, яка працювала тричі, а Делор пробув на посаді п’ять дворічних термінів (як це було тоді).A Bit More Delors Could Revamp the Commission. International Herald Tribune. 21 January 1992. Третя Комісія була першою Комісією Європейського Союзу, оскільки Маастрихтський договір набрав чинності в 1993 році.

Історія Європейські комісії під керівництвом Жака Делора вважаються найуспішнішими в історії Європейського Союзу в просуванні інтеграції. Сам Делор став іконою єврофедералістів і був дуже недолюблюваний євроскептиками.

Делор обійняв посаду, коли досяг свого апогею. Повільні темпи розширення, брак демократії та економічні проблеми призвели до високого негативного та апатичного ставлення до Спільноти. Попередня Комісія Торна не змогла реалізувати свої повноваження в будь-якій суттєвій мірі перед обличчям британського вето на проєкти ЄС, спрямованого на досягнення більш сприятливої для неї угоди щодо бюджету Спільноти. Делор раніше був одним із архітекторів угоди у Фонтенбло, яка забезпечила британському уряду , і Делор мав на увазі, що врегулювання бюджетного питання має означати нову еру європейської інтеграції.

Після прибуття Делора до Брюсселя він відвідав різні держави-члени та зіткнувся з тією ж скаргою на те, що Європа реагує надто повільно на проблеми, але все ж таки знайшла спільну згоду щодо Єдиного ринку з його діловим та культурним значенням, і тому Делор поставив його своїм головним пріоритетом, встановивши дату його досягнення: 1992 рік (Objectif 1992). Незважаючи на свою сучасну репутацію, федералісти критикували його за те, що він не зайшов достатньо далеко, і навіть мав критику від Альтьєро Спінеллі в Європейському парламенті, але Делор захищав свої цілі як прагматичні, заявивши, що «ми всі раби обставин». Щоб досягти своєї мети – завершення створення Єдиного ринку, Делору довелося опанувати політичну систему співтовариства: оскільки будь-який член міг заблокувати пропозицію в Раді, Делор переконав лідерів запровадити голосування кваліфікованою більшістю, щоб процедура не могла зупинитися, як це сталося під час розбіжностей щодо бюджету. Таким чином, Делор доручив розробку законодавства лорду Кокфілду, своєму комісару з питань внутрішнього ринку. Зараз робота Кокфілда вважається дуже значимою, а його знання системи легендарними.

Досягнення

Комісія Делора надала нового імпульсу процесу європейської інтеграції. Вони «завершили» формування Єдиного ринку та заклали основи для єдиної європейської валюти. Європейський економічний і валютний союз ґрунтується на триетапному плані, розробленому комітетом на чолі з Делором (Звіт Делора). Делора та його комісарів вважають «батьками-засновниками» євро. Підготовка до роботи та політичне переконання були досягнуті завдяки роботі комісарів, що призвела до підписання Єдиного європейського акту (ЄЄА) у лютому 1986 року та Маастрихтського договору в 1992 році.

Комісія Делора також відповідала за створення Комітету регіонів, закріпивши ідею єдності між державами ЄС та регіонами в ЄАЄ у 1986 році, що спонукало Делора запропонувати створення цього органу у 1992 році. Він був створений у 1994 році, а будівля, яку займає орган, була названа на честь Делора у 2006 році. Комісія Делора контролювала значне розширення складу. Спочатку у 1985 році до складу приєдналися Іспанія та Португалія; потім падіння Берлінської стіни дозволило возз'єднати Німеччину; а у 1995 році відбулося приєднання Австрії, Фінляндії та Швеції. Комісія Делора також підготувала відкриття для східних країн, які пізніше приєдналися у 2004 році.

У 1988 році Делор виступив перед Британським конгресом профспілок; його промова про соціальну Європу мала вирішальне значення для того, щоб налаштувати британських лейбористів на проєвропейську позицію та британських консерваторів проти неї.

Після свого входження в Європу євросклерозу, Делор сповістив про 20 років ейфорії. Натомість, Комісія Сантера, яка змінила Делора в 1995 році, була змушена піти у відставку через звинувачення в корупції, а Комісія Проді не отримала особливої похвали, незважаючи на те, що головувала на процесі розширення 2004 року та впровадження єдиної валюти.

На противагу різкому неолібералізму президента США Рональда Рейгана (1981–1989), який домінував в американському політичному порядку денному, Делор та його Комісія просували альтернативну інтерпретацію капіталізму, яка вбудовувала його в європейську соціальну структуру. Він синтезував три теми. Зліва йшли ті, хто підтримував перерозподіл багатства та захист найслабших. По-друге, неомеркантилістський підхід прагнув максимізувати європейське промислове виробництво. Третя була залежність від ринку. Його акцент на соціальній природі Європи є центральним у важливому наративі про винятковість, який став центральним для самоідентифікації Європейського Союзу.Alessandra Bitumi, "'An uplifting tale of Europe'. Jacques Delors and the contradictory quest for a European social model in the Age of Reagan." Journal of Transatlantic Studies 16.3 (2018): 203–221 online .

Основні події Комісія була виконавчою радою з найдовшим терміном перебування на посаді на сьогоднішній день і контролювала багато подій в історії Союзу.

1985: Гренландія виходить зі Співтовариства. Рішення Європейського суду у справі Грав'є щодо недискримінації за національністю. 1986: Іспанія та Португалія приєднуються до Співтовариств. Підписано Єдиний європейський акт. Рішення Європейського суду у справі Маршалла щодо недискримінації за статтю. Співтовариства приймають європейський прапор, його піднімають перед вежею Берлемон. 1987: 30 років з часу підписання Римських договорів. Туреччина подає заявку на членство. Набуває чинності Єдиний європейський акт. 1988: Делора попросили підготувати звіт про Економічний та валютний союз (Звіт Делора). Створено Суд першої інстанції. Було прийнято «Пакет Делора I», який збільшив бюджет (зокрема, на структурну політику) та реформував бюджетну процедуру. 1989: Рішення Європейського Суду Справедливості у справі Коуена щодо недискримінації за національністю. Представлено звіт Делора. Парламент прийняв Декларацію основних прав і свобод. Відбулися треті прямі вибори до Парламенту. Іспанія та Португалія приєдналися до Європейської валютної системи. Падіння Берлінської стіни призвело до угод та приєднання східних країн. Підписано Ломейську конвенцію. Прийнято перший закон Європейського Союзу про злиття. 1990: Комісія проводить 1000-те засідання. Засновано Європейський банк реконструкції та розвитку. Підписано Шенгенську угоду. Возз'єднання Німеччини. 1991: Рішення Європейського суду у справі Штеккеля про недискримінацію за статтю. Засновано ECHO. Підписано Енергетичну хартію. Розпад СРСР. 1992: Маастрихтський договір підписано, Данія не ратифікувала. Угоду про Європейський економічний простір (ЄЕЗ) підписано, Швейцарія не ратифікувала. 1993: Єдиний європейський ринок набуває чинності. Маастрихтська угода ратифікована та набуває чинності. 1994: Засновано Європейський валютний інститут. Набуття чинності ЄЕЗ. Засновано Комітет регіонів. Завершено переговори про вступ Австрії, Норвегії, Швеції та Фінляндії. Засновано Європейський інвестиційний фонд. Угорщина та Польща подають заявки на вступ. Проведено четверті прямі вибори до Парламенту.

Члени ПортфельІм'яДержава-членПартіяПрезидентЖак ДелорСоціалістична партіяВіцепрезидентСільське господарство та рибальствоФранс АндріссенCDAВіцепрезидентБюджет, фінансовий контроль, персонал та адмініструванняVenstreВіцепрезидентВнутрішній ринок, податкове право та митницяКонсервативна партіяВіцепрезидентСоціальні справи, зайнятість та освітаМануель МарінPSOEВіцепрезидентПромисловість, інформаційні технології та наука й дослідженняCDUВіцепрезидентСпівпраця, розвиток та розширенняЛоренцо НаталіDCСередземноморська політика та відносини між північчю та півднемКлод ШессонСоціалістична партіяЗовнішні відносини та торговельна політикаВіллі де КлеркЛіберальна партіяДовкілля, захист прав споживачів та транспортЛейбористська партіяРибальствоСоціал-демократична партіяКредит, інвестиції, фінансові інструменти та малі та середні підприємстваАбель МатутесНародна партіяЕнергетика та ЄвратомCSVЕкономічні справи та зайнятістьCSUІнституційні реформи, інформаційна політика, культура та туризмPSIЕкономічні справи та зайнятістьCSUКонкуренція, соціальні справи та освітаФіне ҐелВідносини з Європейським парламентом, регіональна політика та захист прав споживачівPASOK

Ключ Колір рядка вказує на приблизні політичні уподобання посадовця за такою схемою: Приналежність Перший термін Праві погляди / Консервативні 10 Ліві погляди / Соціалісти 6 Центрист / Ліберал 2 Інше / Невідомо 0

Генеральний секретар Генеральним секретарем Європейської комісії протягом усіх трьох комісій Делора був .

Див. також

Єдиний європейський акт Маастрихтський договір Економічний і монетарний союз Європейського Союзу Будівля Делора Віртуальний центр знань про Європу

Примітки

Джерела

Архів Європейської комісії Комісії Делора I. « » Отримано 17 березня 2007 року. Прес-реліз ЄС (1988). « Обов’язки членів нової комісії ». Отримано 24 березня 2005 року. Прес-реліз ЄС (1992). « Склад нової Комісії ». Отримано 17 березня 2007 року.

Посилання

Звіт Делора ec.europa.eu Фотографії Першої Комісії Делора ec.europa.eu Історія ЄС, 1985 europa.eu